Відео галерея
10 лютого 2014
Козелецький район дуже розгалужений і тому організація навчально-виховного процесу у сільських малокомплектних школах має свою специфіку. Загалом, такі навчальні заклади – особливий феномен як у педагогічній теорії, так і в реальній практиці. Тому не дивно, що на Козелеччині й досі збереглися класи-комлекти , які були характерні ще для земських шкіл. Є правда серед сільських альма-матер і ті, що безпосередньо підтримують індивідуальну форму навчання, яку нині пропагує Міністерство освіти. То що ж краще: учнівський клас, як колектив чи все ж таки заняття сам на сам з учителем – тут думки розійшлися. Але всі освітяни зійшлися в іншому, мовляв, у селі має бути школа, бо доки вона там є – село живе. І якою б не була ця школа – там вчаться звичайні діти, з ними працюють такі ж самі вчителі, як і у місцевій альма-матер. Вони разом – це потужний колектив, який ладен пристосовуватись до будь-яких умов, але для них всіх модне слово «оптимізація» (скорочення шкільної мережі!) – це крах… Як зауважила одна мудра вчителька з Кіптівської школи Галина Лось: «Ми вік працюємо і нікому ще це не нашкодило. Усяка школа славна не числом, а славою своїх учнів».
