Кожна людина продовжує життя у тому, що вона зробила
«Бажай не того, щоб добитися успіху,
а того, щоб твоє життя мало сенс»
Альберт Ейнштейн
Заголовок цієї публікації підтверджує вічну мудрість відомого фізика і теоретика, лауреата Нобелівської премії Альберта Ейнштейна. І це головне правило для життя всього людства проявилося і на звичайному вечорі музики та поезії з ліричною назвою «Дотик душі», що відбувся в Бобровицькому міському будинку культури.
Організатори літературного заходу з міського відділу культури й туризму торкнулися душ численних глядачів творчими здобутками талановитих земляків Бобровицької громади, які пішли передчасно на той світ, але й на землі продовжують своє життя тим, що створили й залишили наступним поколінням, бо їхнє коротке життя відповідало безсмертній мудрості – мало сенс.
Ведуча вечора звернулася до глядачів: Згадаймо тих, хто жив, радів, та вірив в чудеса, Хто залишив слід… Літам його не стерти!
Люди різні. Одні живуть тихо й непомітно, для себе, і коли зникають, то назавжди, бо нема чого й згадати про таких. А часом народжуються особистості масштабні, грандіозні і яскраві, мов зірки, що не живуть, а горять, осяваючи своїм світлом усіх довкола. Це й творчі люди, котрим не сидиться на місці, бо ж перебувають у постійному пошуку, прагнуть змін, вдосконалюють себе, довколишніх, а відтак – і світ.
Серед таких людей ведуча назвала Ярослава Смаля. У Бобровицю він приїхав у 2001 році. Молодий хореограф, студент Київського університету культури і мистецтв, артист балету Академічного ансамблю пісні і танцю ЗСУ. У Бобровиці він відродив танцювальне мистецтво, з нуля сформував потужний танцювальний колектив під назвою «Ярославна», який впродовж 22 років прикрашає всі концерти та свята, одержав почесне звання народного аматорського колективу, став відомим на всю Україну, виступав на сценах багатьох зарубіжних країн. 
У 2015 році, у розквіті творчих і життєвих сил, Ярослав Миколайович раптом пішов із життя. Йому було всього 38… Та його земне життя продовжує те, що він залишив нащадкам. Глядачі побачили відеозапис українського танцю, який поставив і сам брав участь у ньому Ярослав Смаль. Створений ним танцювальний колектив «Ярославна» продовжує радувати глядачів: на вечорі майстерно виконав танець «Молитва» за участі дружини Ярослава Валентини Смаль і доці Соломії. Бурхливими оплесками зустріли й провели учасники творчого вечора виступ та архівний відео сюжет цього колективу.
Зробленим і залишеним на землі продовжує своє життя Артем Бодня, котрий молодим трагічно загинув. Він почав писати свої талановиті вірші у старших класах Бобровицької гімназії, тоді ж навчався і в музичній школі по класу акордеону. Свою ранню творчість розвивав у Львівському військовому інституті, де навчався на факультеті журналістики: писав вірші, друкував статті у газеті «Курсантський вісник», брав активну участь у художній самодіяльності. Ще курсантом, а потім і на військовій службі на Чернігівщині викроював час і для участі в творчих заходах Бобровиці в складі гурту «Тераріум», писав і виконував власні пісні. Організатори вечора показали ці відеозаписи. Вірші Артема видані у збірці «Політ».
Музика була сенсом життя Сергія Ільїна. Хоча професію обрав далеко не музичну: після школи закінчив пожежне училище в Черкасах. Саме там став учасником музичного гурту «Альтаір», де солісткою була молода дівчина, яка згодом стала дружиною Сергія. Після закінчення училища, він повернувся в Бобровицю, де працював у підрозділі МНС і займався музичною творчістю: грав на клавішних інструментах, писав фонограми, пісні, робив їх обробки, був учасником гурту «Крила юності», стержнем гурту «Кросворд-22». У 2020 році Сергій Ільїн пішов із життя, залишивши Бобровиччині великий творчий спадок.
Музика – це найвиразніша мова. Мова, що може без жодного слова розказати людям про радість і сум, вміє картину без фарб малювати. У таку музику, в пісню був закоханий Валентин Данєвич. Він мав прекрасні вокальні дані. Після закінчення Київського політехнікуму зв’язку працював у Бобровицькому районному вузлі зв’язку на посаді старшого електромеханіка. Брав активну участь в творчому житті колективу, грав на бас-гітарі у вокально-інструментальній групі, талановитих творчих друзів зустрів у гурті «Кросворд-22», де займався музикою до останніх днів життя, з якого пішов передчасно, але залишивши після себе творчий слід для наступних поколінь.
У видатного педагога Костянтина Ушинського є невмируще повчання: «Якщо ви вдало виберете справу і вкладете в неї всю свою душу, то щастя саме відшукає вас». До цієї незгасної мудрості дослухаються ті бобровичани, котрі бачать на долі передчасно померлих творчих земляків сенс їхнього життя, що продовжується зробленим ними на землі.
Першою такою творчою зіркою ведуча назвала жінку-пісню Катерину Калініченко, все життя якої, з дитинства і до сьогоднішнього дня, наповнене музикою, піснею. Майже півстоліття вона працює в міському (колись районному) будинку культури: створила хорові колективи працівників освіти, сільськогосподарського технікуму, райлікарні, працівників культури району.
Заслужений працівник культури України Катерина Калініченко створила хоровий колектив, який удостоєний звання народного самодіяльного, з часом став народним аматорським хоровим колективом «Сяйво». Катерина Іванівна також є керівником Народного аматорського жіночого вокального ансамблю «Купальська квітка» та Народного аматорського ансамблю народної пісні «Калинове гроно». У репертуарі цих колективів – твори різних авторів, обробки Катерини Калініченко та її авторські пісні. І вечір музики та поезії розпочався піснею Катерини Іванівни «Не бував ти у наших краях» на слова поета-земляка Павла Тичини. Прозвучала її пісня «Доля журавлина» на слова землячки Тетяни Череп.
Катерина Іванівна підняла до творчих висот велику плеяду молодих самодіяльних талантів, допомагає сільським аматорським колективам, її творчі заслуги відомі далеко за межами громади, району та й області. Незаперечно її земне життя давно вже підтвердило, що проходить воно з неабияким сенсом, має виняткове значення для подальшого розвитку аматорської самодіяльності Бобровицького краю.
Творці й фахівці прекрасного добре знають: хто причастився до Поезії хоч раз, той добре розуміє, що Муза дуже примхлива, вона приходить лише тоді, коли серце щире, відкрите до краси і болю. Ведуча вечора наголосила, що саме таким є і місцевий поет Григорій Лишко, який своїми творами здатний чарувати, підбадьорювати, бути порадником для читачів різних поколінь. Поетичні доробки самобутнього поета видані у збірках «Віршовані роздуми» та «Хочу вірити». Поет неодноразово був переможцем щорічного Всеукраїнського конкурсу «Добридень тобі, Україно моя!», брав участь у VI обласному поетичному фестивалі «Дотиком душі», який проходив у Чернігівській обласній науковій бібліотеці ім. Софії та Олександра Русових. У конкурсі брали участь понад 100 поетів, вірші 41-го з яких увійшли до альманаху «Первоцвіт»-2023, серед них і Григорія Лишка. На вечорі він прочитав «Лист нащадкам».
У згаданому VI обласному поетичному фестивалі «Дотиком душі» брав участь і найстаріший на творчому вечорі самобутній поет з Марківців Микола Борисович Шевченко. Він неодноразово був переможцем конкурсу ім. Павла Тичини «Добридень тобі, Україно моя!». Микола Борисович має спеціальність баяніста-хормейстера, працював директором будинку культури у Рудьківці, де зустрів і свою другу половинку, оспівує її у віршах. Два твори прочитав на вечорі.
Місцева поетеса Олена Москаленко не так давно оселилася в Бобровиці, але швидко стала відомою завдяки таланту співачки, ведучої різних свят, організатора акцій. Гарну жінку публіка називає «Жінка-свято». Вона має велику популярність не лише в Бобровицькій громаді, а і за її межами. На творчій ниві Москаленки працюють всією сім’єю: чоловік Євгеній озвучує проведення заходів, донька Евеліна робить фото та відео – вона навчається в Бобровицькій школі мистецтв по класу фортепіано. Матір і донька виконали на вечорі власний твір.
З юних літ Олександр Пшеничний займається музикою, співпрацював з місцевими музичними колективами Бобровицького вузла зв’язку, районного будинку культури (ВІА «Фаетон»), «Кросворд-22». Писав музику до багатьох пісень на слова колег по гурту. Сьогодні, як і 40 років тому, нехай по-іншому, але колектив продовжує свою творчу діяльність, що було підтверджено і на вечорі, де порадували земляків Олександр Пшеничний і Володимир Зазимко.
Юна поетеса Софія Тарасовська народилася і виросла у невеликому селі Наумівка, середню школу закінчила із золотою медаллю. У виборі професії не було альтернативи: прадід, прабабуся, бабуся, тітка, батько – педагоги. Тож і Софія вступила в Інститут української мови та літератури УДУ ім. Драгоманова. Вірші пише з ранніх років. З початку війни написала багато творів на цю страшну тему. Поділилася ними і з присутніми в залі.
Ігор Ярмоленко – з Кобижчі. Перша його поетична збірка має назву, ніби запозичену у великого Ейнштейна: «Мій сенс життя». І надалі Ігор не планує зупинятися.
На такому ж творчому шляху – щаслива дружина й мама двох прекрасних діток Альона Юшенко. Вона навчалась у Національному університеті біоресурсів та природокористування, але дуже любить музику, пише вірші, мріє стати автором власних пісень. Присутні в залі оплесками засвідчили, що її мрія здійсниться.
Організатори вечора музики та поезії «Дотик душі» нагородили всіх творчих учасників спеціальними відзнаками – пам’ятними статуетками. А завершив вечір ансамбль «Купальська квітка» гарною піснею «Грає сонце», якою побажали всім присутнім, щоб воєнне лихо відійшло у небуття, а на нашій землі запанував мир і заграло сонце радості та Перемоги.
Глядачі творчого заходу «Дотик душі» придбали благодійні квитки, кошти за які підуть на допомогу ЗСУ.
Григорій ВОЙТОК
