Музей великої актриси

Мабуть, у кожного населеного пункту є своя особливість, в чомусь вже навіть родинна. І маленьке село, й велике місто коли й схожі в чому, то в однаковій ревнивості до власних вихідців – аби з гордістю за земляка при кожній нагоді не забути нагадати: то Наш!

Невеличке село Заньки, що притулилося на березі річки Смолянки, жило своїм тихим провінційним життям, навіть не здогадуючись, що серпневий день 1854 року, коли в родині місцевих дворян Адасовських з’явилося на світ  маленьке дівча, назавжди внесе його назву до скарбниці української культури.

Сотенне містечко Ніжинського полку, а згодом – сільце Ніжинського повіту Чернігівської губернії, – Заньки розпочали своє існування у 14 столітті. На час, про який йде мова, село мало близько 300 дворів та півтори тисячі народу, серед якого і доволі заможні старовинні козацькі роди. Родина ж Адасовських, хоч і мала дворянський статус, була не з багатих. Однак мала добру хату на дві половини, власний маленький сад з липовою алеєю та ставочком в кінці неї, а також стайню, стодолу – одним словом, всю атрибутику сільського панства. Прославило ж і село, і родину, і садок з липами ім’я тієї самої дівчинки – Марії Костянтинівни Адасовської (1854-1934), що, розпочавши акторську діяльність, стала відома світові як Марія Заньковецька – корифей та прима професійного українського театру.

Хатка, де народилася велика актриса, на початку століття горіла, проте була відбудована. З приходом радянської влади дім Адасовських було вирішено «поставити на потреби народу» – споруда була міцна, простора, тож, недовго мудруючи, задумане втілили у життя: будинок було підважено та витягнуто волоком до центру села, де той перетворився на колгоспну комору. Однак не всі забули, що то була за будівля. У 1960 році за ініціативи вчительського подружжя Федора та Марії Кириченків у сільській школі було відкрито куточок, присвячений акторці, а коли будинок Адасовських ще раз змінив розташування – цього разу прибившись до садиби школи, де перебуває і нині, відбулась вікопомна для села подія. 4 жовтня 1964 року Заньки зустрічали народних артистів Наталю Ужвій, Дмитра Гнатюка, Олеся Сердюка, вокальне тріо сестер Байко та ще багатьох іменитих і обожнюваних гостей: у будинок Адасовських повернулась Марія, повернулась, аби назавжди лишитись у рідному селі зі своїми земляками, повернулась сценічними костюмами, фотографіями, стареньким подарованим Миколою Лисенком роялем, побутовими дрібничками – повернулась, аби нагадати про свій геній музеєм, народним, щирим, як і її самобутній талант. Відкриття у Заньках Народного меморіального музею Марії Заньковецької стало Подією. До села почали навідуватись знаменитості, яких тут бачили лиш на сторінках газет та у щойно явленому чуді техніки – телевізорі, набиваючись юрбами до хати щасливого власника. Так музей вшанував відвідинами Іван Козловський, навіть (із захватом пригадують старожили) співав тут при відкритому вікні романс; до села приїздили і легендарні Штепсель з Тарапунькою й молоді актори Львівського драматичного театру імені Марії Заньковецької. Не втратив музей свого магнетизму для українських митців і сьогодні: відвідував його й письменник Юрій Мушкетик і провідна акторка київської драми Лариса Кадирова, був тут і народний артист Богдан Бенюк. У 1984 році подвір’я музею прикрасило погруддя Марії Костянтинівни, виконане скульптором Юрієм Станецьким.

Сьогодні музей живе власним життям, поступово розширюючись, вбираючи до своїх фондів історію рідного краю. 2010 року було організовано новий відділ – етнографічний, а за чотири роки – оформлено його у окремий етнографічний музей.

Як і колись, шумлять липи над старовинним ставом, і тут завжди раді гостям, не забуваючи при цьому спитати з лукавою усмішкою: а ви чули про наш музей? Про Нашу Марію?..

Пам’ятаймо ж і ми про гордість нашої землі, бо своє – найдорожче!

 

Анатолій НОВАК

Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"