Стела переможеним
16 січня 1919 року завдяки наполяганню Головного Отамана Армії УНР Симона Петлюри Українська Директорія оголосила війну більшовицькій Росії. Трапилося це на 42-й день з початку більшовицького вторгнення в Україну.
Замість організувати оборону країни, голова Директорії Володимир Винниченко й уряд УНР не полишали надії на мирне врегулювання конфлікту, штампуючи один за іншим паперові Універсали. Разом із тим вірні присязі українському народові залишки війська боронили територію молодої Республіки від московської навали. Останнім серйозним рубежем перед Києвом став Чернігів, обороною якого командував виходець з селянства, губернський комендант Чернігівщини полковник Потап Бондаренко.
В пам'ять про ті часи і на знак перемоги при в’їзді до Чернігова в кінці 40-х років комуністична влада поставила меморіальну стелу.
Канули у небуття часи більшовицької облуди, розстріляли червоних командирів, витравили голодоморами українське селянство, але методи Москви з роками не змінилися. Кремль і надалі не полишає спроб приборкати норовливу Україну. І знову руками своїх маріонеток. Але чи кращі за колаборантів ті, що соромляться власної історії? Чи кращі за них ті, хто замовчує правду про оборонців? Де-не-де в населених пунктах Чернігівщини серед назв вулиць можна побачити такі бажані героїчні прізвища. Здебільшого ж ані імен славних воїнів УНР, ані прізвиськ козацьких отаманів, ані сіверян, які воювали в УПА, немає. Разом із тим в населених пунктах краю продовжують висіти таблички з іменами колаборантів і окупантів.
