«Я воював не за те, щоб мене принижував сільський чиновник»
Приниження і наклеп – доброволець з Олишівки Сергій Іваненко та його дружина-волонтер Валентина Ілляшенко стверджують, що піддаються систематичним образам з боку селищних чиновників. Востаннє чиновник із громади публічно розповсюдив неправдиву інформацію про демобілізованого бійця, фактично обізвавши його злодієм, котрий відбував покарання за крадіжку.
Приниження як подяка за волонтерство
53-річний Сергій Іваненко побував на двох війнах – у 2014-15 роках – на так званій АТО, а з лютого 2022-го боронив Україну в складі різних підрозділів. Пан Сергій родом із Київщини, в Олишівці має дружину Валентину Ілляшенко. Валентина багато займалася волонтерством, а з першого дня широкомасштабної війни власним бусом їздила з Олишівки в Чернігів по найбільш необхідні товари, допомагала знайомим військовим, вивозила з напівоточеного міста дітей.
Сергій Іваненко та Валентина Ілляшенко
«Заїжджала в АТБ під обстрілами і вигрібала все, що було на прилавках, особливо дитяче харчування, – пригадує волонтерка. – Під час війни у мене з’явилась знайомі з аптеки та хлібзаводу, тож в Олишівку возила ліки та хліб. І гривні на пальне не взяла. Допомагала чим могла, ганяла по місту в пошуках інсуліну, мені й машину обстріляли, – каже Валентина Ілляшенко. – Я сама підіймала трьох діток і коли мені сказали, що дітям немає чого їсти, я сіла в машину і поїхала на Чернігів. Їздила об’їзними дорогами. Видно, що Бог таки є на світі, бо в машині не було навіть домкрата чи запаски. Перехрестилась і поїхала».
Та замість подяки волонтер отримала від місцевої влади наклеп. Нещодавно олишівський юрист написав, що волонтерство для Валентини Ілляшенко – це була «власна ініціатива на збагачення в умовах воєнного стану».
«Я плакала», – не приховує емоцій жінка.
Втім, до образ на свою адресу Валентина давно звикла, бо як активна мешканка громади цікавиться станом справ, зарплатами чиновників, їх участю в допомозі війську. В жінки не витримали нерви, коли той самий юрист зачепив доброчесне ім’я її чоловіка – воїна-добровольця, який пішов на свою другу війну з купою болячок.
Двічі йшов добровольцем
У 2014-15 році воював у складі батальйону «Київщина», з якого потім сформували батальйон МВС «Миротворець». З 24-го лютого 2022 року – обороняв Україну в складі різних підрозділів ЗСУ.
Серед побратимів
«Спочатку я служив в роті охорони районного військкомату, а після того, як кацапи відійшли з Чернігівщини, нас відправили в Конотоп на бойове злагодження у 58 бригаду. Влітку ми вже були в Бахмуті, – пригадує Сергій Іваненко. – Потім мене та ще кількох бійців із 58-ї бригади перекинули в 64 окремий стрілецький батальйон як таких, що не могли виконувати обов’язки в повному обсязі. З 2014 року у мене розірваний меніск на коліні і хрестоподібна зв’язка, – пояснює воїн. – У нас був окремий кулеметний взвод і бігати з «браунінгом» з такими болячками, чесно кажучи, важкувато. Згодом мене направили на ВЛК, а звідти – на операцію, бо сказали, що до кінця життя залишусь інвалідом».
Конфлікт із олишівськими чиновниками виник під час реабілітації, яку чоловік проходив після виписки з госпіталю.
«У нього якраз закінчилась відпустка за станом здоров’я, я кинулась поставити печатку в сільській раді, а наша виконувачка обов’язків голови після обіду традиційно поїхала додому, – говорить Валентина Ілляшенко. – А мені вже дзвонять з військової частини, оскільки знають мене, бо я їм допомагала. Питають, коли буде чоловік. У мене купа хазяйства, батько лежачий інвалід, а в сільській раді кажуть, що ніхто мені печатку не поставить. Третя година дня. Тільки після того як я дістала телефон і почала знімати, знайшлась і печатка. Після цього у нас почалося протистояння».
Це протистояння з місцевою владою дійшло до особистого. Сергій Іваненко опинився в заручниках ситуації.
«…Зате собі в надбавках та преміях не відмовляють»
В громаді діє програма допомоги військовим. Так, на лікування бійцям селищна рада видає по 5 тисяч гривень.
«Усім хлопцям дали, а моєму чоловікові у такій допомозі відмовили. Сказали, не вистачило голосів депутатів. Після того як я про це написала, мені люди, яким я допомагала, скинули на лікування чоловіка більше 20 тисяч гривень, а наша громада не допомогла нічим», – обурюється Валентина Ілляшенко.
Та грець із ними – тими грошима! Сергія Іваненка обурює інше – його публічно і цинічно оббрехали.
«До перепалок я звик, хоча ніде нічого не писав і не говорив, а оце недавно в цю перепалку юрист громади втягнув і мене. Викинув в реєстр якогось тезку і написав, що я нібито відбував покарання за те, що в Чернігові в «Епіцентрі» вкрав труси, – обурюється воїн. – У мене дві освіти – медична і будівельна. Подумав би логічно: нащо воно мені треба? Коли з’ясувалося, що то не я, то він навіть не вибачився. Хіба за те я віддав здоров’я і ризикував життям, щоб якийсь сільський чиновник мене публічно ображав?».
Після того, що відбулося, Сергій Іваненко не приховує свого обурення і каже, що бруд ллють не лише на нього та дружину.
«Вони тут всіх волонтерів облили брудом і не лише їх, а й військових, – говорить чоловік. – Один мій співслужбовець пропав безвісти. У його матері, як тільки вона дізналась про це, відмовили ноги. Ніхто з влади навіть пальцем не поворухнув, аби допомоги їй. Зате собі в надбавках та преміях не відмовляють».
Спускати чиновникам образи чоловік та дружина не збираються. Хочуть, аби юрист публічно вибачився за образу честі та гідності. Думають над тим, щоб подати на нього до суду, доказів достатньо.
Що говорить юрист громади?
Задля збереження балансу думок ми звернулися по коментар до того самого юриста селищної ради. Звати його Олександр Сергійович, прізвище своє він називати відмовився, пославшись на право не розповсюджувати власні персональні дані, пояснивши це тим, що в перепалку з Валентиною Ілляшенко він вступає в позаробочий час і не як чиновник, а як громадянин.
«Цькування працівників селищної ради здійснюється з боку Ілляшенко. Ніякого цькування з нашого боку немає», – каже він.
«Нам скинули переписку, де Ви стверджуєте, що Сергій Іваненко вкрав труси», – продовжуємо діалог.
«Я не стверджую там. Я стверджую, що він судимий. Читайте уважно. Відповідно до закону про доступ до судових рішень я маю право переглядати рішення, скидати посилання…»
На запитання, чому воїну, який проходив реабілітацію, не виплатили допомогу, чиновник відповів так: «Не було відповідних документів, які передбачені Програмою та порядком виплати. Пропонувалось виплатити допомогу в рамках іншої програми, але через суб’єктивне відношення «Я хочу так», а так не получалось, бо трохи не та ситуація була».
«Ви стверджуєте, що Валентина Ілляшенко займалась волонтерством з метою власного збагачення. У Вас є докази?», – запитуємо по темі обвинувачень.
«Люди розповідали, скільки їй скидали донатів, а вона прозвітувала за 2023 рік за свою волонтерську діяльність лише в сумі 9300 гривень, якщо мені пам’ять не зраджує. Це офіційний її звіт. Я вважаю, що решта коштів була… Люди казали, що скидали їй значно більші суми… Бо волонтерство зобов’язує звітувати, а за 2022 рік взагалі не було звіту, за 2023 рік звіт на таку смішну суму, – каже службовець. – Якщо вона хоче якоїсь статті – будь ласка, але я буду у подальшому звертатись до суду з метою захисту честі і гідності та ділової репутації. Я висловлюю в цій групі в поза робочий час свої особисті думки, і це не пов’язано з виконанням мною своїх службових обов’язків. Пів року тому вона позиціонувала себе як волонтер. Коли звільнився чоловік, вона позиціонує себе як якийсь активіст. Ну, це моя особиста думка, і вона до виконання мною службових обов’язків відношення не має».
Діючий боєць ЗСУ: «Це неприпустимо, коли тилові чиновники ображають військових»
Між іншим, ситуацію погодився прокоментувати один із бійців 119 бригади ТРО Олесь Ковальський, який зараз перебуває на одному з гарячих напрямків. Чоловік, незважаючи на лежачу матір-інваліда та трьох неповнолітніх дітей, з першого дня пішов добровольцем, а Валентина Ілляшенко була саме тією жінкою, яка врятувала його дітей.
«Сказати, що мені неприємно читати подібні речі, це не сказати нічого. Під час боїв за Чернігів я поховав рідну матір, у якої не витримало серце, мої діти переховувались в підвалі, а дружина бігала між обстрілами, щоб годувати лежачу матір. Валентина Ілляшенко була тією людиною, яка погодилась вивезти моїх дітей із Чернігова, за що я буду їй вдячний все своє життя. Це не припустимо, коли тилові чиновники ображають волонтерів і військових. За це повинна бути відповідальність».
Ситуація в Олишівській громаді насправді виглядає дещо дико, особливо з огляду на те, що керівник громади донедавна і сам перебував на службі в ЗСУ.
Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора та з архівів Сергія Іваненка і Валентини Ілляшенко
