Місто багате на геніїв та унікумів
В залі Ніжинського драматичного театру імені Коцюбинського цього дня не було, де яблуку впасти. Як виявилося, гостей лише пару десятків. Решта – це геніальні й унікальні діти, юні таланти, національні рекордсмени й ті, хто безпосередньо долучився до їхнього виховання й розвитку: батьки та вчителі. Ніжинські діти вже втретє довели всій Україні, що мають неабиякі досягнення.
Бурхливі оплески, сльози радості, сплеск емоцій переповнювали глядачів ІІІ Міського конкурсу «Талант року», ініціатором й організатором якого традиційно виступає подружжя Копиць. Наталія та Анатолій працюють все життя для дітей, адже у їхньому володінні справжня фабрика м’якої іграшки. Тепер же ці люди створили власний благодійний фонд і підтримують талановиту учнівську молодь міста. За три роки понад сотня дітей та з чотири десятки вчителів удостоїлися високих звань у різних номінаціях. Отримали юні даровання й грошові винагороди від організаторів. Справжньою окрасою свята стала українська співачка Ірина Федишин, яка дала щире напутнє слово ніжинцям і заспівала для них кілька патріотичних пісень.
У номінаціях «Точні та природничі дисципліни», «Гуманітарні науки», «Творчість», «Фізична культура та спорт», «Учнівський проект» нагородили одразу по кілька учнів. Лауреатами стали найдостойніші школярі, які прославили своє місто на всю Україну. Та особливу увагу привернули діти, яких без перебільшення можна назвати унікальними, геніальними, гордістю міста й родини. На щастя, кореспонденту «Чернігівщини» вдалося поспілкуватися з цими диво-дітьми, щоб розповісти нашим читачам чим же вони так прославилися на всю країну та за її межами.
Дівчинка на рекорд
Талант 11-річної Насті Майорової незвичний. Скоріше навіть неповторний. Якщо сказати, що юна ніжинка малює – цим, мабуть, мало кого здивуєш в наш час. А от на чому малює? Це вже інша річ. Коли член журі «Україна має талант» Ігор Кондратюк почув, що пейзажі постануть перед ними на гарбузовому насінні, неабияк здивувався. Та маленька ніжинка замахнулася далі – на рекорд. І у всіх просто відібрало мову. Анастасія не лише стала рекордсменкою, розмалювавши понад сотню гарбузових зернят, а й отримала три «так» від членів журі. Талант дівчинки вразив і закордонних поціновувачів мистецтва. Наприклад, іспанські меценати за допомогою Червоного Хреста передали у подарунок талановитій дитині гірський велосипед.
Серед останніх досягнень школярки – медаль на Міжнародному конкурсі малюнків «Ілюстрація до народної казки». Гран-прі на обласному етапі конкурсу минулого року, звідки її відправили до Херсону, де здобула перемогу в авторській техніці на міжнародному рівні. Цьогоріч дівчинка стала переможницею Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості «Об'єднаймося ж, брати мої!», що був присвячений творчості Тараса Шевченка. Також Настя отримала Гран-прі на Міжнародному відкритому конкурсі інтернет-малюнка «Марка дружби», у якому брали участь діти з восьми країн світу. На честь цієї перемоги «Укрпошта» випустила конверти із зображенням малюнка юної художниці тиражем в 51 тисячу екземплярів, що розійшлися не лише Україною, а й потрапили за кордон. Більше того, дівчинка вже має персональні виставки. Одна з яких «Казкові сни» відбулася в столиці за сприяння Президентського фонду Леоніда Кучми «Україна».
Попри такі вагомі досягнення та ім’я у Книзі рекордів України Настя Майорова лишилася скромною дитиною, у якої головні нагороди ще попереду.
«Я не люблю хизуватися. Це не лише моя заслуга. Моя наставниця Юлія Петренко витратила більше сил на всі ці здобутки. А ще мої батьки. Підтримка рідних та друзів теж дуже важлива, - неначе розмірковує Анастасія Майорова. - Та я впевнена, що це ще далеко не верхівка моїх досягнень. Все найголовніше – попереду».
Настя запевняє, що пов’яже своє майбутнє з творчістю і тоді про неї заговорять всі. А поки що вона радіє нагороді в номінації «Національний рекорд» на конкурсі «Талант року» у своєму рідному місті. Адже цього дня її прийшли підтримати найдорожчі люди: батьки, молодша сестричка та наставник Юлія Петренко.
Генію ноутбук від обласного чиновника
Восьмикласник ніжинської ЗОШ №10 Олексій Ігнатенко вже другий рік поспіль отримує нагороду за свої нереальні досягнення з різних шкільних дисциплін. Цьогоріч хлопець знову вразив всіх присутніх новими здобутками. Його різнобічності можна тільки позаздрити. За 2016-2017 навчальний рік Олексій здобув перемогу на другому, третьому, четвертому етапах Всеукраїнських олімпіад з хімії, фізики, математики, інформатики, а також дипломи за відмінний результат у Міжнародному дистанційному курсі «Олімпік 2016 – Весняна сесія» з математики, інформатики, англійської мови, біології та природознавства. Він – переможець в обласній теоретичній олімпіаді серед учнів шкіл естетичного виховання у місті Чернігові.
«Я люблю експерементувати. Якось проводив дослід з електролітичної дисоціації – ледь не спалив сарай, - посміхається юний науковець. – Вдома намагаюся проектувати, використовуючи знання з фізики, хімії. Пробував робити невеличкий вітряк, міні-водогін. Працюю над проблемами енергозбереження. Вже маю певні напрацювання. Задумів є багато – попереду все життя. У вільний час, як і більшість хлопців, люблю поганяти м’яча. Займаюся тенісом. Нагородження обдарованих дітей, що започаткували у нашому місті, спонукають до дії, а дія завжди призводить до певного результату. Якщо правильно поставити мету, кінцевий результат буде той, на який ви очікуєте».
Номінація «Геніальний учень» та ноутбук від голови обласної ради Ігоря Вдовенка порадували цього дня працелюбного, наполегливого, а головне – цілеспрямованого ніжинця.
Гордість родини – майбутнє країни
Дві квіточки-сестрички до уваги журналістів ще не звикли. Хоча юним ніжинкам є про що розповісти. Валерія та Владислава Шейко – це, без сумніву, уособлення кращих рис української дівчини. В них гармонійно поєдналися зовнішня краса і багатий духовний світ. Вродливі, працьовиті, виховані, розумні і що дуже важливо – щирі душею.
Валерія – дівчина-поліглот. Нині вона студентка І курсу лінгвістичного класу Ніжинського ліцею. Неодноразово отримувала перші місця на міських олімпіадах з іноземних мов. Має дипломи І-го та ІІ-го ступеня на ІІІ етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з німецької та англійської. Та перше місце з німецької мови в області.
«Мрію отримати вищу освіту за кордоном у Франкфурді. У наш час німецька мова – це мова можливостей. Володіння нею – це вже крок до успіху, - пояснює Лєра. - Кожна людина, спілкуючись англійською мовою, так само повинна намагатися володіти німецькою, особливо, якщо вона прагне досягти великих результатів у своїй кар’єрі».
Дівчина любить своє місто, країну – тому якщо складеться все так, як вона собі запланувала, то до України хоче повернутися з новими проектами. Валерія захоплюється спортом. Доки навчалася в школі грала у волейбол за міську команду. Нині у пріорітеті – велоспорт. У майбутньому бачить себе журналістом.
Молодша сестричка Владислава – закінчує четвертий клас ніжинської гімназії. Не зважаючи на юний вік – особистість багатогранна. Захоплюється танцями, волейболом, грає на фортепіано. А ще це миле дівча має гострий розум. Влада є двохкратною чемпіонкою області з шахів! Її часто називають маленькою шаховою королевою. Але своє майбутнє дівчина бачить на сцені.
«Вважаю, що різнобічний розвиток корисний для майбутнього. Ще здавна кожна поважаюча себе леді мала володіти мовами, грати на музичних інструментах і вміти гарно танцювати. Ми маємо й нині прагнути до цього. Життя дане для того, щоб пізнавати світ і реалізовувати себе в ньому. Коли виросту – стану актрисою, але й музика й танці мені обов’язково знадобляться в житті».
Перемога у номінації «Гордість родини» - ще один вагомий доказ того, що їхня праця не марна. А щоденні старання приводять до успіху.
У спорті – Чемпіони Світу
Він звичайний хлопець. Навіть трохи сором’язливий. Перепитує на якій мові відповідати йому на запитання.
- Як Вам зручно, - усміхаюся своєму співбесіднику.
- Тоді суржик, - дещо зашарівся юнак.
«Нема проблем», - подумала я, адже сама ним прекрасно володію.
Школяр-старшокласник Іван Кубрак вихованець дитячо-юнацької спортивної школи «Спартак». Зі слів його близьких людей він – дисциплінований, наполегливий та працьовитий. Ніжинець лише два роки займається спортом, а вже досяг таких висот, що декому за все життя не вдається. Саме 2016 рік став вершиною досягнень для парубка.
«Я Чемпіон України та Світу з хортингу серед кадетів та чемпіон України з бойового самбо серед юнаків, - скромно про високі нагороди говорить Ваня. – Як мені це вдається? Головне правило не пропускати зайнять і займатися із сильнішими за себе. Мені подобається вислів: «Навіть після ста невдалих спроб не варто впадати у відчай, адже сто перша може змінити життя».
Диво-дитина, унікум та національний студент теж серед ніжинців
Недільного вечора вся країна спостерігала як у прямих ефірах «Україна має талант» за звання найкращого боровся першокласник з Ніжина Павло Коваленко. Ще минулого сезону, коли хлопчику було лише п’ять рочків, він отримав від вибагливого журі три «так». Але, на жаль, у фіналі не зміг взяти участь через проблеми зі здоров’ям. Після двох операцій Павлик повернувся до улюбленого талант-шоу і вже вдруге підкорив суддів своєю безпосередністю та акторським талантом. Емоційне та виразне читання серйозних дорослих віршів – родзинка маленького учасника. А от на питання журналістів юний талант відповідає, як дороослий. Коли його запитали, про що він мріє? Хлопчина миттєво відповів: «...щоб мама й тато були здоровими». Ще він зовсім не соримиться публіки і своїх дитячих, але таких щирих почуттів. Всі добре пам’ятають, як минулого сезону на всю країну хлопчина зізнався у коханні дівчинці Маші. Недарма, у ніжинському конкурсі «Талант року» Павло Коваленко титулований, як «Диво-дитина». Нагороду вручала сама Ірина Федишин, але не лауреату, а його вчительці Лілії Пилипенко. Адже відомий на всю країну ніжинець нині по той бік екрану.
Звання «Унікального учня» цьогоріч дісталося восьмикласнику НВК «Престиж» Сергію Мицику. Хлопець багаторазовий переможець міжнародних, всеукраїнських та регіональних конкурсів й турнірів у складі команди Будинку дітей та юнацтва «КЛІО». Унікум Сергій в майбутньому мріє реалізувати свої здібності з математики, хімії, фізики та програмування в галузі кібернетики та математики.
Нова номінація – «Міжнародний культурний обмін», де відзначений Ігор Микитенко, має повне право на існування. Адже таких, як цей юнак одиниці. Розумний, амбіційний, пише музику, вивчає мови, ніколи не сидить на місці, волонтер, лідер у всіх розуміннях цього слова. Учень ІІ курсу математичного класу Ніжинського ліцею, знавець англійської мови, учасник програми обмінів, що жив і навчався в Сполучених Штатах Америки. Має сертифікати за активну та успішну волонтерську й громадську діяльність. Нещодавно отримав звання національний студент місяця за версією FLEX (Програма обміну майбутніх лідерів).
«Я люблю бути потрібним людям. Моє життя, як і життя кожної людини, складається із вчинків. Десь я комусь допоміг, про когось написав пісню, комусь підставив плече... Я — це мої дії, помилки чи досягнення. Я не був би тим, ким я є, якби не мої дії і щоденна праця. Якщо припустити, що можна було б щось змінити, поправити у своєму житті, я такої можливості не використав би... Мені подобається, яке в мене життя, як воно розвивається. Не варто в житті нічого боятися. Повсюди такі ж люди як ми. Ми не можемо знати всього. Тому не треба соромитися свого незнання. Соромно має бути тому, хто нічим не цікавиться, нічого не пізнає...».
Коли спілкуєшся з такими дітьми мимоволі розумієш, що вони кажуть мудрі речі і цим самим вчать нас – дорослих. Ми постійно торочимо: «послухай мене», «я маю більше життєвого досвіду», «зваж на мій вік» , «я мудріший»... Але бувають ситуації в житті, коли варто забути про нав’язливі стереотипи і повчитися у власних дітей. Недарма кажуть: «Вчитель, навчи учня, щоб потім він міг навчити тебе!».
Сніжана БОЖОК
