Відео галерея

24 січня 2014

79-річна Ганна Матвієнко із Ніжина надзвичайна жінка. Вона врятувала не одне життя. Десятки людей щодня їдуть до цієї бабусі аби вона молитвою вилікувала опіки різних ступенів, чиряки, лишай, фурункул, нариви прямої кишки чи втамувала біль від ракових пухлин. І хоча Ганна Іванівна не дає про себе реклами в газети, не піариться по телебаченню, не продає заговорені амулети втридорога, пацієнтів у жінки стає дедалі більше. Щодня до неї ідуть і їдуть стражденні, ті, кому медицина не зарадила. З великих обласних центрів України – там, де є потужні опікові центри, з Росії, Білорусі… Запрошували цілительку навіть в Італію та Німеччину. Пані Ганну викликають і самі лікарі у тяжких випадках, коли не можуть дати ради. Свій неймовірний дар цілителька отримала від свекрухи і вже встигла передати своїй дочці. Скромна, з великим даром від Бога, вона охоче з нами поспілкувалася.

20 січня 2014

На Водохреща у селі Свидовець, що на Чернігівщині, як завжди, багатолюдно. І невипадково. Адже там є надзвичайне джерело Святителя Миколая Чудотворця. Надзвичайне, тому що цілюще. Кажуть, йому понад 700 років. Колодязь розташований посеред чистого безмежного поля. Поблизу — невеличкий православний храм. Ось і все, що потрібно для зцілення. Щоправда, існує ще одна обов’язкова умова — віра! Люди, які тут зібралися вірять. Тому попри вітер та мороз вони виходять до батюшки у самій спідній білизні… аби він вилив на них три відра холодної води із джерела Святого Миколая. Ця цифра символізую Святу Трійцю. За словами батюшки, обливати треба з усіх боків. І обов’язково – голову. Випадки зцілення – красномовніші за будь-які слова. Джерело Святого Миколая – відкрите абсолютно для всіх паломників. Недарма, сюди приїздять віруючі не лише з області та усіх куточків України, а й з сусідньої Росії та Білорусі. Від малих дітей до літніх людей. Навіть вагітних жінок не лякає холоднеча та мороз до 20 градусів. Результат, тобто зцілення, звісно, залежатиме від віри…

17 січня 2014

Верхи «Просвіти» пішли в політику, а низи – борються за українську книгу В Чернігові скромно відзначили 25-річчя відродження діяльності на території області однієї з найстаріших громадських організацій «Просвіта». Очільник чернігівських просвітян, письменник і журналіст Василь Чепурний, підсумовуючи чвертьвікову громадську роботу, визначив головне – боротьба за виживання і поширення в маси української книги. При цьому наголосив, що в сусідній Росії це завдання є важливою складовою державної політики, а в Україні результативно ним займається лише громадськість. І то – більше на низовому ріні. Бо навіть верхи «Просвіти» - відомі українські письменники – перетворилися в борців за владу, натомість самі нічого читабельного не видають, і молодим українським авторам непідставляють плече. Що в цьому плані робить Чернігівська організація «Просвіти» - з перших вуст її керівника Василя Чепурного.

17 січня 2014

Понад шість років члени СВК «40 років Перемоги», що у селі Веприк намагаються повернути майно, яке належить кооперативу, бо його, начебто, незаконно присвоїв колишній голова – Василь Шкурко. Обійшовши всі можливі державні і правоохоронні інстанції, борці за справедливість знову повернулися на початок шляху. І це попри те, що є рішення суду на користь селян. І не лише Бобровицького районного, а й апеляційного і навіть Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ. На початку шляху селян знову чекав Бобровицький районний суд, але розбиралися вже не за майно, а розглядали кримінальне провадження по обвинуваченню пана Шкурка за невиконання рішення попереднього суду – тобто неповернення майна. Як результат – майже рік судової тяганини і штраф підсудному у розмірі 5100 гривень. Адже за новою редакцією Кримінально-процесуального кодексу України прокурор з підсудним можуть укласти угоду про визнання винуватості, що й було зроблено. Тепер члени СВК звертаються до Прокуратури аби все ж таки забрати те, що напрацьоване роками. Це ще одна спроба встановити правосуддя. Там їм радять НЕ ПОСПІШАТИ, але заяву таки приймають. Докладніше про майнові перипетії в інтерв’ю з представником СВК «40 років Перемоги» Петром Гайдуком.

13 січня 2014

«Частіше на ремонті, ніж на ходу», – так говорять про транспортний засіб, який дістався Риківській школі, що на Козелеччині у 2010-му році за цільовою державною соціальною програмою «Шкільний автобус». Не довго раділи діти з сусідніх сіл, яким раніше доводилося добиратися до навчального закладу власними силами. Неякісна машина, зібрана на Херсонському автозбиральному заводі вже за кілька місяців почала здавати. А протягом трьох років серйозних поломок була ціла низка. У жовтні 2013-го року горе-автобус взагалі вийшов з ладу. З тих пір підвіз дітей забезпечувався пасажирським транспортним засобом місцевого господарства. Деяких школярів батьки самостійно доставляли до місцевої альма-матер. У районному відділі освіти шкільний автобус відверто називають «болячкою», бо постійно доводиться шукати вихід із проблемної ситуації. І не у владних кабінетах, а самостійно. Цього разу, зневірившись, що «диво» з херсонського заводу колись-таки почне нормально працювати, взялися за ремонт резервного автобусу «АСЧ», який понад п’ять років простоював на Козелецькому навчально-виробничому комбінаті. Докладніше про це у коментарях начальника Козелецького районного відділу освіти Катерини Биковець та директора Риківської ЗОШ І-ІІ ступенів Юрія Авраменка.

Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"