18 березня 2014
Великий Кобзар ще не одне століття служитиме вчителем для людства В цьому переконаний заступник голови Носівської РДА Віктор Броварець, що розповідає про заходи, приурочені 200-річчю з дня народження Тараса Шевченка, і в чому ми повинні його наслідувати сьогодні, завтра, ще й своїм потомкам передати.
13 березня 2014
Бобровиця пам’ятає і славить безсмертного Тараса Шевченка Добрим словом і піснями, пам’яттю про перебування його на Бобровицькій землі і знанням безсмертних творів Кобзаря. Це було сказано і продемонстровано на святковому концерті з нагоди ювілею Тараса Шевченка. Перед його початкам докладніше про вшанування пам’яті Великого сина України повідала начальник відділу культури Бобровицької РДА Марія Герасименко.
12 березня 2014
Такий широкомасштабний комплекс польових робіт, що вже розгорнувся на полях ТОВ «Земля і воля», під силу тільки високоорганізованому господарству. Переконливо розповідає про це перший заступник генерального директора ТОВ «Земля і воля» Василь Нестерук.
26 лютого 2014
Деякі з численних молодих погромників у масках і з кийками, котрі прийшли пізнього вечора 20 лютого до офісу комуністів у Чернігові, виявилися звичайними... крадіями. За словами Михайла Петрущенкова, депутата Чернігівської міськради, під час погрому, зокрема, зникла деяка техніка невеликих розмірів: фотоапарат і диктофон.
25 лютого 2014
На Майдані стріляли не просто в Героїв, на Майдані стріляли в Совість нації. Це підтверджує активний учасник революційних подій в центрі Києва, відомий в Бобровицькому і Прилуцькому районах господарник і керівник виконавчої влади, кандидат сільськогосподарських наук Володимир Старостишин. На цій сторінці нашого порталу пропонуємо його відео розповідь, за два дні на сторінці «Статті» почитаєте його інтерв’ю, яке він дав порталу «Земля і воля».
22 лютого 2014
Чернігівського міського голову Олександра Соколова ледь не побили, коли той хотів зайти до приміщення обласної ради на її позачергову сесію 22 лютого 2014. Місцевим функціонерам майдану не лише словом, а й ділом, тобто вручну, довелося рятувати мера від своїх розлючених активістів.
20 лютого 2014
Убитого на Майдані солдата ВВ Івана Теплюка хоронили всім заплаканим селом Його виростила бабуся, в школі до останнього класу він був «Ваня, Ванєчка», бо добрий, веселий, товариський, добре вчився, із спортом дружив. На юриста хотів вивчитись, та після трьох курсів Одеського університету призвали у армію, у Внутрішні війська МВС України. І так трапилось, що йому довелося стати живим щитом при політичних розборках. Хто довів до цього і хто «кашу заварив» - живі здорові, непогано вгодовані, всім забезпечені. А одного із «живого щита» у землю опустили. Замість військової почесті – салюту, морем сліз облита його труна. Подивіться на це і схаменіться всі - хто заколочує революцію, і хто посилає на розлючених революціонерів незахищених молодих солдатів.
13 лютого 2014
Свято-Успенський храм Української православної церкви Московського патріархату, що у селі Кобижча Бобровицького району відновлюють швидкими темпами. А все завдяки прихожанам, мешканцям села і просто небайдужим людям, яких об’єднало горе у 2012 році, коли дерев'яна церква 1875року побудови згоріла ущент. З тих пір уже вдалося відбудувати стіни, частково покрівлю, вставити вікна і завезти будівельний матеріал для внутрішніх робіт. Виготовлений і один з куполів, замовлено іконостас. Церковний матеріал також є у наявності. І незважаючи на те, що для повної відбудови ще треба чимало коштів і зусиль, отець Василь дуже задоволений, що візитна карточка Кобижчі – саме так він називає сільську святиню, вже незабаром відкриє свої двері для віруючих людей.
Вже чотири роки поспіль шістдесят шість дітей Козарської ЗОШ І-ІІІ ступенів, що у Носівському районі щодня наражаються на небезпеку. Річ у тім, що у 2009 році, напередодні останніх президентських виборів, навчальний заклад отримав державну субвенцію у розмірі три мільйони гривень, з них вдалося освоїти лише півтора мільйони. Далі, виконавець робіт в обличчі Прилуцької будівельної фірми «Стимул» зібрав свої речі – натомість лишивши освітянам безлад і незакінчений ремонт – та й гайда у інших справах. Винного у цій ситуації шукають уже довгий час. Тим часом педагогічний колектив на чолі з директором школи Любов Печерною беруться за голови, бо до ремонту проблем у навчальному закладі було набагато менше. Електродроти у коридорі звисають мало не до голови, вікна постійно течуть, через що у приміщенні сиро і стінами повзе грибок, розетки у класних кімнатах начебто і є, але вони не під’єднані до електромережі, постійний конфуз зі світлом, через що діти навчаються у напівсутінках… Цей перелік можна продовжувати і надалі, але докладніше у коментарях самих освітян.
10 лютого 2014
Костянтин Нідоєв – п’ятикласник Кіптівської ЗОШ І – ІІ ступенів. Він одночасно найкращий і найгірший учень у класі. Списувати нікому не дає та й спілкується під час уроків лише з учителем. Про те, щоб прогуляти урок хлопець і не мріє та й домашнє завдання доводиться «зубрити» щодня… Дивно? Зовсім ні. Костя просто єдиний учень у класі. На перервах він, як усі. Все змінюється, коли він заходить у клас після дзвоника, де його зустрічає учителька – увага якої прикута лише до нього. Та хлопця це не лякає. Вчиться він посередньо. А от на уроках трудового навчання проявляє гарні здібності. Має схильність і до спорту. Словом – справжній чоловік. Його абсолютно не лякає, що до дев’ятого класу він навчатиметься індивідуально. Головне, що школа неподалік від домівки.
Козелецький район дуже розгалужений і тому організація навчально-виховного процесу у сільських малокомплектних школах має свою специфіку. Загалом, такі навчальні заклади – особливий феномен як у педагогічній теорії, так і в реальній практиці. Тому не дивно, що на Козелеччині й досі збереглися класи-комлекти , які були характерні ще для земських шкіл. Є правда серед сільських альма-матер і ті, що безпосередньо підтримують індивідуальну форму навчання, яку нині пропагує Міністерство освіти. То що ж краще: учнівський клас, як колектив чи все ж таки заняття сам на сам з учителем – тут думки розійшлися. Але всі освітяни зійшлися в іншому, мовляв, у селі має бути школа, бо доки вона там є – село живе. І якою б не була ця школа – там вчаться звичайні діти, з ними працюють такі ж самі вчителі, як і у місцевій альма-матер. Вони разом – це потужний колектив, який ладен пристосовуватись до будь-яких умов, але для них всіх модне слово «оптимізація» (скорочення шкільної мережі!) – це крах… Як зауважила одна мудра вчителька з Кіптівської школи Галина Лось: «Ми вік працюємо і нікому ще це не нашкодило. Усяка школа славна не числом, а славою своїх учнів».
Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"
