ФЕРМЕР
Господарі Семенівщини піклуються не тільки про власний прибуток, а й про село
Мало в якому селі знайдеш стільки підприємців. До того ж, які не тільки заради свого блага та достатку своєї сім’ї працюють на землі Іванівської сільради, а для покращення життя в своєму селі. Фермери – це справді благо для селян. Вони допомагають і з оранкою городів, і зі збором врожаю, надають кошти на різні масові заходи, ремонтують за свій рахунок дороги. До того ж вони дають те, чого у глибинці не вистачає найбільше, – робочі місця. Чого не скажеш про заїжджих латифундистів.
Справжній господар
На минулих виборах до місцевої влади головою сільради у селі Іванівка став колишній сільгосппідприємець Микола Казановський. Народився й виріс він в Іванівці. Тут і почав власну справу. Та весь час допомагав рідному селу чим міг. І коли вже несила було дивитися на бездіяльність попереднього голови, який, до речі, пробув на своїй посаді три терміни, погодився на умовляння друзів і знайомих піти на вибори. Односельці пана Миколу підтримала, адже знали, що він хороший господар, і на цій посаді буде на своєму місці. Планів у пана Миколи багато, адже він хоче, щоб його рідне село не занепадало, а розвивалося й розквітало з кожним днем, щоб молодь не виїжджала звідти, а навпаки. Багато на що в нього є свій погляд, і навіть на всіма обговорювану децентралізацію і розвиток села. На його думку, сьогодні на території сіл та селищ землею користується хто завгодно, а надходжень, які могли б реально поліпшити життя громади немає. І виною тому є непрозорість при передачі земель.
«Земля має належати громаді села, на території якого вона знаходиться. А у нас все виходить по-іншому, – жаліється пан Микола. – Все, що за межами 
Довгий час у Іванівці в жахливому стані знаходився ФАП, адже він розміщувався в 50-річній будівлі. Капітального ремонту в цьому приміщенні за всі роки жодного разу не проводили. Та й сама будівля не відповідала сучасним санітарним вимогам, адже там функціонувало пічне опалення, було відсутнє водопостачання, каналізація та санвузол. На ремонт коштів у районному бюджеті не було. Тому місцеві фермери, керівники сільгосппідприємств та приватні підприємці вирішили самостійно реконструювати приміщення ФАПу. «Скинулись», хто скільки зміг, найняли людей і робота закипіла. «Стару будівлю ремонтувати не було сенсу, тому вирішили розмістити ФАП у приміщенні колишньої контори, – розповів пан голова. – Закупили необхідні будматеріали, котел на твердому паливі, найняли людей. Майже за три місяці все було зроблено. Лишилося тільки фасад будівлі оббити сайдингом, але, думаю, найближчим часом і це буде зроблено».
Тепер у Іванівці такий ФАП, ремонту якого позаздрить не одна лікарня міста. Приміщення повністю переобладнали, ремонт кабінетів зробили за сучасними медико-санітарними вимогами. В новому фельдшерсько-акушерському пункті 3 робочих кабінети: дитячий, процедурний і кабінет прийому фельдшера. Є й технічні 
приміщення і санвузол. Також були придбані нові меблі і лікарські засоби. Дуже радіють новому приміщенню працівники закладу фельдшер Олена Кузьменко, патронажна медсестра Галина Ірема та санітарка Валентина Уленіна.
«Працювати в таких умовах набагато краще, – розповіла медична сестра. – У нас тепло та затишно. Та й людям такі зміни дуже подобаються».
Хочуть збудувати церкву
Основною причиною переводу ФАПу у нове приміщення стала саме історія місця, де він знаходився. Колись там стояла церква, і до сьогодні тут ще знаходяться старі поховання.
«Зараз в Іванівці немає церкви, – говорить пан Микола. – Але ж як без неї? Тому було вирішено, що церкву ми неодмінно зведемо. Проект уже готується. Розпочнемо з того, що обгородимо територію, яка колись належала церкві, і освятимо її. А потім і за будівництво візьмемося».
Кошти на відновлення святині також будуть виділяти місцеві господарства та фермери. Адже вони кажуть : «Якщо не ми , то хто?». Дійсно, в районному чи обласному бюджеті на таку справу навряд чи знайдуться гроші.
Зараз у Іванівській школі навчається майже сотня учнів. Ремонт в ній – також заслуга господарників села. Саме за їх рахунок у школі поставили нові пластикові вікна. Вже давно в школі відмовилися від газового опалення і перейшли на твердопаливний котел.
«Лісів у нас вдосталь, – говорить голова. – Та й чому ми маємо платити гроші за газ країні, громадяни якої убивають наших хлопців на Донбасі? Це неправильно».
Проблеми є в усіх
В Іванівці багато дітей дошкільного віку. І саме дитячий садок, до якого вони ходять, є однією з найбільших проблем, а точніше кажучи – дорога до нього. Садочок знаходиться у сусідньому селі Зелений Гай – це три кілометри від Іванівки. Матусям доводиться щодня водити діток лісовою дорогою. Іванівці з цієї ситуації виходять по-різному: хто машиною возить, хто підводою.
«Доставка дітей в садочок це наша велика проблема, – говорить Микола Казановський. – Адже садочок був побудований коли будували льонопереробний завод, тоді дітей туди підвозили, а зараз батькам доводиться самостійно їх водити. І добре, якщо хороша погода, а коли дощ чи сніг? Ґрунтова дорога перетворюється на суцільне болото. То ж зараз ми шукаємо вихід із цієї ситуації».
Вболіваючи за Україну
Не байдужі вони й до ситуації, яка зараз відбувається на сході України. Адже Іванівські аграрії регулярно відправляють нашим бійцям в зону АТО гуманітарну допомогу. Купують бронежилети, спальні мішки, каремати, термобілизну та передають продукти харчування.
«Ми розуміємо, що допомагати треба, – говорить Микола Казановський. – Сьогодні є багато людей, які відважилися захищати Україну на полі бою. Вони щодня ризикують своїм життям. Наші бійці забезпечують нам тут мирне небо, щоб ми могли спокійно жити, спати, прокидатися кожного ранку. Тому це наш обов’язок – допомагати їм, як можемо. Війна – це велике випробування. А ми, до речі, також знаходимось на кордоні з державою, солдати якої вбивають наших хлопців на Донбасі».
Марія ПУЧИНЕЦЬ, фото автора та Миколи ТИЩЕНКА
