Примара з Криму насунулась…
І накрила 208-й виборчий округ «оновленням», пропахлим нафталіном
Недавно потрапив до рук інформаційний бюлетень «Час оновлення», що вийшов 77-тисячним тиражем на замовлення якогось Івана Саюка. Як потім з’ясував, цей бюлетень поширюється в населених пунктах Прилуцького, Козелецького й Бобровицького районів та самих Прилук. Тобто, на території 208-го виборчого округу.
Гадати, чому час оновлення «ощасливив» нашу округу, вважаю, немає потреби: неофіційно розпочалася виборча кампанія. Майбутні кандидати кинулися шукати мажоритарні округи, найбільш падкі на благодійність. До нас залетів «оновлювач» від місцевої команди Юлії Тимошенко.
Опубліковані й думки лідера «Батьківщини», колишнього віце-прем’єра й прем’єра Юлії Тимошенко стосовно «зазіхання влади на землю». Нічого нового: «спроба знову зробити з селян безземельних». І «доленосний» висновок: «У «Батьківщині» наголошують, що парламентська фракція політичної сили не дозволить забазікати це питання».
Цікаво, під яким номером ця політична сила у списку борців за землю, народ, правильні тарифи на газ та комуналку, гідні пенсії й зарплати, зрештою – в боротьбі з корупцією? Оскільки важко слідкувати, хто голосніше про це горлопанить з трибуни парламенту й телеекранів. І все те – лише для власного піару. А електорату – велика дуля без манікюру.
Політична сила Юлії Тимошенко була в авангарді двох «народних» революцій – помаранчевої й гідності. Після кожної входила у провладні парламентські коаліції, владу ділила в столиці й на місцях. Які ж результати від такої «народної» діяльності для окремо взятого простого виборця, громади, району, області, процвітання держави? А та сила й досі при владі – парламентській.
Безперестанку боротися за все примарне – великого розуму не треба. Ще й результати такої «боротьби» вдається підмінювати політичним лементом, що до душі й населенню.
До того ж, нова команда від «Батьківщини» придумала для виборців 208-го виборчого округу й нову «цукерку». Правда, нафталіном перетрушену, але чомусь її автори вважають, що то нове. На першій шпальті інформаційного бюлетеня «Час оновлення» прочитав: «Майже всі населені пункти Прилуцького, Бобровицького та Козелецького районів долучилися до програми Сергія Коровченка з благоустрою. Десятки тисяч людей, отримавши необхідні матеріали від Громадського руху «Оновлення», спільними зусиллями оновлюють свої двори, села та міста. Такого на Чернігівщині ще не було!»
Цей висновок і спонукав мене на свою публікацію. Адже він не просто цинічно брехливий, а й плює в душу працьовитим людям. Бо виходить так, що наші люди сиділи й чекали Коровченка, щоб з його допомогою «благоустроїтись».
До речі, поки Сергій Коровченко трудився в уряді Автономної республіки Крим, за ним не помічали здібностей «оновлювача». Не став юридичний міністр і в шеренгу захисників Криму від «мирної агресії». Навряд чи почуєте правду й про те, чому він вибрав саме Чернігівщину для реалізації «Божого дару» з оновлення великої території. Тож здогадуйтеся самі.
На другій шпальті бюлетеня є представлення Коровченка: правозахисник, лідер Громадського руху «Оновлення», експерт. Тут же і думка експерта: «Ми бачимо, що влада робить все, аби позбутися тягаря соціальної відповідальності. Довести українця до повного зубожіння. Ситуація абсурдна». А далі – кілька речень про субсидію та про кількість заробітчан-емігрантів.
Оце і вся «експертна думка». Четверта, п’ята, шоста, сьома й восьма шпальти приурочені оновленню, якого «на Чернігівщині ще не було». Насправді ж, виборці 208-го округу, певно, пам’ятають Благодійний фонд Миколи Рудьковського? І його газету «Наш вибір»? Там публікувалися звіти також про «оновлення» передвиборчою «благодійністю». І програма була, здається, дорожчою, ніж Коровченкова. Але й вона, як марево, кудись поділася.
Та передусім згадаймо, скільки суботників з благоустрою територій, на зразок Коровченкових, проводилося раніше. Проводяться вони й тепер, але без ленінської ідеології. На річних святах міст і сіл підбиваються навіть підсумки на кращу вулицю, садибу, територію підприємства, організації, установи.
Газета «Чернігівщина» свого часу писала, як громада Кобижчі оновила власними силами центр і головні вулиці, спорудила дитячі майданчики, за власні кошти й благодійні (ні, не Коровченка) відремонтувала старовинне приміщення школи, відкрила дитячий садок і навіть пожежне депо. Правда, нову пожежну автомашину подарувало наше господарство. До цього села й по селу відремонтовані асфальтівки за кошти теж «Землі і волі». Ось про таку роботу можна чесно сказати: «такого на Чернігівщині ще не було».
Днями пожежне депо відкрили і в селі Козацьке. Посприяло цьому місцеве господарство, яке очолює Сергій Чубовський. І приміщення школи не треба
ремонтувати суботником – воно в належному стані.
Не так давно зусиллям громади й при допомозі нашого господарства та районного бюджету відкрився дитячий садок в Ярославці. А який там дитячий майданчик! Виграла громада в європроекті кошти на встановлення металопластикових вікон у шкільному приміщенні, наше господарство допомогло з ремонтом спортивної зали та класних кімнат.
Незабаром завершаться роботи на новому дитячому майданчику в селі Піски. Багато зроблено там взагалі з благоустрою, куточками справжньої краси й затишку можна назвати території школи і дитячого садочка, місцевого музею й церкви.
Без участі Коровченка повідкривалися дитячі садки в Озерянах, Марківцях, Вороньках, Рудьківці та інших селах. Значні обсяги робіт виконані руками батьків діток, інших членів громад.
Ремонтуються дороги по всьому Бобровицькому району без жодної копійки бюджетного фінансування, упорядковуються узбіччя. Скажімо, якщо в напрямку Марківців – то хоч на виставку виставляй. Справді, такого ще не було на Чернігівщині.
Переконаний, подібні приклади можна навести й по інших районах. То ж в чому полягає «оновлення» від Коровченкового оновлення?
Важко назвати «оновленими» й думки «оновлених» людей. Скажімо, Катерина Тимошенко з Прилук сказала бюлетеню «Час оновлення»: «Ми дуже вдячні Сергію Коровченку за підтримку та допомогу. Привіз дошку, фарбу. Ми об’єдналися, люди повиходили, із задоволенням працюють на дитячому майданчику. Все для дітей, для підростаючого покоління».
«Ми дуже вдячні Сергію Коровченку за підтримку та допомогу. Разом з батьками плануємо зробити нові елементи дитячих майданчиків, все пофарбувати та відремонтувати», – Світлана Веремієнко з Прилук.
Півтора десятка таких подяк в одному випуску «Час оновлення». Натомість, там не знайдете інформації про те, скільки дитячих майданчиків побудували, скажімо, в Носівці. Організовували те мешканці відповідних вулиць. І своїх білмордів не виставляли, як повиставляв Коровченко у райцентрах і селах, що входять у 208-й виборчий округ. Бо піариться цей «оновлювач» попідручки з рейтинговою лідеркою, яка не сходить з дорогих білмордів.
Якось уже писав, що, будучи прем’єром, вона першою скасувала державні дотації сільгоспвиробникам. А ще запровадила квоти на експорт кукурудзи, щоб сільгоспвиробники продавали зерно за безцінь курячій імперії, до якої причетний був агропромисловий міністр з її уряду. Тепер вона – захисник селян. А члени її команди у ленінські суботники вдарилися. Недорого, і водночас ефективно для «розкрутки» майбутніх депутатів. Цинічно? В Україні вся політика цинічна. І нічого – живемо! Нас катастрофічно меншає – теж не біда! На подачки менше треба грошей. Одне слово, «оновлюємося».
Що робити?
Недавно одна жіночка-підприємець подякувала мені за гострі, справедливі публікації. Мовляв, заплакати хочеться від гіркої правди. Але що робити? Хто 
витравить з душ чиновників, політиків і рядових громадян ідіотію? Я порадив їй прислухатися до інформацій з цивілізованих країн світу – як там борються з безладом у владі й суспільстві. На що жіночка безпомічно розвела руками: у нас немає лідерів, які б згуртували народ на боротьбу за порядки й справедливість, розумне господарювання. Потім неочікуване запропонувала: «Киньте в газеті заклик, і члени моєї родини першими візьмуть у руки вила й підуть за вами на ту боротьбу. Бо сил уже немає все те терпіти…».
Мене аж в жар кинуло від такої відвертості жіночки, на перший погляд, ніяк не агресивної, навпаки – милої.
Заспокоїв її жартома. Мовляв, борців з вилами й заступами вистачає й у парламенті та численних партіях. Та й не прихильник я кривавих революцій, бо нічого хорошого вони не принесли простому українцю. Найперше наше завдання – не піддаватися благодійному гіпнозу приблудних і місцевих примар. Головою й серцем обирати депутатів всіх рівнів та президентів.
Траплятимуться й помилки. В такому разі не затягувати з виправленням тих помилок: можна й без вил поставити негіднику чи бездару дружній ультиматум, щоб сам пішов у відставку. Мирні, згуртовані протести дозволені Конституцією. Ніякого нового велосипеда не треба придумувати – на інформації з демократії вчімося. І на власному гіркому уроці: думаю, ніяке суспільство в світі не наступало стільки разів на одні й ті ж граблі, скільки вже наступила за довгу історію українська спільнота. Доки будемо піддаватися тотальній дебілізації?
Для більшого розуміння наведу пару конкретних місцевих прикладів, які яскраво характеризують боротьбу столичних лідерів за народ і рідну землю.
Скажу не нове, але все ж повторюся: наше господарство допомогло узаконити невитребувані й непереоформлені земельні паї вже майже тисячі пайовиків. Кожен з них одержав оплату за земельний пай від 20 до 32 тисяч. Загальна сума до оплати – в межах 25 мільйонів гривень, з яких до бюджету відраховані додаткові мільйони. Скільки дощок і фарби можна купити для суботників? А скільки не куплено тих дощок через те, що тисячі земельних паїв не оформлені по інших орендарях в районі, області, державі? Чому цього не помічає правозахисник Коровченко і його лідерка? Адже мова йде про підняття добробуту конкретного пайовика й про додаткове поповнення бюджету!
Ще в товаристві «Земля і воля» значно піднята зарплата працівникам, подвоєна оплата за оренду землі, що теж, навіть ще більше, тягне за собою 
додаткові мільйони до бюджету.
Втім, не прочитав у бюлетені «Час оновлення», щоб хтось з команди Коровченка, та й всієї «Батьківщини», хвалився чимось подібним. Хоча знаю, серед них є орендарі земельних паїв, котрі повинні пам’ятати про добробут орендодавців, бюджет і соціальну відповідальність перед громадами, де орендують землю. Як в цьому плані вони «оновлюються»?
Звісно, дурманити людей благодійними суботниками та давно казаними-переказаними розповідями про зазіхання влади на землю, дбаючи про свій рейтинг, набагато легше, ніж реально працювати над цим.
Чую багато лементу й про те, що після запровадження ринку землі селяни можуть за безцінь продати свої паї «глитаям». І це правда. Але одним «базіканням» цього не уникнути. На мою «не експертну» думку, необхідно дати власникам земельних паїв гідну орендну плату, щоб вони побачили реальну вигоду від своєї землі й без її продажу. Дивись, якщо не зараз, то колись хтось із спадкоємців захоче самостійно працювати на своїй землі та предкам дякувати. На цей шлях стало наше товариство «Земля і воля». А от «оновлювачів» від «Батьківщини» не бачу на тому шляху.
Звісно, організовувати якусь добру справу, навіть суботник, займатися благодійністю, – святе. За однієї умови: якщо те робиться від щирого серця й без газетно-телевізійного лементу, без замаскованої користі для себе. Але без цього навряд чи хто прилетить до нас здалеку суботники організовувати на дитячих майданчиках, ще й дошки та фарбу тягнутиме з собою. Натомість заради теплого місця біля золотого корита – на що тільки не йдуть українські політики! Знаючи, що електорат радий тій дошці й банці фарби. В даному випадку – не гречці. Як-не-як – Оновлення!
Леонід ЯКОВИШИН, Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»
