Село моє, для мене в серці ти єдине
Люблю своє село за люд трудящий,
За щедрі ниви й луки запашні
За спів пташок, за сонечко привітне,
За доброту і щастя на моїй землі.
Своєрідна, красива сторона поліська. Серпанкова блакить стелиться неозорими нивами, запашними луками й пасовищами. Віддзеркалюються голубими плесами річечки й озерця. Саме на низовинно-рівнинній місцевості розташувалось село Новий Биків за сім кілометрів від витоку річки Супій.
Витоки
Звідки ж пішла назва села Новий Биків? Існує переказ, що на правому березі річки оселився козак з сім’єю на прізвище Бик. В сім’ї було і двоє синів. Коли настала пора одружуватися одному з них, його переселили на другий берег річки. А на правому залишився хазяйнувати старий батько Бик, на лівому – молодий Бик. Там, де жив батько, село дістало назву Старий Биків, а де жив молодий – Новий Биків.
На східній стороні Нового Бикова тягнеться 12 курганів епохи бронзи (2 тис. р. до н.е.), городище часів Київської Русі (ХІ-ХІІ ст.). Деякі з цих курганів були сторожовими постами під час боротьби з татарами, які часто нападали. Гарячі бої точилися між козаками і військами польських магнатів у роки визвольної боротьби Богдана Хмельницького.
Відомий такий епізод. Біля могили, яка пізніше була названа обозною, розкинувся обоз козаків, які біля Голодної могили оточили велике військо польських магнатів. Скільки не намагалися вороги вирватися з тісного кільця, їм це не вдалося. Вороже військо було заморене голодом. Переслідували війська шведського короля Карла XII і гетьмана Мазепи також через наше село.
Більше того, на південній околиці Нового Бикова Петро І зупинився биваком. На відзнаку цього закладено село Петрівку. На пам’ять про зупинку Петра І був збудований великий кам’яний стовп, який височить і тепер з табличкою, відокремлюючи села Новий Биків і Петрівку.
У буремні часи
В 1905-1907 роках у селі відбувалися революційні події. Революційними виступами керували Верба Христя Степанівна, Коломієць Любов Макарівна, Ненько Матвій та інші. У 1906 році було вбито директора місцевого цукрового заводу Купцова-Залкіна Ісака Самойловича, який був жорстокий і несправедливий до робітників. Урядник Носач натрапив на слід убивці і його теж вбили.
У 1907 році відбулась демонстрація робітників з участю селян на знак протесту проти низької оплати праці на цукрозаводі та в економії, за участь у демонстрації судили 12-15 її учасників, в тому числі під суд потрапили Мринський Михайло Іванович, Піший Іван Михайлович і інші. Трудящі села брали участь у революції і громадянській війні. Наприклад, житель села Новий Биків Гаврило Гнатович Кича у буремні дні 1918 р. був безстрашним командиром партизанського загону і загинув під Черніговом у 1919 році. Саме на його честь сусіднє село, яке було засноване в 1923 році, назване Гаврилівкою.
Після Жовтневої революції селяни розібрали поміщицьку економію барона Мейендорфа.
У січні 1918 року в селі встановилась петлюрівська влада. А 2-3 травня в село вступили німці, які примушували селян повертати відібране поміщицьке майно. Восени прийшли повстанці і встановили радянську владу.
Радянський період
Першим головою революційного комітету був Бойко Карпо Гаврилович, а активним діячем комітету – Ярош Іван Якович. В 1919 році панська земля була роздана селянам. Але незабаром прийшли денікінці, які потім були розгромлені Червоною Армією. Вся земля і цукровий завод стали власністю народу. В селі на місці поміщицької економії (землі Мейендорфа) створили радгосп.
Селяни працювали одноосібно. Весною 1930 році створено колгосп «Робітник і селянин». Ініціатором його створення був робітник-двадцятитисячник Малигін, селяни Ненько Семен Федорович, Теличко Гаврило Тилипович. Колективізацію в селі завершено в 1933 р. Всіх куркулів виселили із села. Колгосп проіснував до 1961 року, до перетворення в радгосп.
Освіта
У 1928-1933 рр. широко розгорнулась ліквідація неписьменності та малописьменності.
У 1885 році Козелецька земська управа закінчила будівництво нового приміщення школи з 4 класними кімнатами. В серпні 1972-го гостинно відкрила двері двоповерхова красуня-школа I-III ступенів. Тут і зараз навчаються діти з сіл Гаврилівки, Старого Бикова, Петрівки, Чистопілля, Українки, а ще раніше навчалися і із Білоцерківців, Козацького, Вишневого, Миколаївки.
Пам’ятки архітектури
На території села Новий Биків є пам’ятник архітектури – замок Мейендорфа та Успенська церква, збудована в 1801-1804 рр. на замовлення гетьмана України К.Г. Розумовського. Побудована з цегли, яка вкладалася на особливому розчині, виготовленому із молока, яєць, частково вапнякового молока. Коли велась боротьба з релігією, в післявоєнні роки слугувала складським приміщенням під сільськогосподарську техніку. Але у 2009 році було зроблено капітальний зовнішній ремонт. Хотілося б, щоб знайшлися небайдужі, котрі допомогли б відновити інтер’єр церкви.
Голодні 30-ті
Незабутні 1932-1933 рр. Не обминув голодомор і нашого села. Для виконання сталінської програми, що потім перетворилася на геноцид, знайшлися такі, що стали сліпим знаряддям беззаконня і сваволі. Ось голова сільської ради Грачова. Людина неграмотна, ледь-ледь уміла написати своє прізвище. Їй до пари були й інші кар’єристи, котрі торували собі шлях до партії (прізвищ не називатиму, щоб не завдавати болю їхнім дітям, внукам та правнукам). Всього загинуло від голоду, як тоді говорили, 250 чоловік. Смерть оминула лише хати, де хтось із сім’ї працював на цукровому заводі. У селі був чоловік Прилипко А.П., який щоденно проїжджав підводою по вулицях, збираючи мертвих, яких ховати не було кому.
Окупація та післявоєнна відбудова
Війна... І над селом нависли чорні хмари війни. Вже 14 вересня 1941 року о 21 годині село було окуповане німецько-фашистськими загарбниками, а визволене 20 вересня 1943 року о 15 годині. Під час окупації німецькі варвари спалили колгоспну ферму з 63-75 місцевими жителями та кілька будинків. У німецьке рабство було вигнано 55 жителів. Поблизу села діяв партизанський загін імені Щорса.
У 1968 році встановлено пам’ятний знак жертвам фашизму. На честь 421 земляка, що полягли на фронтах війни, споруджено обеліск Слави; у 1955 році – пам’ятник на братській могилі радянських воїнів, які загинули під час визволення села.
Титанічні зусилля віддавали жителі відбудові зруйнованого війною. Зводились нові будинки, ферми, зерносклади, комплекси, діяв паливний склад, удосконалював роботу цукровий завод, який пропрацював до 2007 року. Тепер від нього залишились лише труби.
Але село розправляло свої плечі. У 1972 році пролягла тут дорога державного значення «Київ – Суми». У1979 році виросла двоповерхова сільська рада із залами засідань і урочистих подій. У 80 роках збудовано будинок культури. Біля нього - парк з різними породами дерев, кущів та клумбами. Є лікарня, збудована ще у 1912 році, амбулаторія. В травні 1983 року відкрив двері двоповерховий дитячий садок «Яблунька» на 90 місць.
Сучасний стан села
Що можна сказати про сучасне село? В 2017 році воно налічувало 616 дворів з кількістю населення 1581 чол. За цей рік народилося лише 11 дітей, а померло 52 жителі.
Село входить до новоствореної Новобасанської ОТГ. Не можна не згадати односельців, які захищають рубежі Вітчизни на Сході країни. Це Андрій Єсипок, який віддав своє життя у 20 років в Іловайському котлі. На його честь встановлено меморіальну дошку на приміщенні школи.
Хоробрість і відданість виявляють ще 20 мешканців села, а саме: Бондаренко Олексій, Бойко Віктор, Бурзак Олена, Бурзак Максим, Балог Ернест, Давидок Олександр, Даневич Олександр, Ковтонюк Володимир, Сакайда Євген, Сорока Станіслав, Сакайда Анатолій, Телятник Володимир, Тертій Олександр, Шуляк Микола, Ярош Надія. Низький їм уклін від односельців.
Мати-земле! Слава твоєму хлібові, твоїм синам і дочкам, які вміють по-справжньому прожити життя - збудувати дім, посадити дерево, виростити дітей, захистити рідну землю від ненависного ворога. Хай вам, мої земляки, щасливо живеться на теплих теренах села!
Галина ЄРЕМЕНОК, с. Новий Биків Бобровицького району
