Порошенко «стріляє по своїх»
Утворення Президентом нової для Чернігівщини керівної посади (відповідальний за розвиток регіону) та призначення на неї керівника 
Державного управління справами (ДУСі), здатні внести розкол у президентську команду області та зіграти на руку їхнім противникам.
Сергію Березенку 31 рік, він був представником молодої команди Леоніда Черновецького, а з червня 2014 очолює ДУСю – єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, ВРУ, Кабміну, РНБО та інших державних органів, вищих посадових осіб зарубіжних країн.
З початку травня розпорядник гігантських державних коштів є ще й відповідальним за розвиток Чернігівщини, що стало втіленням в життя указу Президента про створення Ради регіонального розвитку.
Про що може говорити це призначення Березенка? Та хоча б про те, що новий губернатор області Валерій Куліч, людина з команди Президента, не здатна, на думку того самого Президента, розвивати область. Якби було навпаки, то голові ОДА, до обов’язків якого входить і розвиток регіону, не садили б на шию відповідального за розвиток, який, зважаючи на його основну посаду та статус, слухатися Куліча напевне не буде. Також велике питання: чи буде Березенка слухатися Куліч, зважаючи на дружні стосунки губернатора з народним депутатом Владиславом Атрошенком, у якого давно на область свої види.
За словами першого заступника голови Адміністрації Президента, до обов’язків Березенка на Чернігівщині відноситься, зокрема, «максимально швидко реагувати на спроби корумпованих чиновників загальмувати процес реформ на місцях». Тобто одна людина Президента буде ловити на корупції іншу? А раз вона для цього і призначена, то у Президента є передумови думати, що ним же губернатор здатен на корупцію? Дуже це схоже на відродження інституту комісарів/політруків. А як же декомунізація?
Призначення Березенка навряд чи сподобається головному представнику Президента на Чернігівщині Владиславу Атрошенку, який майже рік намагався скинути з неофіційної посади удільного князя Чернігівщини колишнього парламентаря Валерія Дубіля. І коли це йому майже вдалося – Президент призначає, по суті, свого офіційного опікуна над Чернігівщиною, Березенка, на додачу до неофіційного Атрошенка. Тут зовсім недоречною буде прислів’я про те, що дві голови краще за одну, бо ділити на двох це зовсім не те, що ділити на одного.
Єдиний, хто виграє від призначення Березенка, як не дивно, Валерій Дубіль. Тепер Атрошенку мабуть доведеться думати не тільки про остаточне «віджимання» області у Дубіля, а ще й якось вирішувати «проблему Березенка». Тут буде важко всюди утримувати пильність, чим може і скористатися прилучанин. А якщо ще й президентські пани чубитися почнуть, а це виглядає неминучим, Дубіль зможе не тільки хоч щось зберегти, а ще й примножити. Скажімо, знову обзавестися мандатом народного депутата.
Хватка у нього міцніша за Атрошенка. Варто лишень згадати, що не встиг Янукович як слід облаштуватися у Росії, а нова українська влада приступити до своїх обов’язків, а на ключові посади Чернігівщини вже були призначені люди Дубіля. Атрошенко ж провернути подібного не зміг і за рік після зміни влади у державі на його користь.
Викликає повагу й обізнаність штабу Валерія Дубіля. Ще за кілька тижнів до призначення Куліча на посаду губернатора, тобто звільнення 205-го виборчого округу, по якому він пройшов у парламент, люди Дубіля подейкували, що 205-й уже зайнятий київським мажором (представником золотої молоді), прізвище якого починається на «Б».
Знаючі уми пов’язують появу Березенка на Чернігівщині саме з довиборами по 205-у округу, у яких може брати участь і Дубіль, бо у 2012-му він там набрав понад 50% (у 2014-му Куліч не набрав і 30%). Мовляв, посвітить Березенко трохи обличчям, посипле грішми і депутатський мандат у нього в кишені. Таким чином, наприклад, потрапив колись до ВР олігарх Олександр Ярославський, якого після отримання мандату в Чернігові не чули й не бачили. Однак Ярославському після перемоги нічим жертвувати не доводилося, а ось Березенку «розлучитися» з ДУСею доведеться. А чи варте це депутатства – краще спитати у колишнього народного депутата Сергія Аверченка, який заради ДУСі викинув мандат, навіть не роздумуючи.
Ігор СТАХ
