На Менщині реалізували проект «Наступна зупинка – Мозаїка»
На Менщині жінки з місцевої громадської організації «Спілка жінок Менщини» разом з активною молоддю та небайдужими жителями громади понад місяць відновлювали автопавільйони з унікальною мозаїкою. За цей час їм вдалося привести до ладу п’ять зупинок в громаді. Все заради того, щоб жителі громади та гості бачили, яку красу вони мають. Своєю роботою активісти прагнуть увіковічити і зберегти монументальне мистецтво.
Мозаїки на автобусних зупинках почали масово з’являтись десь у 70-х роках. Тоді саме автобусні зупинки стали тією локацією, де місцеві митці могли якось проявити свій авторський почерк, зробити панно унікальним, з урахуванням культурних чи природних особливостей місцевості. Тому з мозаїк і виходили такі різні композиції: орнаменти вишивок, козаки, лицарі, тварини, ландшафти, професії, сюжети з творів.
На жаль, саме на автобусні зупинки з мозаїками несправедливо мало звертали увагу і не надавали їм охоронного статусу. Ця байдужість зрештою призвела до того, що мозаїки просто руйнувались.
Зупинка у Волосківцях до проекту
У Менській же громаді вирішили, що хочуть зберегти свої унікальні автобусні зупинки хоча б у тому вигляді, в якому вони є зараз: відмити оголошення і графіті, пофарбувати, підлатати. Так у співфінасуванні з Національним Фондом на підтримку демократії (NED) в рамках проекту Агентства з розвитку приватної ініціативи «Адвокати спадщини: підтримка і просування місцевих ініціативних груп молоді» вони реалізували ініціативу «Наступна зупинка – Мозаїка».
Ескіз намалювали самі
«Сама ідея відновлювати мозаїчні зупинки виникла у Оксани Василенко, нашої волонтерки, коли вона їздила одним з куточків Чернігівщини і стала помічати дуже гарні мозаїчні панно з “лісовими” мотивами, – розповідає Вікторія Неруш. – Вона поділилася своїм захопленням з подругами, дехто вже помітив і у нашій громаді такі автопавільйони. Знаючи, що наша ГО «Спілка жінок Менщини» займається проектами зі збереження культурної спадщини, звернулися до нас. Ми всі розуміли важливість цього виду монументального мистецтва. При військових діях воно страждає найбільше. І тому потрібно зберегти і зафіксувати як зовнішній вигляд, ескізи мозаїки, так і самі зупинки, які можуть ще довго служити за своїм основним призначенням».
Написали проект і виграли грант
Місцева ініціативна молодь зібралася, гуртом написали проект та подали заявку на конкурс «Підтримка ініціатив молоді у збереженні культурної спадщини», що оголосило «Агентство з розвитку приватної ініціативи». Перемогли, отримали міні-грант – закипіла робота. Почали навчатися, консультуватися і, зрештою, взялися безпосередньо до справи.
Створена без досвіду за ескізом мозаїка у Волосківцях
«Насамперед відгукнулися члени нашої організації та молодь – ініціатори та їхні родичі. На толоки хто їздив з сестричкою, когось підтримувала мама. Перший воркшоп (майстер-клас з мозаїки) для нас провела представниця ГО «Цілісно» з Києва, – продовжує розповідь Вікторія Неруш. – А ще надихалися проектом «Кінцева» блогера Ісуса, який подорожує Україною, переважно велосипедом, фотографує зупинки, бере участь у їх відновленні і популяризує таким чином монументальне мистецтво. Зверталися по допомогу та консультації і до ГО «Чернігів монументальний», і до місцевого спеціаліста, що створив відому багатьом мозаїку на кафе «Лебідь», що біля зоопарку.
Дуже допомагали місцеві жителі. Ми просили допомоги у старост, а ті в свою чергу робили оголошення в групах села, запрошуючи на допомогу. Хтось відгукувався і приєднувався до нас на толоках у облаштуванні зупинок. Жодну зупинку ми без участі місцевих не робили.
Так, у Величківці до нашого приїзду вже була відмита від шару фарби вся мозаїка – дівчата витратили на це декілька годин.
Робота кипить
У Волосківцях до нас також приєдналося чимало місцевих жителів. Допомагали як матеріалами, так і самі. Можу сказати, що саме у волосківцях найбільше місцевих приходило підтримати нас. І не з пустими руками: хто гостинці приносив, хто плитку доносив різнокольорову, хтось приєднувався плитку колоти, а хтось мазати стелю.
Заготовки на майбутнє панно
Дуже надихнула нашу молодь увага до їхньої роботи. Вони були у захваті від того, скільки переглядів набирають їх відео відновлення мозаїк в Інстаграмі, ТікТоці. Популярні блогери і групи поширювали їхні публікації, велися масові дискусії про доцільність збереження мозаїки, їх декомунізацію».
Роботи тривають
«Поки що ми відновили п’ять зупинок: на чотирьох зроблені дрібні косметичні ремонти, відмита плитка, а на п’ятій, у Волосківцях, замінено дах, лавку, і навіть відновлено на одній стіні мозаїчне полотно. «Це якась магія», – сказала про нашу роботу Оля, що зараз проживає у Києві, але рід її походить звідси. Вона, до речі, нам дуже допомогла, бо мала практику багатьох майстер-класів у Києві, – розповідає Вікторія Неруш. – Проект має свої часові рамки, але хочеться довести до ладу те, що розпочали. Пошукаємо спонсорів, аби перекрити дах, що почав протікати, на деяких зупинках. Дощ розігнав нашу толоку у Величківці, і залишилася непофарбованою лавка біля зупинки. А ще поки реалізовували проект знайшлася і шоста зупинка – у Стольному. Подивимося, чи потрібне там якесь втручання».
Автори втрачені
На жаль, чимало з нас асоціюють мозаїку на будівлях та зупинках з радянською культурою і нищать її своїми руками, ігноруючи той факт, що більшість українських мозаїк не мають ніяких заборонених символів. І найголовніше – те, що ці унікальні панно робили українські художники.
Викладати мозаїку - справа кропітка
«На жаль, дізнатися про авторів та майстрів, що будували та оздоблювали зупинки, нам майже нічого не вдалося. Тільки уривками хтось пам’ятає, що це були 70-ті роки, хтось згадує, що для мозаїки збирали по селу розбитий посуд. Не більше», – говорить пані Вікторія.
Мозаїчне мистецтво – в маси
Минулого тижня дівчата вирішили провести для жителів Менщини невеличкий перформанс (виступ), де розповіли про монументальне мистецтво, його важливість, та провели майстер-клас з мозаїки. А ще місцеві активістки підготували невеличкі подаруночки: марки, календарики та значки з мозаїчними сюжетами, які зображені на зупинках Менщини.
«По закінченні проекту ми провели презентацію для менян. Запропонували їм майстер-клас з мозаїки, розповіли про важливість збереження монументального мистецтва. Найбільшим компліментом було зізнання наймолодшої учасниці, Кіри: “Це крутіше, ніж ТікТок!” – сказала вона про мозаїку, – ділиться Вікторія Неруш. – Аби продовжувати популяризувати нашу культурну спадщину, і зокрема монументальне мистецтво, ми випустили сувенірну продукцію: календарі, закладки, значки, листівки з елементами мозаїки наших менських зупинок. Насамперед ці сувеніри ми передали тим, хто брав участь у толоках з облаштування автопавільйонів. Також їх отримали ті, хто прийшов на майстер-клас та презентацію нашого проекту. Попереду – участь нашої молоді, ініціаторок проекту, в заключній конференції, де вони розкажуть представникам з усієї України, як з жінки з Менщини рятували монументальне мистецтво».
Марія ПУЧИНЕЦЬ, фото Вікторії НЕРУШ
