Земля – це мати кожному з нас.

Але пройдисвіти і матір на торги виставляють

 

Внутрішні загарбники бувають не менш підступні, ніж зовнішні

 

З історії й літератури відомо: працювати на власній землі – віковічна мрія українців. Мільйони наших предків загинули в боротьбі за здійснення цієї мрії.

Було кілька спроб втілити її в реальність, в тому числі й за царського режиму: після скасування кріпосного права, ще ближче підійшов до цього на початку ХХ століття царський прем’єр Петро Столипін, якого вбили в Києві. Більшовицькі обіцянки «Селянам – землю» залилися кров’ю самих селян і голодовками на найбагатшій у світі землі.

Вже в Незалежній, без пролиття крові, таки стали селяни юридичними власниками землі. Але чи про таку «вільну» мріяв і писав національний пророк Тарас Шевченко: «І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі».

Чому не досягли такого у вдруге розкріпачених селах – є вина й самих селян. У колгоспах терпіли недолугих і злодійкуватих керівників, потім дозволили їм безконтрольно розвалювати й докрадати колективне майно. Не стали справжніми господарями розпайованої землі й після одержання державних актів на неї: з мовчазної згоди власників розплодилися орендарі-шулери, що мільйони заробляють, торгуючи чужою землею.

Така ситуація, видно, цілком влаштовує і державних регуляторів, і щедрих для них баришників. Боротьбу з чорним ринком землі підмінюють дурнуватим висновком, народженим в аграрному міністерстві: тіньовий ринок землі існуватиме, поки буде діяти мораторій на продаж землі.

З цього приводу маю іншу думку: тоді ринок землі стане чорнішим, ніж українські чорноземи. Відчуваю це з підготовки державних структур до запровадження земельного ринку.

Продовження статті читайте за посиланням.

 


Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"