КАДРИ
Не надірвати б Носка…
На звітно-виборчій асамблеї Чернігівського обласного осередку Національного олімпійського комітету України (НОК), що відбулася в 
Нині найвідоміша посада пана Носка – ректор Чернігівського національного педагогічного університету (ЧНПУ) імені Шевченка. Але далеко не єдина. Втім, спершу – про «попєрєдніков».
«Попєрєднікі»
Останні рази в обранні голови обласного осередку НОК виборці керувалися, схоже, виключно політичною ситуацією в країні.
У 2006 році, коли в Україні були міцними позиції Юлії Тимошенко, головою осередку була обрана голова облради Наталія Романова, представниця БЮТу. В своїй спортивній діяльності вона запам’яталася хіба що візитом на Олімпійські ігри у Канаду (невже на власну зарплату?).
У 2010-му, коли політична міць була вже у руках Віктора Януковича, керівником осередку став тодішній голова обласної організації Партії регіонів, голова облдержадміністрації Володимир Хоменко. Цей керівник був зосереджений на втриманні свого губернаторського крісла. І йому це добре вдавалося аж сім років – до лютого місяця 2014 року.
Вибір Миколи Носка з погляду політичної ситуації виглядає дещо дивним. Він не є ставлеником теперішньої правлячої еліти, не обіймає керівних посад обласного масштабу і не представляє партію Президента чи його найближчих конкурентів.
Безпартійний
Ось фрагмент з інтерв’ю пана Носка, яке було розтиражоване пресою напередодні місцевих виборів 2010 року.
«Справді, 57 років свого життя я не був членом жодної партії. Ідеологію комуністичної партії я не розділяв. А потім всі роки своєї незалежності Україна кидалася зі сторони в сторону, шукаючи свій шлях. Але, нарешті, я побачив, що прийшла сильна влада, яка серйозно ставиться до своїх обов’язків і бачить чіткий шлях розвитку для нашої країни. У Партії регіонів досвідчені люди, спеціалісти, які – на своєму місці. Я бачу чіткий план дій, розміреність і стабільність, довіряю цим професіоналам. Мої погляди співпадають із партійними, тому я і вступив до Партії регіонів» (Микола Носко, газета «Чернігівські відомості» від 20 жовтня 2010 р.).
Ті вибори привели його в міськраду Чернігова по виборчому округу, що складається зі студентських гуртожитків і територій, прилеглих до ЧНПУ. Він виграв, хоча й лунали звинувачення зі студентських кіл під час виборчої кампанії, нібито він її фінансував студентськими грішми, виділеними їм на допомогу. Та хто, скажіть, буде цікавитися такою дрібницею, коли людина йде у раду від правлячої партії?
Вибори до міськради 2006-го року Микола Олексійович також виграв. Хоч і був безпартійним, та йшов за списками чернігівських соціалістів, очолюваних тоді добре відомим його тезкою Миколою Рудьковським.
Він працює
У своїй депутатській діяльності Микола Олексійович активністю не відзначається: сесії він часто пропускає, а коли й присутній, то почути від нього хоч слово – рідкість. Однак територія біля гуртожитків стала освітлюватися, з’явилися спортивний та футбольний майданчики тощо. Якщо це й не особиста його заслуга, то руку до цього він, напевне, приклав.
На відміну від своїх попередників на посаді голови обласного осередку НОК, пан Носко має безпосереднє відношення до спорту. Вже протягом 24 років він є президентом волейбольного клубу «Буревісник-ШВСМ», що базується на території ЧНПУ. Клуб, незважаючи на постійні проблеми з фінансуванням, вже не перший рік входить до числа 8 кращих волейбольних команд України.
У «педі» Микола Носко вже маже 45 років, ще з часів студентства. За часів його перебування на посаді ректора (це майже 10 років) університет отримав статус національного, історичний факультет реорганізовано в Інститут історії, етнології і правознавства, відкриті нові спеціальності. Сама будівля ЧНПУ й територія навколо стали більш сучасні й затишні.
Не надірватися б…
Все це дуже добре, але чи вистачить у Миколи Олексійовича часу ще й на роботу на чолі осередку НОК? Розсудіть самі.
Микола Носко обіймає такі посади: 1) ректор ЧНПУ ім. Шевченка, 2) керівник обласного відділення олімпійської Академії України, 3) віце-президент федерації волейболу України, 4) віце-президент студентської спортивної спілки України, 5) член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, 6) член міжвідомчої ради з координації кандидатських досліджень з педагогічних і психологічних наук, 7) професор кафедри педагогіки, психології і методики фізичного виховання ЧНПУ ім. Шевченка, 8) депутат Чернігівської міської ради, 9) почесний президент СВК «Буревісник-ШВСМ»…
І це, можливо, не всі його «регалії». Є ще, наприклад, жіночий ВК «Педуніверситет-ШВСМ», у якому навряд чи обійшлося без Миколи Олексійовича.
У таких випадках говорять, що головне – статус керівника, а все інше за нього зроблять заступники. Однак у заступниках голови осередку – теж люди зайняті. Це в. о. голови Чернігівської ОДА Сергій Журман, який за сумісництвом є також депутатом Чернігівської облради. А також Чернігівський міський голова Олександр Соколов, якому вороже налаштовані народні депутати й дихнути вільно не дають.
Впораються?
Ігор СТАХ
