ЛИСТ ЧИТАЧА
Кран над головами кружляє, нас спокою позбавляє
Будівництво – це завжди добре. Перспективно, обнадійливо. Особливо коли йдеться про спорудження житлового будинку. Хтось незабаром справить вхідчини, радітиме. Я теж колись був будівельником, а тому й вирішив поділитися своїми думками з приводу новобудови на проспекті Миру в центрі Чернігова, яку небезпідставно називають скандальною. Ваша газета 22 березня вже писала про це. Отож і мені захотілося висловитися.
На моє переконання, місце вибрали вкрай невдале. Поміж трьома п’ятиповерховими «хрущовками» на проспекті Миру 45 і 47 та Київській, 5 комусь спало на думку втулити ще й шістнадцятиповерховий «хмарочос». Незважаючи на протести жителів, геть знівечили наш затишний дворик з дитячим майданчиком, перетворивши його на будівельне безладдя. Спорудили високий паркан і тепер довжелезна стріла могутнього крана раз-по-раз скрипить над головами перехожих, мало не торкаючись балконів. Скажу відверто, неприємно все це і навіть боязко. Бо розуміємо, яка небезпека на нас може чатувати. Три старенькі «хрущовки» просто не витримають постійної вібрації, струсів землі. Адже вони вже й без того зазнали руйнівних реконструкцій під час переобладнання перших поверхів з житлових на різні торговельні заклади.
Виявляється, роботи виконує будівельна компанія «Основа-буд 7». Звісно, її керівники не поділяють наших тривог і запевняють, що нічого боятися. Мовляв, проведені необхідні експертизи, є всі дозвільні документи. Можливо, й так. Але хіба все передбачиш? От уже була пригода: приблизно з десятиметрової висоти на фундамент майбутнього підземного паркінгу впав могутній кран «Силач-КТА-16». Трапилося це 20 червня, а впоратися з ним, тобто витягти частинами двома такими ж могутніми кранами «Силач-КТА-25» та «Силач КТА-28» зуміли лише 2 і 3 липня. Добре, що обійшлося, здається, без жертв. А могло ж і гірше бути.
Це ще раз підтверджує, що місце для будівництва зовсім невдале. Я вже мовчу про стукіт-грюкіт, який дошкуляє і старим, і малим. Дитинку приспати вдень неможливо. З кінця минулого року триває цей гармидер, а ще ж тільки над фундаментом трудяться.
Звісно, ніхто вже не припинить це будівництво. Гроші вкладені і в проект, і в усе інше. От тільки незрозуміло, хто міг дати дозвіл на спорудження висотки на такому клаптику землі. Фактично її будують на місці старенького дерев’яного будиночка, який останнім часом слугував прихистком безхатькам. Кажуть, там їх аж троє в різний час померло – двоє чоловіків і жінка. Але кого це непокоїть, коли йдеться про 64 квартири в центрі міста. Це ж який прибуток!
Часто по телебаченню бачу, які багатолюдні протести проти нахабних забудовників влаштовують у Києві, Одесі. Там і паркани руйнують, і шини палять, навіть побоїща влаштовують мешканці і громадські активісти, якісь найняті «тітушки». Ну а ми, чернігівці, мабуть, народ надто терплячий. Масових протестів не влаштовуємо, доріг не перекриваємо. А навіщо? Все одно не по-нашому буде.
Скажу відверто, мене вже мало що в цьому світі дивує. Стільки неподобств довкола коїться, тож наші незручності – крапля в морі. Я сам спочатку не вірив, коли заговорили про це будівництво. Дурниці, казав і справді мав надію, що в нашому місті розумні архітектори, котрі все зважать і не дозволять в такому місці будувати висотку. Помилився…
Як і тоді, коли в маленькому скверику на розі Київської і П’ятницької хтось умудрився втулити 13-поверхову споруду. Так її і не довели до пуття. Потворним сірим скелетом височіє над містом, навіть Державний прапор України, який майорить над нею, не рятує від гнітючого відчуття чиєїсь безгосподарності. Чув, що це мав бути якийсь готельно-розважальний комплекс. Але чи то в господаря коштів не вистачило, щоб до пуття довести, чи ще чогось – не знаю. Бачу одне: не на місці та споруда, псує своїм виглядом загальну панораму стародавнього Чернігова.
Думаю, що й наша 16-поверхова «свічка» не прикрасить центр міста. Не побачимо за нею ні сходу, ні заходу сонця. Вітри-протяги гулятимуть поміж будинками, які, за твердженням комунальників і компетентних фахівців, порушуватимуть роботу димовентиляційних каналів, що, в свою чергу, може призвести до задухи чадним газом мешканців квартир, які потраплять в зону ризику. А ще ж комунікації будуть підводити, все розриють, перекопають – ні пройти, ні проїхати. І ще багато неприємностей підстерігатиме через оце непродумане, сумнівне будівництво. Тріщини у наших будинках можуть з’явитися, а ще й, не приведи Боже, стіни почнуть розсипатися, як от у сумнозвісному гуртожитку на вулиці Попудренка. І що тоді? Знову жертви?
Розумію, що цим своїм листом не зупиню могутнього можновладця, котрий поклав око на наш дворик і мріє збагатитися завдяки продажу елітних квартир, можливо, навіть ціною чийогось життя. Бог йому суддя.
А мені хочеться ще раз нагадати «батькам» міста, що треба ґрунтовно думати і все зважувати, перш ніж давати дозволи на будівництво у місцях, які не гарантують безпеки тим, хто живе поряд. І куди архітектори дивилися? Чи й їм, можливо, очі засліпила ціна проекту? Тяжко стає на серці від подібних реалій нинішнього нашого життя.
Григорій Цимбалюк, колишній будівельник
