Скільки б держава не ставила завдань, а природа – викликів, ми впораємось!
Як на пороховій бочці
Щодо пожежної небезпеки ДП «Остерський військовий лісгосп» – найбільш тривожний лісгосп у структурі Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства. Тут – найбільше антропогенне навантаження – полігони, тисячі людей в лісах, постійні стрільби та військові навчання.
«Живемо, як на пороховій бочці», – кажуть остерські лісівники.
Тільки з весни – 35 виїздів на пожежі, які тут справедливо називають «бойовими», бо нарватися на нерозірваний бойовий снаряд можна так само легко, як і на лінії фронту. Пожежній охороні, яку створили тут, рівню її оснащеності можуть позаздрити навіть бувалі рятувальники.
«Гасити вогонь в лісі – це одне, а в приміщенні – інше, – каже директор лісгоспу Володимир Брайко. – В лісі головне – вчасно локалізувати вогонь і не дати йому поширитись, бо може бути пізно».
Два роки тому, як тільки Володимир Борисович заступив на посаду керівника підприємства, він поставив собі завдання: створити ефективну лісову охорону, оснастити її найсучаснішим обладнанням, не допустити вигорання лісу. Треба сказати, що йому це вдалося, адже за досвідом в Остерський військовий лісгосп приїздять навіть рятувальники, а відомі науковці зі світовим іменем виступають інструкторами для вогнеборців. Так, нещодавно директор Глобального центру моніторингу пожеж Йохан Георг Голдаммер високо оцінив методики остерських лісівників і зауважив, що рівень їх підготовки наближається до американського.
У Володимира Брайка як людини з багатим життєвим досвідом – власна думка щодо лісових пожеж. Він вважає їх серйозною загрозою для лісу, оскільки, враховуючи високі температурні режими і кліматичні зміни, надалі рівень небезпеки постійно зростатиме.
«В області має бути керівник лісових пожеж – так як це влаштовано в Америці, – міркує лісівник. – Там у випадку надзвичайної ситуації йому підпорядковуються всі. Якщо керівник лісової пожежі сказав, що треба авіація – вона залучається, всі заходи по боротьбі з лісовими пожежами мають виконуватись на рівні уряду, – продовжує Володимир Брайко. – Нинішні аномально високі температури дають нам зрозуміти, що з таким явищем як лісові пожежі ми зустрічатимемося все частіше. Наприклад, тільки цього року у нас – 35 бойових виїздів, а лісової охорони – всього 22 людини».
За словами директора господарства, цього року у військовому лісгоспі вже згоріло близько 18,4 гектара лісів. Середня площа пожежі склала 0,87 гектара.
«Це багато для нас, – зітхає Володимир Брайко. – Минулого року ми пережили 36 пожеж і їх середня площа склала 0,22 гектари. Правду кажучи, 26 квітня нас серйозно підвели танкові навчання. Під час них відбулося загорання лісу одразу в п’яти місцях, а, враховуючи те, що у нашій лісовій охороні всього 22 людини, нам було складно гасити осередки. Довелося залучати додаткові сили. От і назбиралося в сумі 15 гектарів, – каже лісівник. – Втім, прогрес є. Якщо, наприклад, взяти статистику минулих років, то кожна пожежа тут була по півтора-два гектари. Нині ми зменшили їх площі майже вдесятеро».
Повна бойова готовність
99% відсотків пожеж в тутешньому лісі є наслідком перебування військовослужбовців у лісових масивах.
«У наших лісах близько 5 тисяч гектарів тактичних полів, стрільбищ і полігонів. Пересування між ними, навчання – все проходить через наш ліс, – пояснює Головний лісничий Олег Кулініч. – Повірте, там, де є людина – для лісу завжди небезпека. Людина для природи є небезпекою».
Головний лісничий наводить приклад Бондарівського лісництва – одного з трьох лісництв зі структури лісгоспу і єдиного, де немає військових полігонів.
«Там лісових пожеж ці два роки не було взагалі! А в інших двох – Карпилівському та Городищинському, де є танкові проходи, танкодроми, полігони, танкові поля, полігони – там постійні загорання, – каже Олег Кулініч. – Незважаючи на клас пожежної небезпеки, стрільби тут ніхто не припиняє, а розмежування між полігоном і лісовим масивом – це всього-на-всього три метри смуги, яку зробили військові після пожежі 2008 року, коли ледь не згоріло село Косачівка».
Для боротьби із лісовими пожежами у лісгоспі є все необхідне: дві пожежні машини та 4 модулі. Вся техніка обладнана стаціонарними радіостанціями, а за лісовою охороною закріпили ще й мотоцикли – їх у господарстві 8. Як свідчить минулорічна практика, використання мотоциклів дає економію у витратах пального та забезпечує мобільне пересування в лісі. Один із мотоциклів обладнали ще й стаціонарним радіозв’язком.
Лісничий Городищенського лісництва Ігор Іллєнко демонструє тривожний рюкзак. В ньому є каска, захисні окуляри, аптечка, вода, ліхтарик, захисні рукавички, респіратор, карта з зазначенням кварталів та пожежних водойм, позивні рацій та інформаційні блокноти – власна розробка директора лісгоспу Володимира Брайка.
Виявити точний квадрат загорання тут просто.
Майстер лісу Оксана Жук наочно показує, як за допомогою якісних камер відеоспостереження можна з точністю до кількох сотень метрів знайти осередок загорання.
«Одна камера стоїть у нас в Десні, інша – в Карпилівському лісництві, – каже спеціаліст. – їх перетин чітко вказує квартал, де горить. Це економить кошти і час».
«У нас є все потрібне для гасіння лісових пожеж, починаючи від респіратора і закінчуючи бензопилою, – підключається до розмови лісничий 
Для боротьби з пожежами у лісгоспі – повна бойова готовність. В Десні на випадок відсутності води в центральній водогінній системі стоїть наповнена водою 25-кубова бочка. Все просто – під’їжджає машина, приєднують помпу і заправляють автомобіль.
Нові техніки догляду за лісом – економія та ефективність
В «Остерському військовому лісгоспі» намагаються всіляко зменшити антропогенне навантаження на екосистему. Для цього будують рекреаційні пункти, де б люди могли відпочити, не завдаючи шкоди лісу. Так, нещодавно поблизу військової частини в Десні лісівники відкрили рекреаційний пункт «Захисник», який здатен вмістити одразу кілька сотень людей. Для військових умова одна – прибирання!
Директор підприємства Володимир Брайко є кандидатом сільськогосподарських наук і лісівничу справу вивчав не тільки на практиці, але й свого часу за студентською лавою. Нині він апробовує наукові підходи у веденні лісового господарства. Удосконаливши винахід свого наукового керівника, вченого-лісовода Івана Марченка – кільцевач дерев, Володимир Борисович впроваджує нові техніки у догляді за лісом, які демонструють не лише ефективність, але й значну економію.
«На цій ділянці ми освітлюємо головну породу – сосну, – говорить лісничий Карпилівського лісництва Ігор Коханчук. – Береза вже виконала свою функцію і підтягла сосну, тепер її треба знищити. Якщо ми зараз цього не зробимо, то сосна заглушиться і ми втратимо її насадження. А ось – осика. Якщо ми її зрубуємо, то на виході отримаємо ще десять відростків. Щоб цього не трапилося, найкраще проводити кільцювання дерева. Тоді дерево всихатиме не зверху, а з кореня».
Володимир Брайко пояснює принцип дії кільцевача.
«Коли ми беремо дерево «на кільце», то функції його вегетації зводяться практично до нуля», – каже він.
ОВЛ-1 – так назвав свій удосконалений виріб Володимир Брайко. У перекладі він означає «Остерський військовий лісгосп-1».
«Прилад не новий, – пояснює раціоналізатор. – Його історія тягнеться ще з 1929-го року. Перший кільцевач винайшов лісничий Гаврись. Ми взяли за основу кільцевач БТІ-1 від великого професора Івана Семеновича Марченка. Головне завдання приладу – вбити небажані рослини. Даний пристрій дає змогу це робити способом зменшення витрат. Для освітлення площ не треба ні бензопила, ні кущоріз, ні ланцюги. Це – малокваліфікована робота. Тут не треба збирати порубкові рештки, складати їх докупи та вивозити, – зауважує Володимир Борисович. – Дерево загине і впаде, а рештки слугуватимуть поживними речовинами для основної культури».
Після випробування кільцевача остерські лісівники хочуть порахувати трудові витрати і порівняти економіку механізованого та ручного способу освітлення лісових культур.
Активна розбудова інфраструктури та високі зарплати
Догляд за лісом, боротьба з лісовими пожежами, утримання колективу – все це потребує значних коштів. А гроші в лісі можна заробити від реалізації деревини. Незважаючи на кризу, «Остерський військовий лісгосп» закінчує півріччя з прибутком і навіть перевиконанням доведеного плану.
«Працювати завжди важко, не працювати – легко, – каже директор підприємства Володимир Брайко. – Наш колектив молодий й ініціативний, працює із задоволенням, при цьому наша молодь не лише працює, але й навчається, здобуває освіту, – не приховує свого задоволення колективом керівник. – Звісно, є складнощі із реалізацією круглого лісу, але якщо до кінця 1 кварталу 2019 року ми не авансували ліс під реалізацію, то нині доводиться довіряти партнерам, бо їм теж нелегко. За це півріччя ми виконали всі доведені до нас фінансові плани».
І хоч як нелегко доводиться нині лісівникам в «Остерському військовому лісгоспі», вони вкладають все зароблене у інфраструктуру та достойні зарплати своїм працівникам.
«Два останніх роки відбувається активна розбудова інфраструктури лісгоспу, – каже головний лісничий Олег Кулініч. – Якщо раніше лісництва були тільки на папері, не було навіть бази, то нині є три лісництва і є три бази. У цьому напрямку лісгосп вкладає великі кошти, бо це будівництво і витрати. Наприклад, всього 9 місяців тому у Карпилівському лісництві не було нічого: ні бази, ні техніки, ні дороги, – тут був просто ліс і занедбана територія. Сьогодні це – повноцінне лісництво».
У найближчих планах остерських лісівників відновити стару військову дорогу. Це дозволило б скоротити не тільки шлях від Десни до Косачівки, а й рукав вивезення деревини. А це – привабливість для покупців і гроші господарства. Тут достеменно знають, на їх що витратити.
«Ми повинні не тільки зрубати, а рентабельно реалізувати, – наголошує директор підприємства Володимир Брайко. – А найголовніше – це те, що наш колектив має отримувати достойну зарплату. Нині середня зарплата на підприємстві складає близько 14 тисяч гривень. Це свідчить про те, що ми рухаємося в правильному напрямку!»
Віталій НАЗАРЕНКО, фото Олексія Миколаєнка
