«Треба вірити в себе»
– Чи є у тебе досвід участі у подібних конкурсах?
– Так. Брала участь у конкурсі імені Петра Яцика, в олімпіадах. Доля звела мене з прекрасною вчителькою української мови та літератури Ніною Дмитрівною Іванець. А любов до рідної мови прищепила моя перша вчителька Надія Іванівна Адаменко. Ще дякую батькам. З раннього дитинства ми читали казки українською мовою, мама співала колискові та пісні українською. А бабуся завжди розмовляє українською мовою.
– Так, вплив рідних значний. Але на конкурсі ти була сама. Вся робота педагогів та батьків, як то кажуть, залишилася за лаштунками. Важко було?
– Ні, було не важко. Мені дуже сподобалося завдання на фінальному етапі: ми повинні були написати твір «Чому тобі потрібні вірші Тараса Шевченка?». Я не думала про перемогу, я думала тільки про те, щоб написати все, що знаю про Шевченка. Він для мене – зразок любові до своєї батьківщини. Мені здається, що без Шевченка я б не змогла зрозуміти світ і рідну Україну. Вважаю, що саме любов до поезії Тараса Шевченка надихнула мене на перемогу.
– А який вислів Шевченка для тебе є найулюбленішим?
– «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь…».
– Як відомо, останнім часом в нашій країні тема української мови дуже актуальна…
– Ми живемо в Україні, і рідна мова – це те, що об’єднує нас. Багато людей зараз виїжджають за кордон. І вже забувають мову. Мені здається, що всі, хто народився в Україні, мову повинен знати.
– Ти – відмінниця. А чи є у тебе захоплення поза школою?
– Звичайно. Мені подобається спорт: кататися на роликах, грати в баскетбол, у волейбол. Також люблю малювати, читати.
– Вже вирішила, на що витратиш цю Президентську стипендію?
– Ще думаю, але мені здається, що або на свій розвиток, або на якусь цікаву подорож, бо дуже люблю мандрувати, люблю море, плавати. Хотілося б побувати в Англії. Але це надто дорого, тож, можливо, поїдемо до Одеси.
– Де б ти хотіла реалізувати себе у дорослому житті?
– Хочу стати дипломатом, щоб представляти українську культуру, традиції свого народу.
– У свої 12 років ти вже досягла певних успіхів. Що б ти побажала своїм одноліткам?
– Треба дослухатися до своїх думок, впевнено йти вперед, долаючи проблеми досягати мети. А ще – вірити в себе.
Чернігівський обласний Палац дітей та юнацтва,
Дитяча інформаційна агенція «Крила»
