ЗСУ «підставляють плече» мирним жителям
Бойові дії на Чернігівщині тривали понад місяць. Увесь цей час значна частина населених пунктів області була окупована російськими військами, які вбивали, грабували і тероризували мирних жителів. Так, громади виявилися відрізані від сполучення з іншими населеними пунктами, і люди майже не мали медичної допомоги. Тому наші військові одними з перших приходять на допомогу жителям сіл, які тривалий час жили під окупацією. Саме для цього була створена гуманітарна ініціатива «Збройні сили України підставляють плече».
Левковицький старостинський округ включає в себе декілька сіл: Зайці, Льгів, Левковичі, Льгівка і Кругле. Всі ці села буквально з перших днів опинилися в окупації. Саме їхніми дорогами проходили колони ворожої техніки, російські солдати ставили техніку під хатами людей і обстрілювали Чернігів. А ще в самих Левковичах загинули шестеро людей: двоє – від вибуху снаряду, а чотирьох чоловіків розстріляли самі окупанти.
На вході у старостат фельдшер Левковичів Ніна Чайка, староста Ніна Доброговська, Тетяна Кузнецова-Молодчая
«Людям було тяжко. Увесь місяць села по всій території нашого старостату не мали світла і газу, – говорить староста Левковицького старостинського округу Ніна Доброговська. – Стріляли з наших сіл постійно в бік Чернігова. «Гради», ракети від зеніток – все чули і думали, де воно впаде. Ми знали, що там люди, там діти, а воно безперестанку…»
Староста каже, що окупанти чимало шкоди наробили у Левковичах. Мабуть, найбільше від них постраждали місцеві фермери.
«Російські військові були у всіх селах нашого старостату. Десь вони жили на місцевих господарствах, десь – у пустих хатах, а де й взагалі людей виганяли з власних будинків, – розповідає жінка. – У Левковичах жили у старостаті, в будинку культури, по дворах не жили. Хіба що в деяких пустих хатах. У фермерському господарстві «КВЮС АГРО» жили. Там у них на свинокомплексі цілий штаб був. На іншому господарстві розбитий зерносклад, зерно згоріло повністю, там нічого не лишилося».
Залишки добрив
Левковичі вже місяць живуть без «освободітєлєй». Після страшних днів окупації левківчани потроху приходять до тями. І саме сюди приїхали військові з медиком і спеціальним військовим підрозділом «Кліщі», який займається обстеженням і розмінуванням території в населених пунктах, де стояли рашисти.
«Декілька днів тому військові з такою допомогою були у Льгові, і ми попросили їх приїхати сюди, щоб сапери пройшли подивилися по селу, бо у нас люди корів повиганяли, а що там, на тих пасовищах, – ми й самі не знаємо, вони ж стріляли усюди, – говорить староста. – Мало що де лежить. На полі було багато снарядів, бо у росіян стояла машина з боєприпасами, а коли їх бомбили, то ці боєприпаси розлетілися. Багато набоїв було, вже три рази збирали. В лісосмуги тут взагалі не можна заходити. У нашому старостаті взагалі є мертвий ліс – там, де їх бомбили наші, де вони були.
За Льговом взагалі сапери сказали не заходити, бо там розтяжок тьма. Так, наче вони днями тільки те й робили, що міни ставили. Там навіть хлопець на міні підірвався. Сапери говорять, що роки два мінімум треба, щоб його розмінувати. Говоримо людям, щоб не ходили, але це людський фактор. Також військові привезли нам лікаря і всі необхідні медикаменти. І це дуже важливо, бо сьогодні добратися до обласного центру з села мало хто може, а війна загострила чимало хвороб, і добре, що наші люди мають змогу проконсультуватися у лікаря, якого військові привезли».
Допомога від військових
«Гуманітарна ініціатива «Збройні сили України підставляють плече» з’явилася за допомоги Центру оборони Чернігова Збройних Сил України. Згодом до нас приєдналася і підтримує нас організаційно Чернігівська районна рада, дуже допомагають волонтерські організації, – говорить координатор проекту, позивний «Редактор». – Наша ініціатива запрацювала буквально з перших днів, як українські військові звільнили села і міста Чернігівщини. Адже в окупованих населених пунктах постала гостра проблема з надання медичної допомоги населенню. І ми зрозуміли, що необхідно створити таку медичну мобільну бригаду, яка б змогла приїздити і надавати допомогу населенню. Ми взяли з собою нашого військового лікаря, за потреби брали педіатра. Першим населеним пунктом, куди ми приїхали з допомогою, було смт Березна. Цей населений пункт знаходився в «сірій зоні», бо ні в бік Мени, ні в бік Чернігова люди не мали змоги дістатися. І там було багато переселенців, які тікали з Чернігова в перші дні війни. Потім був Вихвостів, Пекурівка, Петрушин, Жукотки, Льгів, і зараз ми в Левковичах».
Лікарі приймають людей і безкоштовно видають людям усі необхідні ліки. Адже зараз не у всіх є можливість добратися до обласного центру, не завжди є транспорт, щоб доїхати до найближчого центру ОТГ, тому військові таким чином підтримують людей.
До жителів сіл приїздить військовий медик Ілля Латоха, який до війні працював в одній із приватних клінік Чернігова. У мирному житті це сімейний лікар, лікар-невролог, кандидат медичних наук. Та з перших днів війни він пішов в територіальну оборону, як каже сам, «за покликом мера». Зараз він військовий лікар, який допомагає населенню.
«У своєму зверненні наш мер сказав: приходьте всі, хто може тримати зброю в руках. Я можу тримати, але не можу користуватися, але все ж таки пішов, – розповідає Ілля Олександрович. – Я планував, мабуть, допомагати як медик, але тоді місць саме для медиків не було, і я став рядовим. З 29 березня був мобілізований у Збройні сили України як медик. Оскільки зараз у нас бойових дій немає, то ми допомагаємо мешканцям, які не мають змоги отримати консультацію сімейного лікаря».
І щойно військові приїздять до Левковичів, на прийом до лікаря збирається ціла черга. Середній вік пацієнтів – 60 років. І майже всі вони мають вікові захворювання, в тому числі загострення хронічних. Жіночки, що чекають своєї черги, раді, що мають змогу отримати консультацію лікаря.
«Найчастіше – загострення хронічних захворювань, після пережитого стресу, – розповідає лікар. – Також гіпертонічні захворювання, часті кризи, больовий синдром у суглобах, оскільки людям доводилося часто жити в холоді і в сирості, по погребах, підвалах сидіти. Ну і больові синдроми в спині і шиї».
Часто з військовими до сіл Чернігівського району приїздить і голова Чернігівської районної ради Тетяна Кузнецова-Молодчая. Так, за одну поїздку в громадах встигають попрацювати і лікарі, і сапери, і представники влади.
«Це спільна гуманітарна акція, яка дає можливість очистити території від вибухонебезпечних предметів. Це ще й гуманітарна місія з надання і медичної, і соціальної допомоги, – говорить Тетяна Степанівна. – Спершу ми зв’язуємося з головою ОТГ чи старостатом і розповідаємо, що є така місія, і вже вони вирішують, де найбільш необхідна така допомога. Є лікар, який веде прийом, є безкоштовні ліки, які нам дають громадські організації. Є підгузки, дитяче харчування, одяг, взуття.
Я для себе відзначила, що всі люди, з якими мала змогу поспілкуватися, дуже згуртовані. І це – єднання нашої нації, це найкращий результат, який ми можемо зараз побачити. Попереду багато випробувань і труднощів, але той дух, який ми сьогодні бачимо на окупованих територіях, вартує дуже багато».
І ліками допомагають, і територію розміновують
Також разом із гуманітарною допомогою паралельно працює група з розмінування території. І це надважливо, адже там, де стояли російські солдати, вони лишили чимало небезпечних сюрпризів. І щоб очистити від цього заліза землі Чернігівщини, знадобиться чимало часу.
«Хлопці займаються безпосередньо тим, що обстежують місцевість у самих населених пунктах на наявність вибухонебезпечних предметів. Не лише вулиці, а й пасовиська, городи, подвір’я. Все знайдене потім звозиться в певне місце і з дотриманням заходів безпеки робиться підрив, – говорить «Редактор». – Тому що не завжди МНС встигає, і ми це прекрасно розуміємо, бо роботи дуже багато. А в нас є свої фахівці, є така можливість, тому ми цю задачу теж виконуємо. Тобто гуманітарна місія «Збройні сили України підставляють плече» – це і гуманітарна допомога, і привіз лікарів, і розмінування території. Щоб люди могли спокійно садити свої городи і відволікалися від того стресу, котрий пережили».
Сіють, незважаючи на збитки
Під час окупації Левковичів, мабуть, найбільше постраждали місцеві фермери: їхні господарства зазнали неймовірних втрат. Так, у ангарах Сергій Яковенко вони влаштували місце своєї дислокації. Зараз фермер не може без сліз говорити про те, що вони зробили з його господарством, але все ж таки планує сіятися. Військові ж, які приїхали з гуманітарною місією в Левковичі, допомогли з розмінуванням полів і самого підприємства – точніше, того, що від нього лишилось. Чоловік каже, що збитків його господарство отримало на мільйони. Та попри все господар вирішив сіятись.
«Збитки? У мене одного зерна, яке тут зберігалося, десь на 30 млн згоріло, плюс добрива, самі будівлі. Навіть не знаю, як підрахувати ті збитки. Пофотографували все, відправили куди треба. Зараз намагаємося працювати. Добрива будемо розкидати. Самостійно підіймали тут плити, підіймали залишки добрив, які були закуплені ще минулого року, – говорить фермер. – Зараз партнери, друзі всі пішли назустріч. Десь залишки з минулого року є, десь позичаємо. Будемо потроху працювати. Добре, що є допомога з розмінування від військових. Це дуже важливо, бо якби не військові, наше господарство зупинилися б. Адже чимало снарядів, воронок як на полях, так і тут. І без професійної допомоги ми б не змогли нашим колективом це прибрати і знешкодити. А чекати, поки приїдуть МНСники, теж невідомо скільки, бо ж таких територій, як у нас, багато».
Марія ПУЧИНЕЦЬ, фото автора
