Медична реформа запрограмована на вимирання «вдовиної» нації?

Медична реформа запрограмована на вимирання «вдовиної» нації?

«Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя»

Ця повчальна засторога Тараса Шевченка для української нації не лише не втрачає актуальності, а ще болючіше б’є в сьогоденні набатом по нашій гідності. І як не дивно – проблема «своєї мудрості» найяскравіше проявляється в Україні після Майдану гідності.

Колись історики писали, що малограмотна царська Росія вимушена була наймати за кордоном високоосвічених інженерів для розбудови промисловості, так робили і більшовики після руйнівної революції і знищення інтелігенції. Повторюсь – наймали високоосвічених і вмілих фахівців! А тепер? Якомусь неуку з Прибалтики доручили рятувати українську економіку. Врятував?.. І де тепер той рятівник?

Та чи не найбільше світ регоче з найнятої Україною грузинської команди «реформаторів», вигнаних їхніми співвітчизниками світ за очі. Наші євро-керманичі підібрали «геніїв реформ» і доручили їм проводити експерименти над українським народом. Найстрашнішим вважаю те, що бездарному вчителю історії, якому не найшлося роботи в Грузії, віддали були в руки … здоров’я українського суспільства!

Першими занепокоїлися наші європейські і американські хазяї, коли побачили очевидне: з таким міністром охорони здоров’я Україну можуть накрити епідемії, для яких немає кордонів. Тож вирішили замінити грузина на американку, в якої все-таки є диплом лікаря. Але чи достатній у неї рівень освіти і практичного досвіду для керування одним з найголовніших міністерств великої держави?

Можливо, вона й хороша людина, не схожа на наших глитаїв від влади, але, нехай вибачить мені за таке порівняння, - хорошого, технічно грамотного водія допускають до управління автобусом аж після трьох років практичного водіння автотранспорту. Він відповідає за життя кількох людей, а міністр охорони здоров’я – за здоров’я і життя десятків мільйонів громадян великої країни. Переконаний, що у Європі чи США ніколи б не допустили такого кадрового призначення. Це можливе в Україні, яку колись Олександр Довженко назвав «вічною вдовою», а Тарас Шевченко – «без своєї мудрості».

Зробив я такі невтішні висновки після того, як прочитав у газеті «Чернігівщина» від 17 листопада цього року репортаж про перебування в Чернігові виконувачки обов’язків міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, яка докладно виклала свої бачення з реформування медицини, що особливо важливо для нашої області, де найгірша демографічна ситуація - Чернігівщина катастрофічно вимирає.

Я не фахівець з медицини, але вмію на професійному рівні заробляти і рахувати гроші. Саме цей досвід і викликав у мене найглибший сумнів стосовно професійності та мудрості «імпортованого» із США міністра охорони здоров’я. Бо що вона пропонує?..

«Кожен лікар отримуватиме фінансування від держави за кожного пацієнта або родину: приблизно від 800 до 1000 гривень за кожного пацієнта в рік. Пацієнт може на власний розсуд вибирати лікаря, і це не обов’язково має бути за місцем прописки. Коштами, які лікарі отримуватимуть від держави, вони мають право розпоряджатися, як вважають за потрібне: можуть купити собі квартиру, а можуть придбати якісне обладнання чи найняти медичну сестру і оплачувати їй зарплату».

З якої планети звалилася до нас ця «реформаторка»? Якщо справді з США, то повинна б знати, що в цій країні медицина фінансується в розрахунку на одного жителя (а не вже пацієнта лікаря) в сумі 7200 доларів, там запроваджена страхова медицина. І статки американців значно вищі, ніж у пересічних українців.

Та що там США, он у сусідній Білорусії бюджет виділяє на медицину 350 доларів теж у розрахунку на одного громадянина. Натомість американка Уляна Супрун «ощасливлює» українців лікуванням за 800-1000 гривень ( в межах 35 доларів). Ну, а якщо лікар потратить гроші на шикарну квартиру чи штат гарненьких медсестер? За які «шиши» він лікуватиме пацієнтів? Це що – глузування над українським народом?

Статистично-бухгалтерські апарати звичайних комунальних медичних закладів порахували, що один ліжко-день коштує 50 гривень, одне відвідування поліклініки 10 гривень, аналізи - від 50 і більше гривень. А ще – УЗІ, флюорографія, електрокардіограма, різні там «емерте» та ряд інших діагностично-профілактичних процедур. Наше господарство щорічно проводить організовано огляди певних категорій працівників, за що платимо лікарні більше як 300 гривень за одного працівника. А в яку суму виливається «діагностика» хворої людини, яку потрібно буде й лікувати, не виключена потреба у складному хірургічному втручанні. За які гроші проводити операції – від найпростіших до надто складних?

То про яке покращення для українців говорила міністр охорони здоров’я? «Тепер українці самостійно обиратимуть лікаря», – наголосила фахівець з американським дипломом. Але й без реформи пацієнти вільні у виборі лікаря, правда, виходячи із кількості наявних грошей у своїх кишенях. Що змінить у цьому плані нова реформа? Боюся, що медицина стане ще більш недоступною для простолюду, ніж зараз. Оскільки додаткове державне фінансування не передбачається, але запровадяться нові схеми витрачання бюджетних грошей, якими розпоряджатимуться, як кому заманеться. І це при тотальній корупції і масовому казнокрадству.

В Україні непоодинокими стають випадки, коли люди помирають через невчасну і неналежну медичну допомогу, через банальний брак коштів на ліки. Тривалість життя середнього українця на десять років коротша, ніж, скажімо, європейця. А що буде після запровадження недолугих реформ, які зводяться до безвідповідальних експериментів над людьми? Натомість «очищені» Майданом керманичі і горлаті політики безперестанку декларують з телеекранів курс до європейських стандартів? Але чи реальне таке прагнення для суспільства, в якому бракує своєї мудрості та відповідальності?

«Інопланетяни» бувають й з українським громадянством

Не тільки міністр Уляна Супрун «порадувала» сіверян райдужними перспективами медичної реформи. В унісон із нею говорив і «десантник» із Києва Сергій Березенко, обраний на дочасних виборах у Чернігові народним депутатом. На закладанні капсули під майбутню прибудову до приміщення реабілітаційного закладу для дітей-інвалідів він виголосив: «Має з’явитися право вибору у самих громадян, де отримувати медичні послуги за бюджетні кошти». Але депутат з президентської команди не сказав головного – коли з’являться оті бюджетні кошти для лікування громадян. Були б вони, то люди й без підказки депутата розберуться, до якого лікаря звертатися за допомогою. Виголосив Березенко й такі «золоті слова»: «Має стати підвищення зарплати лікаря до 40 тисяч гривень»!!!

Колись Наталія Королевська на виборах обіцяла зарплату в тисячу доларів, Березенко й неї переплюнув, правда, він не стільки обіцяв, як наказував: «Має стати підвищена зарплата…». Ура! Слава депутату! Он як піклується про лікарів і весь народ!.. Хоча насправді всі депутатські піклування – цинічне марево. Як і розпіарена медична реформа, яка й близько не відповідає ролі медицини в будь-якому суспільстві, сформованій ще до нашої ери китайським імператором Хаунді: «Медицина не може врятувати від смерті, але може вилікувати багато недуг, що уражають бідне людство, і робить сильнішими державу й народ своїми порадами».

В сучасній Україні відбувається все навпаки: бідне людство вимушене лікуватися за останні свої копійки, тримати на роботі своїми подачками весь медичний персонал з жебрацькими державними зарплатами, ще й жертвувати на ремонт медичних установ та придбання обладнання. Правда, з кожним днем все важче це витримувати українському простолюду. І він вимирає… Якось почув у колі українського політикуму, мовляв, одна з реформаторок медицини кинула спересердя репліку: навіщо лікувати безнадійно хворих на рак дітей, витрачати якісь державні кошти, коли відомо, що ті пацієнти все-одно помруть.

А скільки в нас революційних «патріотів», що ладні розстріляти, повісити, переселити на Місяць всіх, хто мислить інакше, ніж вони – вожді? Чи не такі й дику медичну реформу затіяли – на вимирання «несвідомих»?

Міністр і «реформатори» нижчого рівня розповідають на брифінгах і перед телекамерами про перспективу сімейної медицини, радять, щоб сімейні лікарі працювали «в одній упряжці» з терапевтами і педіатрами. А де їх набрати для сільської первинної мережі, коли з районних лікарень розбігаються фахівці. Он у Бобровицькій районній лікарні створили були, по суті на комерційній основі, хірургічне відділення, де робили складні операції й «іногороднім». Потім щось там не поділили і розбіглися. Довелося повертати на роботу тих, хто давно вийшов на пенсію. На молодого хірурга нічого й сподіватися, оскільки він не приїде звідкілясь на зарплату в 2500 гривень.

Парадокс: поліцейський, взятий на службу з вулиці, після тримісячного навчання одержує мінімальну зарплату 8 тисяч гривень, а лікар після дев’ятирічного навчання – втричі менше. Крім цього, в поліцейського кращий соціальний пакет, нове обмундирування, новий автотранспорт…

Чув, що з країн Європи і навіть американського континенту ринули в Україну «покупці» українських медиків. Від їхніх пропозицій важко відмовитись: для лікаря висока зарплата, безкоштовне житло, медична страховка для всіх членів родини тощо. Такий «мінімум», скажімо, від Угорщини та інших колишніх соцкраїн. Але лікарі потрібні навіть Німеччині, звідки останнім часом виїхало багато своїх лікарів у Англію і Канаду, тікаючи від напливу біженців. Для їхньої заміни стимули значно кращі, ніж названі вище. А український міністр їздить по регіонах і розповідає гарні казки про сімейних лікарів.

Років десять тому на базі Бобровицької районної лікарні проводився обласний семінар з питань сімейної медицини. Якими досягненнями в цій «реформі» може похвалитися зараз лікарня? Як і вся обласна медична галузь? Може, справа поправиться після приїзду міністра і народного депутата? Думаю, згодом у області забудуть те, що вони наобіцяли. Як забули вже виборці Чернігова про передвиборчу брехню Березенка. Можливо, довше триматиметься в пам’яті досвідчених лікарів враження від зустрічі з «виписаним» із-за океану міністром. Один з тих лікарів днями сказав: « Різних міністрів чув, в тому числі й недалекоглядних та тупуватих. Але такого некомпетентного в питаннях сучасної медицини та реформування українського «охоронздраву» - зустрів вперше. Склалося враження, що вона сама не розуміла того, про що нам розповідала. Сказати звичною українською фразою, що на високу посаду її взяли прямо з вулиці, - то це можна розцінювати як комплімент. Бо навіть прохожі на вулиці, думаю, краще обізнані зі станом справ у нашій медицині. Від простих людей чув цікаві думки і стосовно запровадження страхової медицини, й про інші шляхи реформування, де проглядається більше здорового глузду, ніж у запропонованому міністром».

Розповідали, що й на недавньому брифінгу в обласній держадміністрації один з учасників від медицини сказав про американку Уляну Супрун щось подібне, та його перервала ведуча брифінгу, сказала, що те не стосується теми розмови, хоча велась розмова теж про реформування охорони здоров’я. Вірніше, про недолугі ініціативи українських управлінців, які вже не перший рік язиками «вболівають» за стан вітчизняної медицини, заганяючи її все далі у глухий кут. Правда, той глухий кут для пацієнтів, а для спритних ділків від медицини і фармакології – вигідний бізнес. Дійшло вже й до того, що ціни на окремі ліки в Україні дорожчі, ніж у багатій Європі.

Ще одна репліка до нової медичної реформи: в Україні свідомо, на угоду бізнесу, який сформувався на здоров’ї нації, заляпують ідею запровадження страхової медицини, навіть страхають нею, вірніше – недолугими варіантами, невідомо звідки списаними. Але ж страхова медицина запроваджується не лише в країнах з багатющими бюджетами і людськими статками, а і в колишніх республіках СРСР. Немає її в Білорусії, але там належне державне фінансування. В Україні ж після чергової реформи доведеться, напевно, згадувати слова узбецького поета ХV століття Алітемер Навої: «Неосвічений лікар – помічник ката, навіть гірше, бо той злочинців умертвляє, а цей – безневинних людей вбиває». До цього ведуть неосвічені реформатори, які залишать українцям здебільшого «помічників ката».

Леонід Яковишин, Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»