ПАМ’ЯТЬ
Відлуння тієї війни
Минуло не одне десятиліття, відійшла у вічність більшість ветеранів, а Друга світова війна продовжує нагадувати про себе. Часто іржавими боєприпасами і зрідка – знахідками останків її учасників. Чи не через те, що пошук загиблих солдатів – здебільшого прерогатива ентузіастів?
Так було і цього разу. Один із активістів пошукового клубу «Патріот» під час самостійної розвідки в полі неподалік від Рівнопілля Чернігівського району виявив рештки тіла загиблого солдата періоду Другої світової війни. Їх вдалося виявити завдяки тому, що металошукач зреагував на сталеву каску, закопану поруч. Крім цього, активісти знайшли дрібні предмети: кілька монет і рештки шкіряного ременя. Медальйону з документами не було, тому встановити особу загиблого бійця неможливо.
Відомо, що в цій місцевості йшли бої у вересні 1941 року. Тож пошуковці припускають, що останки належать одному з оборонців Чернігова.
Сказати щось більше про останки солдата не видається можливим, оскільки, як зазначалося, при ньому не було ані документів, ані медальйону.
За словами пошуковців, проблема відсутності медальйонів значно ускладнює ідентифікацію останків тіл. Так, до 1941-го року більшість солдатів мали іменні медальйони, які зберігали в ебонітовому пеналі. Якщо пенал був щільно закритий, то проблем зі встановленням особистості у пошуковців не 
«Треба віддати належне німцям: у них були металеві медальйони з особистим номером бійця, індексом роду військ та індексом військової частини. У нас із медальйонами вийшла погана історія, – пояснює Олег Балобін. – До 1941-го року вони були у всіх. Але коли наші війська відступали, поле бою залишалося за супротивником. Німці не дурні, як багато хто вважає, і Абвер (німецька розвідка) почав збирати медальйони, якими постачав диверсантів. Це готова легенда з іменем, прізвищем, місцем народження. Диверсанти з такою легендою вільно відчували себе в тилу, тому до моменту наступу медальйони були заборонені».
«Старожили розповідали, що розстріляні тіла німці кидали в криницю», – каже мешканка П’ятихаток Наталія Баглай.
Наразі чернігівські пошуковці вирішують, де краще поховати прах бійця. Є кілька варіантів – сусідні Халявин або Полуботки.
«Поховаємо там, де є більш-менш доглянуте військове поховання», – прогнозує Олег Балобін.
Відкопавши рештки невідомого солдата поблизу Рівнопілля, клуб «Патріот» розпочав цьогорічний пошуковий сезон. Продовжать його, швидше за все, влітку. Зокрема, «патріоти» планують відкопати рештки загиблих солдат у Новгород-Сіверському районі.
«Ми очікуємо відшукати близько десяти поховань, – ділиться планами очільник пошукового клубу. – Як скоро ми це зробимо, залежатиме від наших фінансових можливостей».
Чернігівський пошуковий клуб «Патріот» існує 17 років. Його основу складають 10-12 далеко не професійних археологів, а швидше – дилетантів та ентузіастів, котрі мимоволі стали істориками та пошуковцями. За роки існування активісти пошукового клубу підняли 260 останків солдатів. Пошуковцям вдалося встановити 18 прізвищ зниклих безвісти воїнів. У чотирьох випадках організація знайшла родичів, які приїжджали на поховання. Загалом торік чернігівські пошуковці підняли рештки сімох радянських бійців: двох – на Городнянщині та п’ятьох – на Новгород-Сіверщині.
Віталій НАЗАРЕНКО, фото Олега БАЛОБІНА
