Господарство-донор або «Земля і воля» ремонтує школи і садочки
Втім, нині сільські освітні заклади дедалі частіше стикаються з комплексом проблем, які насамперед зумовлені відсутністю фінансування, низьким рівнем життя й зайнятості сільського населення і незадовільною демографічною ситуацією. Та навіть за таких умов не втрачається значимість сільських шкіл, бо для невеликих територіальних громад вони – символ майбутнього.
Не просто символом, а справжньою духовною скарбницею для села Ярославка, що на Бобровиччині, є школа. Цей острівець знань бережуть як зіницю ока місцеві мешканці на чолі з директором Ольгою Смагою. І не просто бережуть, а оновлюють, ремонтують, відроджують… Цьогоріч у цій альма-матер було замінено 63(!) вікна, 56 з яких – за чесно зароблені гроші – виграний грант від спільного проекту Євросоюзу та Організації Об’єднаних Націй під назвою «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Решту сім – за кошти сільського бюджету. Влітку тут оновлювали фасад, наводили лад у приміщенні, капітально відремонтували кімнату під методичний кабінет, зробили благоустрій території. Працювали згуртовано в командному дусі. Фінансову сторону взяло на себе господарство «Земля і воля».
Незважаючи на мізерне державне фінансування, Ярославська ЗОШ не просто змінюється, а перевтілюється на очах. Ще на початку літа при об’їзді сільських закладів освіти виконавчий директор ТОВ «Земля і воля» Валентина Чернякова звернула увагу на жахливий вигляд шкільного спортивного залу. Мовляв, тут просто небезпечно займатися. Ці умови точно не для дітей. І пообіцяла, що вже першого вересня діти займатимуться в належному приміщенні.
«Річ у тім, що спортивний зал справді не відповідав нормам. Насамперед, через кахельну підлогу. Ми постійно щось підстилали, аби діти, не доведи Господи, не травмувалися, – пояснює Ольга Миколаївна. – Порадившись між собою та з батьками, вирішили під спортзал облаштувати іншу кімнату з підходящою підлогою, а тут зробити капітальний ремонт і відкрити методичний кабінет. Знову ж таки за спонсорські кошти "Землі і волі"».
Пані Смага із задоволенням демонструє затишну кімнату. В ініціативної жінки уже навіть інтер’єр вимальовується. Тож вона залюбки ділиться з нами своїми планами на майбутнє. Саме тут тепер відбуватимуться всі шкільні заходи і святкування.
Не може не радувати, що тутешня громада є надзвичайно дружньою і згуртованою, тож усі сільські справи вирішують спільно. Навіть коли постало питання, як розпорядитися грантом у десять тисяч умовних одиниць від ООН, на загальних зборах сільської громади було вирішено витратити кошти на реконструкцію вікон у школі.
«Школа, сільська рада, батьки – ми працюємо як одне ціле. Завжди є взаєморозуміння і підтримка, але одним нашим коштом такої колосальної роботи, як цьогоріч, ми б ніколи не зробили, – зауважує голова батьківського комітету Оксана Орленко. – Нам справді пощастило, що у нашому селі орендує землі таке відповідальне господарство, яке турбується про громаду, допомагає вирішувати проблеми і ніколи не відмовляє».
«Коли в селі є школа і відкривають садок, значить, село живе», – запевняють ярославці. Сімнадцять років у чималенькому населеному пункті не було дошкільного закладу. А 14 жовтня тут найочікуваніший день – для найменших сільських мешканців двері відкриє дитячий садок.
Тішить, що у Ярославці всі заклади працюють як одне ціле. Завжди є взаєморозуміння та взаємодопомога. І саме завдяки цьому в селі кипить робота. Така згуртованість громади і влади дає свої результати. Село розквітає, розвивається інфраструктура, а, відповідно, і молодь не втікає до міста, як це буває зазвичай, а обживається у рідному селі. У Ярославки є майбутнє!
Сніжана БОЖОК, фото автора
