Останнім часом почастішали повідомлення про розорювання сільських пасовищ або надання їх у власність чи в оренду приватним особам, що спричиняє конфлікти. От і жителі Петрівки Бобровицького району, дізнавшись, що хтось зазіхає на 85 гектарів їхнього пасовища, забили на сполох, бо занепокоїлись перспективою втрати випасу для своїх корів. Адже, не секрет, що пасовище поблизу села дає змогу власникам корів у прямому сенсі виживати й навчати дітей, бо роботи немає, а пенсії дуже мізерні.
У Петрівці 134 корови. З року в рік люди випасали їх на місцевому пасовищі. Ніхто й не думав не гадав, що прийде час, коли їм скажуть: вибачайте, шановні, але відтепер пастимете своїх ласунь у себе на городі, бо знайшовся інвестор, який хоче забрати ці землі. Петрівці обурюються, як так, невже селу зовсім хочуть перекрити дихання і чому ніхто не спитав оті родини, у яких корова — то ще й останнє джерело заощадження грошей, з яких треба за комунальні платити та одягатися врешті-решт…
Ще минулого року, аби протидіяти цьому, сільський голова Микола Малашта за дорученням селян розпочав процедуру створення громадського пасовища на землях запасу Петрівської сільської ради. Тобто, аби якнайшвидше узаконити їх за громадою. Бо інакше людям і справді не лишиться місця, щоб пасти своїх годувальниць.
- По даному питанню з відповідним клопотанням та необхідними документами ми звернулися до голови Бобровицької райдержадміністрації, - розповідає Микола Іванович. - В результаті отримали відповідне розпорядження і замовили технічну документацію із землеустрою по створенню громадського пасовища. Але питання чомусь зависло в повітрі. Як виявилося пізніше, треба було замовляти не технічну документацію, а проект відведення. Після цього ми разом з представниками громади поїхали до Головного управління Держкомзему в Чернігівській області. Щоб, як кажуть, до дрібниць розібратися із ситуацією. Там нам пояснили, які документи треба подати до їхнього Управління аби наше питання було вирішено. За кілька днів все що треба я зібрав і направив в Держкомзем. За місяць мені надіслали відповідь, мовляв, не вистачає графічних матеріалів бажаного місця для створення громадського пасовища та розмірів земельної ділянки. Того ж дня все було зроблено і знову направлено в Чернігів. Минув ще місяць, а віз і нині там. Я знову направив пакет документів на ім’я начальника Головного управління Держкомзему. Досі письмової відповіді немає. Не витримав, у жовтні поїхав до Управління, де мені зауважили, що чекають на відповідь із Бобровицького відділу земельних ресурсів. Тому, мовляв, і нічого мені не надсилали, адже рішення по нашому питанню не прийнято. Я розумію, що ми «піонери» у цьому питанні, бо подібної практики перетворення земельних ділянок в узаконені пасовища ще в області не набули. Але ж люди занепокоєні, бо щодня дивляться по телевізору, що робиться із землею в нашій державі.
- Я бачив карту і не повірив власним очам. Посеред нашого пасовища, за яке ми боремося два роки поспіль хтось вже отримав вісім гектарів землі. Якраз неподалік ставочка, який люди упорядковували своїми силами. До речі, земля надавалася у цьому році. І кадастровий номер є. Люди добі, як таке може бути? І навіщо тоді ви морочите нам голови в той час, як хтось отримує бажану землю?, - обурюється Микола Малашта.
Люди бідкаються куди піти, де просити допомоги… А нинішній Уряд лише обіцяє людям «світле майбутнє». Спочатку чималі винагороди за те, що вони зберегли теличок, а в результаті: молоко у селян купують за безцінь, а іноді його взагалі нікуди здати. А тепер ще й пасовища вирішили забрати…
Сніжана БОЖОК
