Низка керівників громад звернулися до Чауса
з проханням повернути торфогалузь в область
Питання функціонування торф’яної галузі є стратегічним для Чернігівщини та її громад. Низка керівників місцевих рад звернулись до голови Чернігівської облдержадміністрації В’ячеслава Чауса з проханням посприяти передачі у власність територіальних громад двох із п’яти останніх торфозаводів в Україні, розташованих на території Чернігівщини.
Громади підтримали трудові колективи шахтарів
У період гострої ситуації в енергетичному секторі та з метою забезпечення стабільного функціонування бюджетних установ, військових частин та лікарень громади Чернігівщини просять голову ОДА В’ячеслава Чауса втрутитись в ситуацію і терміново вирішити питання щодо повернення ДП «Чернігівторф» статусу стратегічного підприємства, а також виведення його з підпорядкування Фонду державного майна України та передачі філії у Смолині та Кутах Других Гончарівській і Семенівській громадам відповідно.
Таким чином керівники громад вбачають загрозу енергетичній безпеці краю в бездумній приватизації стратегічної галузі.
За словами голови профспілки ДП «Чернігівторф» Андрія Страхова своїми зверненнями на ім’я голови облдержадміністрації В’ячеслава Чауса керівники громад вирішили підтримати трудові колективи торфозаводів, які тривалі роки працюють без підтримки держави і забезпечують громади доступним альтернативним паливом.
Офіційні підписи під зверненнями вже поставили голова Борзнянської міської громади Лариса Осадчук, голова Городнянської міської ради Андрій Богдан, голови Березнянської, Сосницької, Любецької та Гончарівської селищних рад Володимир Павленко, Андрій Портний, Валерій Костильов та Віталій Рудник, а також голова Тупичівської сільської громади Лариса Шовкова.
Як повідомив Андрій Страхов, більшість громад висловлюють свою підтримку трудовим колективам торфовидобувних підприємств і найближчим часом виступлять з аналогічними зверненнями.
«В’ячеслав Чаус як найвищий представник владної вертикалі на Чернігівщині має право і повинен звернутися до Уряду з тим, щоб перевести ДП «Чернігівторф» в розряд стратегічних підприємств, а, оскільки профільному міністерству торфогалузь як така не потрібна і останні десятиліття там робили все для того, щоб її знищити, Уряд однією лише Постановою може передати заводи у власність територіальних громад, – каже профспілковий лідер шахтарів. – Для області це дійсно стратегічна галузь, оскільки запасів торфу як сировини у нас на століття вперед, а, зважаючи на газовий терор з боку Росії, альтернативна енергетика – це ще й питання національної безпеки, а не лише економіки».
А тим часом «Смолинський торфозавод» філія ДП «Чернігівторф» завершив позаплановий ремонт єдиного уцілілого пресу без будь-якої підтримки з боку держави. З понеділка підприємство працюватиме у три зміни, щоб забезпечити торфобрикетом насамперед бюджетні установи територіальних громад Чернігівщини.
Що краще: 150 мільйонів щороку чи 15 мільйонів одноразово?
Нагадаємо, з березня 2020-го року державне підприємство «Чернігівторф» перебуває у відомстві Фонду держмайна України та числиться серед об’єктів на приватизацію. У зв’язку з цим, скоріше за все, оцінку виставляє саме регіональне відділення ФДМУ, яке очолює сумновідомий Валерій Йовенко. Відтак майно двох торфозаводів (Ірванцівського та Смолинського) з цехами, обладнанням та гуртожитками (10 тисяч квадратних метрів житлової площі), а також кілька гектарів території з капітальним двоповерховим приміщенням та унікальними майстернями в Чернігові оцінили всього у 14,9 мільйона гривень. Це – ціна елітного Rolls Roysce Cullinan, який в Україні коштує близько 15 мільйонів гривень.
За словами голови профспілки ДП «Чернігівторф» Андрія Страхова, одного лише металобрухту на Смолинському торфозаводі набереться на таку суму. На його переконання, у разі приватизації заводи, скоріше за все, поріжуть на метал.
Разом із тим, на думку економіста та інвестиційного експерта Валерія Марченка, за умови наявності державних програм та підтримки на регіональному рівні торф може принести не лише економічну стабільність в регіон, але й дати значний поштовх для економічного зростання. Валерій Марченко переконаний, що торфозаводи Чернігівщини вже сьогодні можуть заробляти до 150 мільйонів гривень щороку.
Цифра може бути значно більшою, адже ці обрахунки випливають лише з наявних виробничих потужностей двох останніх торфозаводів, які ще не встигли знищити. «Проектні потужності кожного підприємства становлять приблизно 60 тисяч тонн видобутку та переробки торфу на рік. З них 40 тисяч тонн може йти на виробництво паливних брикетів, а 20 тисяч – на виробництво пиловидного торфу, – пояснює Валерій Марченко. – Та головний потенціал підприємств – це випуск непаливних видів продукції, а саме: органічні і органічно-мінеральні добрива, удобрювальні суміші, біостимулятори, ростові речовини і кормові добавки, сорбційні матеріали для поглинання шкідливих і токсичних речовин, в тому числі важких металів і радіонуклідів, торфолужні реагенти для бурових робіт і виробництва будівельних матеріалів, лікарські засоби, побутова хімія і інші продукти, які вже виробляються в світі з торфу».
Економічний експерт порахував: сумарна виробнича потужність торфозаводів дорівнює 120 тисячам тонн готової продукції.
Як один із прикладів успішності торфогалузі Валерій Марченко наводить Білорусь.
«Згідно з розрахунками фахівців НАН Білорусі, функціонування виробництва, націленого на комплексне освоєння ресурсу, при річному видобутку торфу від 64 до 100 тисяч тонн потребує 7,7-14,7 мільйонів доларів експлуатаційних, – пояснює економіст. – При цьому таке підприємство зможе щорічно генерувати 17,8-27,7 мільйонів доларів чистої виручки. Гадаю, це – доволі непогані цифри для нашої області».
Як бачимо, перспективи галузі розуміють навіть у громадах. Та чи зрозуміють «верхи»?
Віталій НАЗАРЕНКО
