Від дитячих пелюшок до власних колекцій...
Ще дівчам Тетяна мріяла, що в майбутньому обов’язково стане співачкою, виступатиме на великій сцені у стильних сукнях, які для неї створюватимуть відомі дизайнери. Тривалий час дівчина із Ніжина наполегливо йшла до своєї мрії.
«Якось у старих речах я знайшла замальовки будинку моди. В 12 років я вже чітко уявляла, яким він має бути, - говорить дизайнерка. - Але тоді я думала, що там будуть шити речі для мене. Точніше, для моїх виступів, адже я мріяла стати співачкою. І не просто мріяла, а з юних років серйозно займалася музикою: вокал, скрипка... і навіть освоїла мистецтво диригента. Та життя склалося інакше, з точністю до навпаки. В результаті я шию для тих, хто тепер виступає на сцені».
«Я не з тих людей, які скаржаться на життя і про щось жалкують. Значить, так було треба. Я пішла в декрет і почала шити. Шила речі для малюків, їх швидко розкуповували і тоді я зрозуміла, що маю право займатися цією справою, адже людям до вподоби те, що я роблю».
З тих пір Тетяна замислилася про власний будинок моди. В Києві таку ідею досить важко було втілити в життя, тому дівчина повернулася в рідний Ніжин. Орендувавши двокімнатну квартиру, взялася до справи. Важко було самій, тому майстриня взяла до себе на роботу дівчат-швачок, які їй у всьому охоче допомагали. Згодом в асортименті з’явилися речі для всієї родини. Ще через деякий час – постійні клієнти. І врешті-решт – власні колекції.
Сьогодні до ніжинської дизайнерки їдуть клієнти з різних міст України, сусідніх держав, були неодноразові замовлення і з європейських міст.
«Добре запам’яталося замовлення з Італії. Наречена шила у мене сукню. До речі, і собі весільне вбрання я теж шила сама. За добу, - посміхається моя співбесідниця. – Закінчила за кілька годин до церемонії».
«У моїй крамниці одяг на будь-який смак та різні пропорції. Вони недорогі. А моделювали їх самі клієнти. Я цікавилася у жінок, які б вони носили спідниці, сукні, кофтини, пальто... Вони розповідали і так ми створювали речі, які користуються попитом серед прекрасної половини людства. У школі кравецької майстерності дівчата вчаться шити все, що є в гардеробі. А ще ми вчимо дітей за годину пошити спідницю, за дві години брюки...».
Днями Тетяна презентувала колекцію з нового магазину у Чернігові на модному заході ««Fashion скарбниця – 2017». А тепер поїде з нею до Кропивницького та Миколаєва. Жінка співпрацює з чернігівськими, київськими та житомирськими ательє.
Коли спілкуєшся з такою самодостатньою і водночас милою та простою жінкою навіть в голову не приходить, що їй чогось в житті не вистачає. Здавалося б, що ще вона може бажати...
«Хочу заміж, - з усмішкою говорить пані Тетяна. - На жаль, в цьому плані мені не пощастило. Мабуть, щоб був чоловік – треба вдома ночувати, а не в майстерні (сміється). Але в мене є двоє чудових синів. Старшому Володимиру тринадцять років, молодшому Даніїлу – дев’ять. Вони самостійні у всьому. Скажу навіть більше: мої хлопці вміють готувати різноманітні смачні страви. Їжу в лоточках завжди приносять мені на роботу. Перуть, миють посуд, підлогу... Зустрічають мене з роботи. Словом, це мої надійні помічники у всьому. Справжні чоловіки».
Насамкінець, наша героїня побажала всім читачам «Чернігівщини» впевненості у своїх силах і віри у здійсненні бажань.
Сніжана БОЖОК, фото автора
