За 26 годин «склепали» справу та засудили:
чергова історія Бобровицького кривосуддя
Підробили підписи, проігнорували висновки експерта, засудили без належних на те доказів – мешканець села Макарівка Олександр Шелуха стверджує, що його дружина постраждала від свавілля правоохоронної та суддівської системи. Чоловік переконаний, що окремі адвокати працюють у спайці з бобровицькими суддями. Більше того, він навіть бачив, як одна із суддів Бобровицького районного суду разом із адвокатом протилежної сторони, заходили в апеляційну інстанцію, де розглядали справу його дружини.
Не минуло і пів року…
Олександр Шелуха разом із дружиною Надією Маленькою живуть в селі Макарівка Бобровицької громади. Чоловік займається виноградарством та бджільництвом, дружина – на пенсії. В один із моментів звичайна для нашої країни річ – сусідські війни – перетнула межу здорового глузду і, як наслідок, Феміда визнала жінку винною у побитті сусідки, якого вона, як стверджує, не вчиняла.
Олександр Шелуха на порозі Бобровицького районного суду
«Діло було 20 травня 2022 року. Телефонує дружина і каже, що на неї напала сусідка. Я питаю: так ти відбилась? Відбилась. Що робить? Та що робить: Україна по груди в сльозах і крові, а ви чепухою займаєтесь», – розповідає початок історії Олександр Шелуха.
Поговорили та й забули.
«Минає пів року як до нас приїздить дільничний з поліцейським і каже, що сусідка скаржиться на мою дружину. Ми пояснили ситуацію і вони поїхали», - каже чоловік.
А через трохи Надія Маленька дізнається, що проти неї за заявою сусідки Ганни Гомон порушили кримінальне провадження за частиною 1 статті 125 ККУ – нанесення легких тілесних ушкоджень.
Слідству знадобилося 26 годин для того, щоб розглянути справу та передати до суду. При цьому чоловік наводить вельми дивні обставини проведення слідчих дій, які чомусь збігаються в часі.
«Першого листопада 2022 року моїй дружині вручають протокол допиту в Києві. Допиту цього не було, протокол сфальшований, а підписи підроблені. Тут вісім підписів дружини, але дружина його не підписувала. Вони десь взяли її підпис і підробили, – каже чоловік. – Ще один нюанс – пам’ятка про процесуальні права датується врученням тим самим днем, але вже не в Києві, а в Бобровиці. Тобто об 11.00 підписують протокол в Києві, а о 12.16 – пам’ятку в Бобровиці. Але, якщо вірити протоколу допиту, то моя дружина в цей час була в Києві. Повідомлень про підозру чомусь два, вони різні, підпис інший. Справу «склепали» всього за 26 годин, – обурюється Олександр Шелуха. Він також нарікає на дії прокурора. – Розписка про отримання процесуального акту в прокурорському кабінеті датується третім листопада. Підпис знову ж таки моєї дружини, але вона його не підписувала, акту не отримувала».
Суддя накинула «чайові»
До того ж сторона обвинувачення, як стверджує чоловік Надії Маленької, опиралася на необґрунтовані дані.
«Потерпіла Ганна Гомон звернулася в лікарню тільки на дев’ятий день. Це був вихідний, субота. Медичну карту в суботу вона не могла взяти в Бобровиці, бо в нас не працює реєстратура, – каже Шелуха. – Черговий лікар видав їй довідку на 9-тий день про те, що вона була в лікарні і в неї такі й такі ушкодження. А законом передбачено, що скороминущі наслідки фіксують не пізніше шести днів. Це говорить про те, що побої вона собі сама нанесла. У суді вона це підтвердила. «Я коли прийшла, зняла печатку, то побачила на одній руці кров. У мене не було чим обробити, і я одразу прийшла до сусіда». А сусід сказав, що прийшла через годину з руками, збитими до крові. Як таке можливо? На суді чомусь не встановили, як саме і чим саме нанесли ушкодження».
За словами пана Олександра, суд зумисне затягував розгляд справи, постійно переносячи засідання.
«Справу переносили тричі, – каже чоловік Надії Маленької. – Робилося це для того, щоб підняти розцінки і виправдати моральні збитки потерпілій».
Справу розглядала суддя Валентина Кузюра, а адвокатом потерпілої був Сергій Фурса – колишній помічник прокурора.
В результаті суддя Кузюра зробила такий висновок: «Маленьку Надію Федорівну визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 ККУ (умисне легке тілесне ушкодження) та призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 680 гривень. Стягнути з Маленької Надії Федорівни на користь Гомон Ганни Яківни моральну шкоду в сумі 10 тисяч гривень, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 17 тисяч гривень».
Цікаво те, що захисник потерпілої просив у суду компенсацію за правничу допомогу в розмірі 14 тисяч гривень, однак Валентина Кузюра вирішила накинути адвокату ще три тисячі зверху. Суд так і не встановив, яким саме предметом були нанесені тілесні ушкодження, які стали предметом кримінального провадження та подальших судових засідань.
Збирається дійти до Європи
Олександр Шелуха та Надія Маленька вироку Бобровицького районного суду не визнали і оскаржили його в Чернігівському апеляційному суді. Але тут трапилося дещо цікаве.
«В той самий день, 13-го листопада 2023-го року, коли мали розглядати нашу справу, я побачив, як суддя Кузюра зайшла в суд разом із адвокатом потерпілої, – розповідає Олександр Шелуха. – Я приходжу в суд і питаю в охоронців, куди вони пішли, а мені кажуть: зайшла така то така з мужиком і пішла до судді Оседача. В результаті судді довго не виходили, я зрозумів, що вони домовляються. Ми клопотали про проведення телемосту з Києвом, з експертом, але нам відмовили, обмежили в правах, навіть ніде не згадали про наш експертний висновок».
Після того, як Надію Маленьку засудили в Бобровиці, вони з чоловіком замовили експертизу в Державній спеціалізованій установі «Головне бюро судово-медичної експертизи» МОЗ. Це бюро видало висновок, який підтвердив факт невинуватості Маленької. «Виходячи з вище складеного щодо наявності рани, виду, характеру та механізму ушкоджень у громадянки Гомон, не можна вважати підтвердженими об’єктивними даними», – йшлося у висновку.
Експерт дала згоду на участь у відеоконференції, однак, як зазначив Олександр Шелуха, цей висновок в апеляційній інстанції чомусь не взяли до уваги й відмовились від онлайн-зв’язку з експертом.
Відтак апеляцію Маленька також програла. Єдине – суд прибрав ті три тисячі гривень, які суддя Кузюра накинула адвокату Фурсі, залишивши правничу компенсацію в розмірі 14 тисяч гривень.
Звернення до Верховного суду, Вищої ради правосуддя та Державного бюро розслідувань також не увінчались успіхом.
Відповідь Вищої ради правосуддя - ворон ворону око не виклює
У Вищій раді правосуддя скарги на суддів відхилили
Подружжя з Макарівки не збирається миритись із несправедливістю і має намір звернутись з позовом до Європейського суду з прав людини. Біда тільки в тому, що коли пані Маленька доведе свою невинуватість і виграє справу, компенсацію витягуватимуть не з кишень суддів, прокурорів та слідчих, а з державного бюджету, тобто кишень простих українців.
До слова, серед правоохоронців вважається, що ст. 125 КК України «умисне легке тілесне ушкодження» – дрібна і така, якою не слід займатись, бо покарання за неї незначне, а умисел доводити треба. Приклад Бобровицького правосуддя доводить, що це не зовсім так.
Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора
