Останній із колгоспів приймає бій
Селяни-засновники
Сільськогосподарський виробничий кооператив «Блистівський» є прямим спадкоємцем колективного господарства імені Миколи Щорса, яке проіснувало на землях Блистівської сільської ради аж до 2000-го року. Під тиском об’єктивних обставин керівництво господарства мусило змінити форму власності. Як і належить, було проведено оцінку майна. Вартість колгоспу тоді оцінили в 3 мільйони 664 тисячі гривень. Право на майновий пай отримали ті блистівчани, котрі працювали у господарстві, починаючи з 1976 року.
Створювати приватне підприємство або ж товариство з обмеженою відповідальністю у тодішнього керівництва колгоспу не піднялася рука – не так були виховані. Вирішили створити господарство, де власниками й акціонерами є самі працівники. Відтак, замість, скажімо, 5-6 засновників, як це буває у товариствах з обмеженою відповідальністю, кооператив отримав 298 засновників із числа тодішніх працівників. Люди вступили до кооперативу з власним майном та землею.
«Дійсними членами кооперативу стали діючі працівники, – пояснює головний бухгалтер господарства Петро Полторацький. – Пенсіонери ж стали асоційованими членами. Різниця в тому, що дійсний член має право голосу, асоційований – дорадчого».
Загалом же у «Блистівському» тримають понад тисячу голів ВРХ. Окрім нетелів, тут утримують 360 голів дійного стада та 640 голів – м’ясного. Є навіть вівці. Їх тут 250 голів. Тримають цих тварин здебільшого для власних потреб – харчування працівників. Ціна обідів символічна – всього 2 гривні 60 копійок за повноцінний обід. При собівартості в понад 30 гривень така ціна є більше для звітності, ніж для заробітку. Окрім працівників, кооператив забезпечує харчуванням і учнів місцевої школи, постачаючи до шкільної їдальні харчову продукцію власного виробництва.
Є в кооперативі і коні – аж 18 голів. Тримають їх для обслуговування потреб тваринництва.
Ще один напрямок господарської діяльності кооперативу – вирощування зернових. В обробітку господарства наразі 2050 гектарів землі. Сіють пшеницю, але головний нахил тут роблять на жито. Ним засіяли 960 гектарів.
«Жито вигідно сіяти, бо закупівельна ціна на нього нині 3,6 гривні за кілограм, – каже Петро Полторацький. – Ще сіємо овес, гречку, люпин кормовий. Люпин продали по 5,2 гривні за кілограм, а от гречку ще не продавали. Зараз ціна за кілограм гречки перевалила за 15 гривень і постійно зростає, тож ми вирішили її притримати», – пояснює головний бухгалтер.
Нині в кооперативі працює 80 штатних працівників і 21 – за цивільно-трудовими договорами.
Чорно-рябі годувальниці
На землях, де до жнив буяв овес, члени кооперативу випасають корів. Один із пастухів верхи на коні відганяє чорно-рябих подалі від лісу.
Для блистівчанина Василя Бурди це – сезонна робота, одначе платять за неї непогано.
«Сім місяців корів пасу, а потім чекаю весни, коли сезон знову настане, – розказує наїзник. – Робота не важка, мене влаштовує. В інших селах і такої немає. Платять пастухам залежно від надоїв молока: чим більші надої – тим більше отримаємо, тому зацікавлені власною кишенею гарно випасати стадо. В середньому я отримую від 1800 до 2000 гривень на місяць, – продовжує Василь Бурда. – Кооператив забезпечує нас обідами, а якщо залишаємося ночувати на полі, то й вечерею. Восени додатково дають півтори тонни зерна, а ще шість складометрів дров, сіно та солому».
За словами головного бухгалтера кооперативу «Блистівський» Петра Полторацького, середні надої молока – на рівні 3,5 тисячі літрів на рік.
«Надої порівняно невеликі, кульгає кормова база, але ми працюємо над її покращенням, – каже бухгалтер. – У збільшенні надоїв зацікавлені самі, бо 
Головною статтею доходів кооперативу є молочне тваринництво. До певного часу воно було збитковим, але п’ять років тому кооператив знайшов тих, хто готовий платити за якісне молоко.
Нинішній голова правління кооперативу Юхим Терешенко прийняв керівництво господарством у 2011 році. На загальних зборах члени «Блистівського» одноголосно вирішили підтримати кандидатуру Юхима Івановича на керівника кооперативу.
Про нього від селян багато схвальних відгуків: що толковий і знаючий справу керівник, що і людина чуйна, турботлива, за інтереси селян завжди горою стоїть перед різними чиновницькими зазіханнями, і що місцеве начальство йому за те часто палки в колеса ставить, аби став слухнянішим…
Та голові правління за взірець постійної турботи про соціальний добробут селян стала багаторічна діяльність Героя України Леоніда Григоровича Яковишина ще з тих пір, коли він був директором Майнівського радгоспу-технікуму, а Терешенко – студентом. З роками, вже закінчивши Білоцерківський сільгоспінститут і очоливши сільгоспкооператив, він все одно за орієнтир для себе тримає «науку Яковишина», його принципи керівництва і господарювання, коли селянин-виробничник і його соціальний добробут мають стати рушійною силою для розвитку українського села і прогресу сільгоспвиробництва. Втілювати в життя саме такі принципи за умови чиновницького свавілля, коли, як ото в народі кажуть, хто везе – того поганяють, а хто краде – не чіпають, звичайно ж, нелегко. Але Юхим Терешенко разом із сільгоспкооперативом не здаються і здаватися не збираються.
Молоко в танку
«До цього ми здавали молоко на «Менський сир», – розповідає керівник. – Розрахунки за нашу продукцію були невчасними, а закупівельні ціни – низькими. Тому кооператив розірвав угоду з Меною і вийшов на Шостку. Нині працюємо з французьким підприємством, яке спеціалізується на виробництві сирів. Закупівельна ціна за літр молока – 3 гривні 60 копійок. Розрахунки з нами своєчасні, а наші партнери обіцяють підняти ціну до 7 гривень за літр, якщо ми будемо довозити молоко власним транспортом».
Порівняно високі закупівельні ціни на молоко та своєчасність розрахунків поставили кооператив на ноги. З’явилися гроші на капіталовкладення. Так, торік понад мільйон гривень вкладено у нову молочну лінію. Від такого капіталовкладення найбільше радіють доярки.
Приймальниця молока Марія Бодун саме годує телятко: «Це новонароджені телята, ми їх тримаємо певний час біля корів, а потім переводимо до молодняка», – розповідає. У підпорядкуванні Марії Кузьмівни 50 чорно-рябих «ласунь». Каже, як поставили нову молочну лінію, працювати стало значно легше.
«Раніше ми молоко відрами носили, а зараз воно йде через молокопровід в холодильник і там охолоджується до належної температури. Я корів тільки підмиваю, витираю і доїльний апарат накидаю, – усміхається. – Та й молока помітно побільшало, як молокопровід поставили. Це не може не тішити, бо зарплата доярки залежить від молока. В середньому ми отримуємо три тисячі гривень».
Обліковець молока Ольга Довбня показує холодильник і доїльні апарати.
«Цей холодильник чотирьохтонний, – хвалиться Ольга Степанівна. – З настанням осені молока помітно зменшилося, тож збираємо до двох з половиною тонн на добу, а влітку повністю забивали «танк». Нам би ще такий молокопровід на іншу ферму поставити».
Війна за паї: влада на боці «латифундистів»
Як скоро поставлять ще одну молочну лінію – Юхим Терешенко поки що не знає. Цього року кооператив придбав новенький зерновий комбайн. Його вартість 2 мільйони 800 тисяч гривень, із них 1 мільйон 600 тисяч господарство позичило у кредиторів. Аби вчасно віддати банкірам гроші, тут запланували збільшити посівні площі та наростити дійне стадо, але для кооперативу це виявилося проблемою. Все через те, що на землі Блистови намагається «зайти» потужна аграрна корпорація. Керівництво «Блистівського» вголос заговорило про спробу рейдерського захоплення кооперативу.
«В кабінеті голови райдержадміністрації мене попередили, що треба оформляти не витребувані паї, – каже Юхим Терешенко. – Ми саме оформляли кредит на комбайн, а ця процедура, як відомо, не з легких, тому попросили зачекати і пообіцяли до жовтня все зробити. З певної причини нас не стали чекати і запустили на наші землі ТОВ "ОЛКАР"».
Голова правління кооперативу не розуміє зацікавленості голови Новгород-Сіверської райдержадміністрації Олени Мовчан у підтримці немісцевого господарства, яке не заплатило до районного бюджету жодної копійки податків, і яке цікавиться виключно орними землями.
Наприкінці вересня Юхиму Терешенку надіслали виписку з протоколу засідання постійно діючої комісії з питань врегулювання земельних відносин при Новгород-Сіверській РДА від 5 вересня 2016 року.
У виписці протоколу, зокрема, зауважено: «…Розглянули клопотання ТОВ «ОЛКАР» та СГВК «Блистівський» з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж не витребуваних земельних паїв на місцевості в адміністративних межах Блистівської сільської ради… Вирішили рекомендувати голові районної державної адміністрації надати дозвіл виробничому кооперативу на розробку технічної документації».
Здавалося б, усе добре, але визначальним для рішення голови РДА став пункт, у якому було зазначено наступне: «Враховуючи думки інших членів комісії, розглянути можливість вирішення спірного питання шляхом задоволення клопотань у рівних частках кожному».
Мова йшла про спірні 264 гектари не витребуваних паїв. Підпис під протоколом комісії поставив голова комісії Руслан Веремієнко, який, до того ж, є першим заступником голови районної державної адміністрації.
Голова наглядової ради виробничо-господарського кооперативу «Блистівський» Юхим Терешенко переконує: питання розподілу землі у рівних частинах на комісію не виносили, а заступник голови РДА фальсифікував документ. У свою чергу, Руслан Веремієнко звинувачення на свою адресу відкидає.
«Комісія була створена спеціально для вирішення спірних питань, а її рішення носять рекомендаційний характер, – каже він. – Дійсно, більшість членів комісії надали перевагу «Блистівському», але розглядалися й інші питання, щоправда, їх на голосування не ставили. Я був присутній на зустрічі претендентів і з розмови зрозумів, що вони погодилися розділити землю. Тому голова ухвалила рішення поділити її порівну», – виправдовується заступник Олени Мовчан.
Руслан Веремієнко визнає, що як член комісії він був одним із двох, хто віддав голос за підприємство-латифундиста.
«Я, як заступник керівника району, зацікавлений у тому, щоб якомога більше суб’єктів господарювання заходило до нас в район, – каже чиновник. – Мені закидали те, що це «не наші», але я з цим не погоджуюсь, бо будь-хто «не наш» стає «нашим», як тільки починає тут працювати. Тому я голосував за те, щоб дати ТОВ «ОЛКАР» працювати у нас в районі, – продовжує він. – Щодо кооперативу, то він таким не є. Кооператив такий самий суб’єкт господарювання, як і інші товариства. Я не проти того, щоб вони розвивалися, але коли ми почали проводити інвентаризацію земель, то в нас по Блистівській сільській раді виникла велика розбіжність між розпайованими землями і тими, що перебувають в оренді. 800 гектарів де-юре не оброблялися, але де-факто вони, скоріше за все, оброблялися. Про це складено акт земельної комісії. Нічого дивного в тому не бачу, що на вільні землі знайшлися бажаючі».
Керівництво району пішло проти громади
Один із членів земельної комісії, депутат Новгород-Сіверської районної ради Роман Гринько, не вбачає у діях кооперативу порушень. Каже, що заступник голови РДА бреше щодо акту про порушення, адже комісія склала акт по факту, але про те, що не орендовані землі були в обробітку – того в акті немає.
«Юхим Іванович працював на 2050 гектарах орних земель і частково випасав худобу на не витребуваних паях, але це не його вина, що вони не були належним чином оформлені, це питання функціонування нашої системи, – каже депутат. – Мене взагалі дивує позиція керівництва району: наше місцеве підприємство готове взяти землі в оренду і платити за них такий самий відсоток, як і заїждже, а вони приймають сторону останнього! Увесь район – депутатський корпус, асоціація підприємців, члени кооперативу – просять не віддавати землю чужим, а голова райдержадміністрації йде всупереч волі більшості, – обурюється він. – Звичайно, про шкурні моменти ми можемо лише здогадуватися, але те, що вона не дослухалася до думки громади, наштовхує на роздуми. Більше того, було підроблено службову документацію. За даним фактом прокуратурою порушене кримінальне провадження, триває слідство. Бо ж члени земельної комісії проголосували лише за те, щоб віддати не витребувані паї «Блистівському». Про поділ у рівних частинах землі мови не було».
За словами депутата, голова райдержадміністрації грубо порушила земельне законодавство, підписавши розпорядження про надання дозволу на розробку проектної документації щодо спірних не витребуваних паїв, адже спочатку мала пройти судова процедура встановлення власника тих паїв, а вже потім – прийматися рішення.
У кооперативі до бою готові
Незважаючи на адміністративний тиск з боку влади, у Блистові руки не складають, готуються до війни за свою землю. І вже почали діяти на упередження, зрозумівши схеми, за якими діють заїжджі рейдери.
«Спочатку вони займають площі, потім намагаються викупити корпоративні права у людей, підбурюють їх солодкими обіцянками, – викриває схеми голова правління «Блистівського» Юхим Терешенко. – Більшість селян прекрасно розуміють, для чого це робиться, тому корпоративні права не продають».
У свою чергу, керівництво «Блистівського» почало розрахунок із людьми за майнові права. Буквально на днях виплатили 150 тисяч гривень пенсіонерам, на черзі – другий транш. «Мусимо діяти на упередження і виплачувати гроші за майно, щоб зберегти себе, – пояснює Юхим Іванович. – Якщо цього не зробити, то зайдуть ті, котрі пустять худобу під ніж, а стару техніку відправлять на металобрухт. Цього допустити не можна».
Аби захистити себе, господарство мусить знімати оборотні кошти та спрямовувати їх в інше русло. Чи зрозуміє це місцева влада, йдучи проти місцевого виробника і наповнювача місцевої казни, – покаже час. Але те, що звичайний пастух подекуди мудріший за голову району – факт. Адже всі розуміють: не стане кооперативу – зникне і село!
Віталій НАЗАРЕНКО,
фото автора
