Стильні ляльки від поважної жінки
За освітою Олеся Лугина юрист. Працює директором благодійного фонду. Та це не заважає жінці з серйозною професією любити... ляльок. І не просто любити, а самій створювати. Пристрасть до такого хобі прокинулася, коли Лесі вже було за тридцять. Тоді вона спробувала виготовляти їх у техніці пап’є-маше. Однак з плином часу її навички еволюціонували. Нині жінка створює каркасні ляльки. Ззовні вони нагадують колекційні, ті що красуються на поличках елітних крамниць. Створюючи ляльку, Лесі доводиться бути і скульптором, і швачкою, і перукарем, і дизайнером... Все до найменших дрібниць, завдяки вправності рук. Образи тримає в голові, ніколи не малює, бо, як сама зізнається, не вміє. Проте ляльки виходять неймовірно реальними. Серед них є і прототипи відомих людей. Здається, що вони щойно зійшли з глянцевих видань. І хоча це захоплення більше для душі, та деякі роботи молодої козельчанки вже оселилися в столиці і навіть полетіли до Франції.
«Я ніколи не вміла шити, не малювала. Тим більше не думала, що буду створювати ляльки. Хоча перша моя робота – це мрія з дитинства. Її я побачила у однієї дівчинки вдома. Красуня в українському вбранні. Я мріяла, щоб у мене з’явилася така ж. Але, на жаль, ніхто так і не купив. І ось у тридцять один рік я її отримала, створивши власноруч», - зізнається Олеся.
Створюючи іграшки, рукодільниця не використовує готові схеми. Таким чином у неї виходять оригінальні ляльки з характером.
«Я не малюю ескізів і не роблю макетів. Мені здається, якщо використовувати якісь форми, то це вже будуть не авторські роботи, а тираж. Дуже часто я навіть не знаю, який у ляльки буде колір волосся, очей, одяг і аксесуари... Вона сама диктує мені, якою хоче бути. Процес виготовлення займає багато часу, бо треба чекати доки робота висохне, а вже потім переходити до наступного етапу, - говорить жінка. - Я беру жорсткий дріт, такий, щоб тримав каркас. Це такий собі скелет майбутньої фігури. Важливо одразу вирахувати пропорції, розрахувати розмір тулуба, ніг, можливо, зігнути ноги в колінах чи руки в ліктях. Далі для тулуба використовую шматки пінополістиролу й склеюю їх із дротом. Обрізаю, затираю наждачним папером. Необхідний об’єм надаю завдяки техніки пап’є-маше. Тобто розмочую у воді серветки, додаю до них клей і цією масою створюю форму. Інколи ще й наношу шпаклівку, коли композиція має бути об’ємною. Металеві руки і ноги треба обмотати нитками та закріпити їх клеєм ПВА. Тоді на них добре триматимуться інші матеріали. Потім кінцівки, як і тулуб, обліплюються пап’є-маше. Наступний шар – спеціальна глина. Це для того, щоб можна було виліпити дрібні деталі, як от пальці, взуття на ногах. Мені подобається такий метод, бо тоді мої ляльки виходять легкими. Адже глина важка, і якщо все робити з неї, то й лялька вийде важкою і неповороткою».
Чимало часу йде на створення обличчя, бо за таку роботу треба сідати лише в гарному настрої, зізнається Олеся. Костюм теж має бути витонченим, стильним і пасувати саме цій ляльці, а не будь-кому. Інколи для досягнення бажаного результату майстриня фарбує тканини, малює на них потрібний принт, нашиває прикраси.
Кожна лялька – маленька тендітна особистість, яка має свій власний, унікальний стиль, вроду та елегантність. Особливої уваги заслуговують портретні ляльки – Фаїна Раневська та Володимир Висоцький.
«Коли їх створювала, хвилювалася, - говорить моя співбесідниця. - Постійно думала чи вийде точно передати риси справжніх, а не вигаданих людей. Мені дуже подобається творчість Висоцького. Фаїна Раневська теж заслуговує на особливу увагу. Вона унікальна, не така як усі. Її мудрі цитати з елементами гумору завжди піднімають настрій».
Саме Фаїна Раневська і оселилася у кабінеті директорки Олесі Лугиної. Кілька робіт жінка подарувала близьким людям, дещо продала. Частина поки що невеликої колекції у неї вдома.
«
Кожна лялька по своєму доповнює інтер’єр будинку. Завдяки їм моя оселя здається мені затишною. Я не відчуваю себе самотньою. Нині у мене дуже багато ідей, але ж є і основна робота. На виготовлення однієї іграшки інколи йде більше місяця. Звісно, якщо сидіти над ними постійно, то буде набагато швидше. До речі, процес виготовлення ляльок досить затратний. Полімерна глина, лаки, фарби, суха пастель, різноманітні пензлики – все це коштує чимало. Тому і готова лялька обійдеться покупцеві недешево. А купують їх здебільшого на подарунок. Люди, які знаються, що таке ручна робота, розуміють її вартість», - підсумувала майстриня.
З-під умілих та працьовитих рук виходять не просто ляльки, а справжні образи – кожен зі своєю вдачею та долею. Більше того, вони видаються дуже динамічними, наче в русі. Динамічні цілі композиції, де, наприклад, чоловік з жінкою поринули в танок, художник малює картину, господиня мете сміття біля печі. Тут навіть не костюми, а самі пози передають характер і типаж, створюють враження живої картини. Особливу увагу привертають хлопці й дівчата в національному вбранні. Вони ніби відбивають українське суспільство з його культурою одягу. Кожна робота має свою родзинку, розкіш та виражений стиль.
Сніжана БОЖОК
