«Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя»
Ця повчальна засторога Тараса Шевченка для української нації не лише не втрачає актуальності, а ще болючіше б’є в сьогоденні набатом по нашій гідності. І як не дивно – проблема «своєї мудрості» найяскравіше проявляється в Україні після Майдану гідності.
Колись історики писали, що малограмотна царська Росія вимушена була наймати за кордоном високоосвічених інженерів для розбудови промисловості, так робили і більшовики після руйнівної революції і знищення інтелігенції. Повторюсь – наймали високоосвічених і вмілих фахівців! А тепер? Якомусь неуку з Прибалтики доручили рятувати українську економіку. Врятував?.. І де тепер той рятівник?
Та чи не найбільше світ регоче з найнятої Україною грузинської команди «реформаторів», вигнаних їхніми співвітчизниками світ за очі. Наші євро-керманичі підібрали «геніїв реформ» і доручили їм проводити експерименти над українським народом. Найстрашнішим вважаю те, що бездарному вчителю історії, якому не найшлося роботи в Грузії, віддали були в руки … здоров’я українського суспільства!
Можливо, вона й хороша людина, не схожа на наших глитаїв від влади, але, нехай вибачить мені за таке порівняння, - хорошого, технічно грамотного водія допускають до управління автобусом аж після трьох років практичного водіння автотранспорту. Він відповідає за життя кількох людей, а міністр охорони здоров’я – за здоров’я і життя десятків мільйонів громадян великої країни. Переконаний, що у Європі чи США ніколи б не допустили такого кадрового призначення. Це можливе в Україні, яку колись Олександр Довженко назвав «вічною вдовою», а Тарас Шевченко – «без своєї мудрості».
Зробив я такі невтішні висновки після того, як прочитав у газеті «Чернігівщина» від 17 листопада цього року репортаж про перебування в Чернігові виконувачки обов’язків міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, яка докладно виклала свої бачення з реформування медицини, що особливо важливо для нашої області, де найгірша демографічна ситуація - Чернігівщина катастрофічно вимирає.
Я не фахівець з медицини, але вмію на професійному рівні заробляти і рахувати гроші. Саме цей досвід і викликав у мене найглибший сумнів стосовно професійності та мудрості «імпортованого» із США міністра охорони здоров’я. Бо що вона пропонує?..
З якої планети звалилася до нас ця «реформаторка»? Якщо справді з США, то повинна б знати, що в цій країні медицина фінансується в розрахунку на одного жителя (а не вже пацієнта лікаря) в сумі 7200 доларів, там запроваджена страхова медицина. І статки американців значно вищі, ніж у пересічних українців.
Та що там США, он у сусідній Білорусії бюджет виділяє на медицину 350 доларів теж у розрахунку на одного громадянина. Натомість американка Уляна Супрун «ощасливлює» українців лікуванням за 800-1000 гривень ( в межах 35 доларів). Ну, а якщо лікар потратить гроші на шикарну квартиру чи штат гарненьких медсестер? За які «шиши» він лікуватиме пацієнтів? Це що – глузування над українським народом?
Статистично-бухгалтерські апарати звичайних комунальних медичних закладів порахували, що 
То про яке покращення для українців говорила міністр охорони здоров’я? «Тепер українці самостійно обиратимуть лікаря», – наголосила фахівець з американським дипломом. Але й без реформи пацієнти вільні у виборі лікаря, правда, виходячи із кількості наявних грошей у своїх кишенях. Що змінить у цьому плані нова реформа? Боюся, що медицина стане ще більш недоступною для простолюду, ніж зараз. Оскільки додаткове державне фінансування не передбачається, але запровадяться нові схеми витрачання бюджетних грошей, якими розпоряджатимуться, як кому заманеться. І це при тотальній корупції і масовому казнокрадству.
В Україні непоодинокими стають випадки, коли люди 
Не тільки міністр Уляна Супрун «порадувала» сіверян райдужними перспективами медичної реформи. В унісон із нею говорив і «десантник» із Києва Сергій Березенко, обраний на дочасних виборах у Чернігові народним депутатом. На закладанні капсули під майбутню прибудову до приміщення реабілітаційного закладу для дітей-інвалідів він виголосив: «Має з’явитися право вибору у самих громадян, де отримувати медичні послуги за бюджетні кошти». Але депутат з президентської команди не сказав головного – коли з’являться оті бюджетні кошти для лікування громадян. Були б вони, то люди й без підказки депутата розберуться, до якого лікаря звертатися за допомогою. Виголосив Березенко й такі «золоті слова»: «Має стати підвищення зарплати лікаря до 40 тисяч гривень»!!!
Колись 
В сучасній Україні відбувається все навпаки: бідне людство вимушене лікуватися за останні свої копійки, тримати на роботі своїми подачками весь медичний персонал з жебрацькими державними зарплатами, ще й жертвувати на ремонт медичних установ та придбання обладнання. Правда, з кожним днем все важче це витримувати українському простолюду. І він вимирає… Якось почув у колі українського політикуму, мовляв, одна з реформаторок медицини кинула спересердя репліку: навіщо лікувати безнадійно хворих на рак дітей, витрачати якісь державні кошти, коли відомо, що ті пацієнти все-одно помруть.
А скільки в нас революційних «патріотів», що ладні розстріляти, повісити, переселити на Місяць всіх, хто мислить інакше, ніж вони – вожді? Чи не такі й дику медичну реформу затіяли – на вимирання «несвідомих»?
Міністр і «реформатори» нижчого рівня розповідають на брифінгах і перед телекамерами про перспективу сімейної медицини, радять, щоб сімейні лікарі працювали «в одній упряжці» з терапевтами і педіатрами. А де їх набрати для сільської первинної мережі, коли з районних лікарень розбігаються фахівці. 
Парадокс: поліцейський, взятий на службу з вулиці, після тримісячного навчання одержує мінімальну зарплату 8 тисяч гривень, а лікар після дев’ятирічного навчання – втричі менше. Крім цього, в поліцейського кращий соціальний пакет, нове обмундирування, новий автотранспорт…
Чув, що з країн Європи і навіть американського континенту ринули в Україну «покупці» українських медиків. Від їхніх пропозицій важко відмовитись: для лікаря висока зарплата, безкоштовне житло, медична страховка для всіх членів родини тощо. Такий «мінімум», скажімо, від Угорщини та інших колишніх соцкраїн. Але лікарі потрібні навіть Німеччині, звідки останнім часом виїхало багато своїх лікарів у Англію і Канаду, тікаючи від напливу біженців. Для їхньої заміни стимули значно кращі, ніж названі вище. А український міністр їздить по регіонах і розповідає гарні казки про сімейних лікарів.
Років десять тому на базі Бобровицької районної лікарні проводився обласний семінар з питань сімейної медицини. Якими досягненнями в цій «реформі» може похвалитися зараз лікарня? Як і вся обласна медична галузь? Може, справа поправиться після приїзду міністра і народного депутата? Думаю, згодом у області забудуть те, що вони наобіцяли. 
Розповідали, що й на 
Ще одна репліка до нової медичної реформи: в Україні свідомо, на угоду бізнесу, який сформувався на здоров’ї нації, заляпують ідею запровадження страхової медицини, навіть страхають нею, вірніше – недолугими варіантами, невідомо звідки списаними. Але ж страхова медицина запроваджується не лише в країнах з багатющими бюджетами і людськими статками, а і в колишніх республіках СРСР. Немає її в Білорусії, але там належне державне фінансування. В Україні ж після чергової реформи доведеться, напевно, згадувати слова узбецького поета ХV століття Алітемер Навої: «Неосвічений лікар – помічник ката, навіть гірше, бо той злочинців умертвляє, а цей – безневинних людей вбиває». До цього ведуть неосвічені реформатори, які залишать українцям здебільшого «помічників ката».
Леонід Яковишин, Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»
