Вартові здоров’я людського,
або З історії медицини у Володьковій Дівиці
На території Чернiгiвської губернії до середини ХVIII століття фахових медичних працівників фактично не було. Допомогу хворим надавали представники народної медицини, які використовували різноманітні трави, коріння, шептання, замовляння. Питання охорони здоров’я входили до функцій загальної адміністрації i переважно здійснювались через поліцію. Після скасування кріпосного права в 1861 році приказна медицина змінилася на земську, чим частково наблизилась до селянських мас.
Найрезультативнішою діяльність земств виявилася у напрямку трансформування роз’їзної медичної практики. Провідні лікарі-земці ініціювали організацію лікарських округів із фельдшерськими пунктами та амбулаторний прийом хворих. Територія губернії була поділена на дільниці, в центрі яких відкрили лікарні з амбулаторіями, інфекційними відділеннями та кількома фельдшерським пунктами. Зазвичай лікарська дільниця розраховувалася на 10 тисяч осіб, радіусом обслуговування до 17 верст. Протягом 15 років (1865 – 1880 рр.) на теренах Чернігівської губернії зорганізували 46 дільниць, у кожному повітовому містечку діяло по одній лікарні. Розпочався не простий процес становлення та розширення медичної сітки у найвіддаленіші куточки.
Засновником земської медицини у Ніжинському повіті по праву можна вважати Савелія Григоровича Ковнера, відомого лікаря й історика медицини. У 1873 році в межах повіту зробили три дільниці Носівську, Монастириську та Веріївську, а на медицину земство виділено 12400 рублів. В цей час у межах повіту працювало 3 акушерки, 13 віспопрививачів, 13 фельдшерів та 4 лікарі. В обов’язки лікаря входили не тільки медичні обов’язки, а й господарські й адміністративні. Носівська дільниця охоплювала територію Дівичанської, Мринської та Носівської волостей. Перша відома на сьогодні письмова згадка про представника фахової медицини у Дівицю датується 1870 роком. Це журнал прийому хворих фельдшера Карницького за листопад місяць, де фіксувалася інформація про пацієнта, анамнез та лікування. Ліки від фельдшера хворі його округу отримували безкоштовно.
Існуюча медична сітка не задовольняла потреб часу та мала непрактичне сполучення між населеними пунктами. Тому логічним стало у 1882 році виокремлення Дроздівської дільниці, а кількість фельдшерських пунктів зросла із 12 до 17.При кожній дільниці планувалося відкриття лікарні на 15 ліжок. Медицина перебувала у привілейованому статусі серед інших напрямків соціальної політики земства: із загальної суми земських витрат, наприклад у 1895 році, медицина отримала 28 % коштів, тобто більше 1/4 бюджету, а освіта – тільки 18 %.
З 21 грудня 1881 року Носівську дільницю очолив лікар Василь Миколайович Баталін (зарплата 1500 рублів в рік). Земські лікарі перетворилися на один із забезпечених станів тогочасного суспільства. За умов дефіциту професійної лікарської допомоги основне навантаження в селах лягало на фельдшерські плечі. Але якщо поглянути на зарплату фельдшерів, то порівняно із лікарською вона була значно меншою. З 1 січня 1880 року фельдшером у Дівиці працював Євфим Трохимович Красько (зарплата 324 рублів в рік).Не дивно, що серед місцевих жителів з’явилися бажаючі навчити лікарській справі своїх дітей. Так 26 липня 1913 року Трохим Сірик просить прийняти його сина у Чернігівську земську фельдшерську школу.
Найбільше зусиль для поліпшення медичного обслуговування населення земство докладало під час поширення інфекційних захворювань. Незважаючи на те, що Дівиця була порівняно невеликим населеним пунктом, у ній не зафіксовано високого рівня міграційних процесів, транзитних потоків, поза тим механізм розповсюдження інфекційних захворювань характеризувався помітною активністю. Епідемії були звичним явищем і часто повторювалися, забирали сотні життів. Управа розробила ряд заходів, спрямованих на покращання санітарних умов. Під час епідемії чуми для села було підготовлено 5 фахівців. Під час спалаху віспи дітям, які навчалися в школі були зроблені відповідні щеплення, загалом 1516 привитих по Носівській медичній дільниці. У 1892 та 1893 роках лютувала холера, для цього було вийняте приміщення де облаштували 4 ліжка з усім необхідним приладдям та підготовлено 8 санітарів (зарплата 20-30 рублів в місяць), а за рахунок місцевого бюджету відкрили чайну, де богомольці за символічну платню могли купити чаю чи порцію гарячої страви. Для допомоги хворим сипним тифом був відряджений губернським земством студент-медик.
Епідемія сипного тифу в Талалаївській волості та дизентерії у Дівичанській змусили управу переглянути розподіл повіту на медичні дільниці. Комісія із земців та лікарів вирішила утворити п’яту лікарську дільницю у Талалаївці, до якої увійшла Талалаївська та Дівачанська волості, 22160 жителів. Кошторисна комісіяпридбала садибу Павловського у Талалаївці для облаштування аптеки і амбулаторії, якою завідував лікар, колезький асесор Африкан Дмитрович Поляков, а попечителем обрали дворянина Льва Йосифовича Руссо-де-Живонь.
Лев Йосипович Руссо-де-Живонь з родиною
В межах дільниці діяв окремий фельдшерський пункт у Дівиці. Він розміщувався в орендованому за 120 рублів в рік будинку 30×15 метрів Фотія Карпова Труша з п’ятьма кімнатами, сараєм та погребом. У 1903 році на аптечну шафу, меблювання та медичний посуд виділили 50 рублів. Свого часу фельдшерами у селі працювали Михайло Капітонович Шматько, Афанасій Якович Подругинський, Аріан Архипович Коломійцев, Іван Федорович Пиріг, Іван Данилович Мірошник, Іван Федорович Вінник.
У 1909 році до місцевого фельдшера було зроблено 10725 відвідин, а на 471 – він побував сам. Розрізняли близько 100 захворювань, які поділялися на 21 групу. Жителі хворіли на малярію, лихоманку, кір, різноманітні венеричні інфекції, щоправда, в менших масштабах. Найпоширенішими були захворювання, пов’язані з травним трактом, хвороби дихальних шляхів і зовнішніх покривів.
Оскільки при Талалаївській дільниці діяла тільки амбулаторія, хворі, які потребували стаціонарного лікування зверталися у лікарні Ніжина, Носівки, а у 1901 році 4 жителів села перебували у Чернігівському богоугодному закладу. Часто хворий не міг оплатити свого лікування, тоді лікувальний заклад направляв у волосне правління запит з прохання погасити борг. У 1901 році 32 жителі волості заборгували за надані їм медичні послуги 991 рубель, 31 копійку, причому 442 рублів недоїмки мав Андрій Дмитрович Сірик.
З 1920 року і до нині амбулаторія знаходиться у садибі Івана Мартиновича Романченка, яка була націоналізована у 1923 році. Приміщення складається із 5 кімнат: 1 – для очікування хворих, 2 – кабінет для прийому пацієнтів, 3 – аптека, вона ж слугувала і перев’язочною, 4 і 5 займали лікар з фельдшером. Є також маленька комірка з погребом, амбар для дров, 600 кв. сажнів городу, яким користується медперсонал. Амбулаторією завідує Сидорец, а дільниця складається із 17,5 тисяч жителів Дівиці, Данини, Шатури хутора Сулак та Степного. У 1922 році 2919 хворих відвідали лікаря, 1301 фельдшера при амбулаторії.
Cадиба Івана Мартиновича Романченка
20 травня 1923 року заклад очолила перша у селі жінка-медик Надія Дмитрівна Виноградова. Ніжинський округовий комітет на ремонт амбулаторії виділив 21 липня 1925 року 250 карбованців. У 1937 році амбулаторія отримала статус лікарні, де в добудованому приміщенні почав функціонувати стаціонар на 20 ліжко-місць. У 1939 році відкрився пологовий будинок. Медичну допомогу надавали 10 медпрацівників, в тому числі 2 лікарі. Перед війною лікарню очолював лікар Ворона, а після смерті останнього – Славіна. Під час війни лікарня працювала періодично, а завідував нею житель нашого села Федір Автосович Ілляш. Хоч мав лише середню освіту, але на своїй справі розумівся відмінно, бо мав великий практичний досвід. Після звільнення села 15 вересня 1943 року його звинуватили у співпраці з нацистами, оскільки за медицинською допомогою зверталися як місцеві жителі так і окупаційна влада. У кінці вересня 1943 року почала роботу лікарня, яку в січні 1944 року очолила Ганна Давидівна Кольчинська. По закінченню війн до роботи приступили колишні військові санітарки: Альохіна Паша Арсентіївна, Барановська Ядвіга Казимирівна, Заслужена Галина Овксентівна. При лікарні був гектар городу, та 10 гектарів у полі біля Лащихи. Персонал, за допомогою одного коня, сам обробляв цю землю для потреб хворих, які перебували на стаціонарному лікуванні.
Медперсонал 60-х років і Заслужена Галина Овксентівна
У 60-х роках працює лікарня на 25 ліжок, 3 фельдшерсько-акушерських пункти. Хворих обслуговують 28 медпрацівників. У 1968 році відкрили пологовий будинок. На виклики їздили Громом та Орликом. Кожен з керівників цього закладу обов’язково привносив, щось своє не тільки в лікувальний процес, а й у покращення умов. Скажімо, у 1979 році під час піврічного завідування Ірини Михайлівни Лазар на території лікарні були висаджені ялинки.
Лікарня у 70-тих роках та її працівники
Стараннями Іван Ісаковича Сардака при лікарні з’явилися дві карети швидкої допомоги, лабораторія, фіз- та ренген-кабінети, а персонал зріс до 42 працівників. Був висаджений яблуневий сад. Посильну допомогу продуктами і пальним надавали колгоспи імені Куйбишева і Крапив’янського. На початку 1980 років з ініціативи голови колосу Василя Петровича Циганка розпочалось будівництво двоповерхової споруди лікарні, яке так і не було завершено.
Амбулаторія у 2009 році і у 2020-му році
Славиться наша лікарня плеядою стоматологів Анною Степанівною Демченко, Олександром Володимировичем Руденко, яку сьогодні продовжує Надія Іванівна Цуд. Майже 35 років Червонопартизанський, а згодом Володьководівицький медзаклад очолює Дмитро Дмитрович Скрипа. Разом із Юрієм Олександровичем Рудюком є одними з наймолодших сімейних лікарів у районі, які дуже швидко подолали 1800 деклараційний бар’єр, що є свідченням не тільки професіоналізму, а й народної довіри. У 2019 році кожен зроблено близько 500 виїздів та прийняли приблизно 16000 хворих. Успішно тут порядкує амбулаторним сестринством старша медсестра Раїса Миколаївна Кожухівська, тут також працює молодша та чотири сімейні медсестри, водій та двірник.
Завідувач, сімейний лікар Скрипа Д.Д, лікар-стоматолог Цуд Надія Іванівна, сімейний лікар Рудюк Ю.О.
2020 рік для нашої Володьководівицької амбулаторії загальної практики сімейної медицини виявився не тільки ювілейним, а й щедрим на подарунки. До Новорічних свят отримали повнопривідний автомобіль «Renault Duster», такий подарунок нашим медикам дуже доречний, адже скоро у селі буде й новосілля: тут завершується будівництво сучасної амбулаторії сімейної медицини.
Життя… воно дивовижне, непередбачене, барвисте і цікаве. Життя – це безцінний дар, який людина одержує при народженні. Роблячи своє життя розумним та осмисленим, підпорядковуючи його великій меті, людина сама збільшує значущість власного життя, а допомагає їй в цьому лікар.
Молодша сестра Циганок Валентина Миколаївна (зліва) сімейна медсестра Даніш Лідія Іванівна (вгорі) сімейна медсестра Лубенець Людмила Миколаївна
Під 100 річним каштаном. Колектив амбулаторії - 2020 рік
Сергій ТИМОШИК
с. Володькова Дівиця Носівський район
