Мріяв землю засівати, але довелося її захищати й життя віддати
Уродженець села Щаснівки Дмитро Дубок після закінчення школи обрав мирний фах, вступивши на навчання до Бобровицького коледжу, де вже протягом 132 років навчають хліборобській справі. Одержану кваліфікацію вирішив підвищити в Національному столичному університеті на агрономічному факультеті. З дипломом вченого агронома проходив і строкову службу, але вже на військовій посаді начальника радіостанції та розвідника в десантно-штурмовій бригаді. Після звільнення в запас працював на підприємствах народного господарства. Мирну роботу залишив, коли у травні 2014 року потрібно було долучитися до захисту Батьківщини в складі АТО, звільнився для мирної праці в січні 2016 року.
Учасник бойових дій Дубок Дмитро Миколайович у перші дні повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну добровольцем прибув у перший відділ Ніжинського районного ТЦК та СП, звідки був направлений на захист Вітчизни до окремої десантно-штурмової бригади. Отримавши звання старшого сержанта, воював на посаді командира аеромобільного відділення, безстрашно виконував всі бойові завдання. Загинув Дмитро Дубок 18 січня 2024 року поблизу населеного пункту Кліщіївка, Бахмутського району Донецької області.
У тяжкому горі залишилися мама Галина Анатоліївна, батько Микола Андрійович, сестри Оксана і Олеся.
На центральну площу Бобровиці, де в неділю, 4 лютого, проходив траурний мітинг «Вічна пам'ять Героям», прийшло багато скорботних людей провести останньою земною дорогою відважного захисника. Виконувач обов’язків Бобровицького міського голови Геннадій Іванюк від імені громади розділив з рідними загиблого воїна непоправиме горе втрати, висловив їм глибоке співчуття, пообіцяв, що пам'ять про безстрашного захисника назавжди залишиться в пам’яті вдячних земляків, його ім’я золотими літерами буде вписане в історію рідного краю, в історію Батьківщини, за яку Дмитро віддав найдорожче – своє життя. Хоч йому б ще й жити та жити – загинув 43-річним, у розквіті сил, досвіду і хліборобської науки.
Від ЗСУ та побратимів висловив співчуття рідним, друзям, землякам офіцер першого відділу Ніжинського районного ТЦК та СП Олександр Шакута. Він підкреслив, що воїн Дмитро Дубок, котрий вивчився на фахового хлібороба, вимушений був перекваліфікуватися на воїна і протягом семи років захищав рідну йому і бажану для роботи землю від окупантів. І кожного разу, коли виникала смертельна загроза для країни і всього українського народу, Дмитро добровільно брав зброю в руки і йшов на смертельний бій з ворогом. В одному з тих боїв він загинув, залишивши після себе вічну пам'ять про славленого, відважного й безстрашного воїна.
Багатолюдний бобровицький майдан горою живих квітів обклав тіло загибле Героя, що Ангелом полинув у небеса, омитий гіркими сльозами рідних, друзів, знайомих і незнайомих земляків.
Незабаром прийде весна і його душа озветься з вічності журавлями, а на землі ріки переповняться материнськими сльозами, бо вони не перестають прощатися з єдиними дітьми.
Відспівування та поховання старшого сержанта Дмитра Миколайовича Дубка відбулося з усіма військовими й християнськими почестями на кладовищі у Щаснівці.
Григорій ОСОВСЬКИЙ
