Наші дівчата – найкращі

Наші дівчата – найкращі

Дванадцятирічна носівчанка Аліна Буцан – дівчинка неймовірно талановита, а ще працьовита і наполеглива. В свої юні роки вона намагається встигнути все: навчання в гімназії, дитячий хор, танцювальний гурток, оригамі і моделювання у Носівській станції юних техніків. Хто б міг подумати, що вона за три роки навчання на колективній радіостанції вже здобуватиме перші місця в Україні? Та маленька операторка з легкістю втерла всім носа, неодноразово довівши, що наші дівчата – найкращі!

У Всеукраїнських змаганнях юних техніків результат Аліни став найкращим серед дівчат, на другому місці дівчата з Дніпропетровська, на третьому – з Черкас. Усього в цих змаганнях взяли участь 59 радіостанцій з 20-ти областей України. До речі, це не перша нагорода дівчинки. У минулому році юна операторка брала участь у Всеукраїнських змаганнях «Зірки ефіру України 2015», де отримала бронзу. Сильнішими виявилися колективні радіостанції Здолбунівської СЮТ на Рівненщині та Чаплинської СЮТ на Херсонщині зі значно старшими і досвідченішими за Аліну операторами (допустимий діапазон віку учасників – до 19 років).

Директор Носівської СЮТ Василь Кияниця задоволений такими результатами своєї учениці. Але, ще на початку нашої розмови, просить не вихваляти маленьку радистку – мовляв, можете нашкодити.

«Знаєте, у такому віці з дітьми треба бути обережними. Все має бути в міру, і похвала в тому числі. Інакше вона знеціниться. І дитина перестане її сприймати як заохочення, а ще гірше – «задере носа». Тому скажу так, Аліна – старанна, має потенціал і, якщо не втратить інтересу, – ми ще неодноразово почуємо про неї, – наголосив наставник. – Загалом носівські радисти за підсумками минулого року досягли унікальних результатів. Це навіть помітили у шанованій організації UCC, яка на сьогодні налічує у своєму складі понад 300 радіоспортсменів України найвищого рівня, а також аматорів Польщі, Німеччини, Канади, Японії… Ось днями з цієї організації надійшло розпорядження нагородити наших операторів за високу активність, гідне представлення нашої держави у Світовому радіоаматорському ефірі та високі результати. У нас є міжнародні ефіри, де треба спілкуватися англійською мовою, тому це ще один плюс для наших гуртківців – застосування на практиці іноземної мови».

На жаль, нині в Україні на державному рівні майже не підтримується розвиток радіоаматорства, закрилося багато колективних радіостанцій, СЮТ, діти не поспішають після занять у школі до радіогуртків, майже не чутно їхніх голосів в ефірі. Але, як бачите, не все так сумно. Зовсім поряд у Носівці функціонує і отримує досить гарні результати такий собі гурток.

З Аліною ми зустрілися у гімназії. Дівчинка виявилася приємною і скромною. Каже, що такі результати – це не лише її заслуга, а й усього колективу і, насамперед, тренера Василя Кияниці.

«Мені подобається відвідувати радіогурток, здається, це щось надзвичайне, коли ти зв’язуєшся з такими ж операторами з інших міст, областей і навіть країн, – розповідає Аліна. – Я навчаюся у класі з поглибленим вивченням іноземних мов, тому, коли на міжнародних ефірах мені щось передають – розумію. Ось нещодавно зв’язалася з англійцем – неабияк цікаво було. Нині працюю над тим, щоб мені дали власний позивний. Для цього треба зробити багато зв’язків. Але це моя мрія, тому докладу максимум зусиль, щоб вона здійснилася».

Безумовно, сьогодні молодь могла б зацікавитись сучасними видами аматорського зв’язку, де персональний комп’ютер допомагає поринути у чарівний світ цифрового радіоспілкування. Проте важко собі уявити аматорський ефір і без мелодійної морзянки та голосів друзів. Тож бажаємо успіхів і нових перемог операторам Носівської колективної радіостанції!

Сніжана БОЖОК, фото автора та з архіву СЮТ