Малі річки помирають…
Бездумне господарювання, що на початку 60-х років ХХ століття вилилося у створення систем меліорації, кліматичні зміни, а головне – відсутність належного фінансування програм розвитку та збереження водних ресурсів неодмінно призведуть до загибелі більшості малих річок. На Чернігівщині їх нараховують 1560. Поки що…
Із судноплавної річки – в потік
Сто років тому про Удай писали як про річку, яку неможливо було подолати без переправи. Щоб потрапити з одного берега на інший, треба було скористатися послугами парому. Так, в історичних джерелах є відомості про те, що ця річка колись була навіть судноплавною. Нині ж її можна просто перескочити.
Відомий прилуцький краєзнавець Віктор Моринець називає Удай річкою свого дитинства і не приховує розпачу від того, на що перетворилася колись могутня водна артерія.
«Малих річок – тисячі по всій Україні, але вони нікому не потрібні», – обурюється він.
Так само, як і води Удаю. Нині на його берегах краєзнавці знаходять інструменти, що належали першим людям.
«Про скіфів, кімерійців і тих, хто був тут пізніше, я навіть не кажу, – коментує Віктор Моринець. – Тут можна без проблем знайти залишки древніх
амфор. Зрозуміло, що з Північного Причорномор’я їх сюди везли не волами. Тогочасні плавзасоби ходили з Чорного моря в наш Лісостеп».
Удай був повноводним впродовж тисячоліть, аж до кінця ХХ століття. На підтвердження тому краєзнавець демонструє світлину, датовану 1926 роком. На ній – широке судноплавне плесо, ґрунтова дорога і село на березі ріки.
«У червні 1921 року в цих місцях зустрілися дві армії – Махно зі своїми хлопцями і більшовицькі окупанти із 7-ї Володимирської дивізії, – розповідає Віктор Моринець. – Кацапи шукали паром, тільки от наші його перед цим знищили. Тоді окупанти півдня шукали броду. Ось таким був Удай!».
А що ж нині? У наш час річка настільки пересохла, що з її дна можна зібрати цілий історичний музей.
«Мій товариш за одну хвилину знайшов шматок кахлі від печі, – ділиться краєзнавець. – Можна ще трохи почекати, доки річка підсохне, а потім зорати та посіяти кукурудзу. Цього року на болотах так і робили, – продовжує він. – Питав у людей, чи думали вони, як рятувати річку. Кажуть, начебто зверталися до Чернігова, а там відповіли, що чистити не можна. Воно й не дивно, бо Десну біля Чернігова я переходив убрід! Земляки, я розумію, що у всіх проблеми, потрібно гроші заробляти, а що будемо пити через декілька років?»
Грошей на розчистку – катма!
Про проблему малих річок в області відомо. У Деснянському басейновому управлінні водних ресурсів кажуть, що їхня загальна протяжність складає понад 7 тисяч кілометрів. Серед малих річок 160 мають довжину понад 10 кілометрів.
«Більшість цих річок маловодні, а деякі з них влітку навіть пересихають. Русла ж низки річок виражені нечітко, тому часто зливаються з прилеглими болотами, – пояснює заступник начальника Деснянського басейнового управління водних ресурсів Вадим Потапенко. – Варто зауважити, що здатність річок до самоочищення прямо пропорційно залежить від величини річки, тобто чим більша річка, тим більше вона здатна сама себе очищати. З цього виходить, що найбільш вразливими є саме малі річки. І сьогодні дійсно є проблеми з їх водністю та заростанням».
За словами експерта, для вирішення подібних завдань в Чернігівській області розроблена Регіональна програма розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну Дніпра до 2021 року. Програмою передбачена низка природоохоронних заходів, серед яких є і розчищення малих річок. Фінансування на ці цілі має надходити солідарно – як з Державного, так і з місцевих бюджетів. Втім, через відсутність фінансування роботи в рамках програми ніхто не проводить.
Вадим Потапенко зазначає, що роботи з розчищення малих річок можна виконувати за рахунок видатків обласного фонду охорони навколишнього 
природного середовища. На його думку, значні можливості є й в об’єднаних територіальних громад.
«Хочу зазначити, що нині держава не може на себе взяти значні витрати із розчищення річок. І якщо раніше бюджети сільських рад були обмежені, то ОТГ отримали значні матеріальні ресурси і є їх розпорядниками, – каже представник Деснянського БУВР. – Тому в них є можливість спрямувати кошти на розчищення малих річок, які протікають на їх територіях. Доцільним буде і розроблення місцевих програм з оздоровлення та покращення санітарно-екологічного стану малих річок в розрізі ОТГ».
Відтак, проблема водойм лягає на плечі місцевих громад. Коштів на реалізацію державної програми немає, а фінансування з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища обмежене і, ніде правди діти, доступне здебільшого для обласних обранців. Тож загроза зникнення малих річок є цілком реальною. Встигніть запам’ятати їхнє останнє дихання!
Віталій НАЗАРЕНКО,фото Віктора МОРИНЦЯ
