Хата одна, а «правда» – в кожного своя
Всі про щось подібне десь чули… Мова про ситуацію, коли думки родичів не співпадають щодо спадщини. В нашому випадку йдеться про подальшу долю батьківського будинку. А «перчинка» (доволі гірка і неприємна) в тому, що один з «братів-сестер» є… головою сільради. В цій ситуації інші рідні наполягають, що тут має місце не лише суто цивільне непорозуміння, а ще й… «використання посади».
З трьох дітей Марфи Яківни Доломанської з села Сираї двоє (Ганна і Надія) проживають у Києві. Син Сергій – у Сираях. До столиці від батьківської хати можна дістатися за якихось півгодини. А це, погодьтеся, дещо підігріває інтерес та ціни нерухомості.
Одна з сестер, Ганна Іванівна, доглядала матір в своїй столичній квартирі з 2004 року й до самої смерті у 2011. Вона запевняє, що діти Марфи Яківни в 2009 році за спільні кошти зробили реконструкцію сільського будинку.
Та коли Ганна і Надія подали заяву на вступ у спадщину, виявилося, що брат (обраний у 2010 році сільським головою Сираїв) не бажає «ділитися» будинком. Сестрам довелося зробити дублікати документів на будинок замість тих, що начебто були у брата Сергія. Однак і цей дублікат свідоцтва про право власності він, як сільський голова, не підписує.
«Звертаємося до прокуратури раз, другий – відписки дають. Мабуть, він знаходить «спільну мову» з органами», – таємничо натякає Сергій Іванович, адвокат з селища Козелець, котрий займається справою з боку сестер.
Сам же Сергій Доломанський подавав позови до суду про визнання його власністю частки, яка складає 9/10 спільного майна. А щодо адвоката сестер у нього є свої… «враження».
«У нас в районі був десяток судових засідань. У мене таке враження, що є змова судді та адвоката, котрий раніше працював прокурором, – пояснює телефоном Сергій Доломанський. – Ситуація така. Хату вони мені практично продали. Це десять тисяч доларів. Від Ганни є розписка на п’ять тисяч. Ще п’ять вона передала Надії. Але та розписки не надала – видно, «навчили» її. Що ж, є одна розписка на п’ять тисяч. Щоб повернути їх, позиваюся до суду в Києві. Сестри тричі не з’являлися».
Сергій Доломанський наполягає, що «родовий маєток» ремонтував і добудовував кімнату за власні гроші. І що на те є свідки, і, в більшості, чеки та інші документи. За його словами, «папери» на нього родичі писали й до райради, і до облдержадміністрації. Вже й з УБОЗу його турбували.
«Просто псують мою репутацію, – каже він. – Я запропонував їм ще сім тисяч. Але вони сказали, що того мало, бо потрібно ще 15 тисяч доларів. Але ж, вибачте, в якому стані була хата?»
Отакими є позиції ворогуючих сторін, які зовсім недавно були просто родичами. Причому близькими. Як буде далі, вирішить суд…
Сергій СТУК
