Експерименти поза школою, або Курс на міжшкільні ресурсні центри
Новобиківський міжшкільний навчально-виробничий комбінат – єдиний на Бобровиччині. За час свого існування дав основи професій не одній тисячі учнів. Нині ситуація в комбінаті не найкраща. Щороку кількість бажаючих здобувати робітничі професії зменшується. Якщо і йдуть, то на операторів комп’ютерного набору або на автосправу. До речі, тут досить непоганий автопарк, пасажирський транспорт якого весь навчальний рік підвозить дітей до опорних шкіл у районі.
Більшу половину свого життя присвятив цьому закладу незмінний керівник Олександр Кудлай, який намагається утриматися на плаву всіма можливими 
Державі потрібні трактористи, а не банкіри
Нині пан директор неабияк переймається тим, що учні «зациклені» на ЗНО і не думають про робітничі професії, які нині дуже затребувані. Стереотип, що успіху неможливо досягти без вищої освіти, в нашому суспільстві спрацьовує й досі. Натомість, згідно з даними Державної служби статистики, особливий попит на українському ринку праці наразі мають саме робітничі професії.
«Це гарантія працевлаштування. Та й заробітна плата куди вища, ніж отримують ті самі юристи, економісти, яких вже «наплодили» на двадцять років вперед. Багато хто з них торгує на базарі, хтось влаштувався охоронцем на автостоянку, а інші в Польщі суницю збирають.., – обурюється Олександр Хомич. – Нині катастрофічно не вистачає слюсарів, електромонтерів, зварників, токарів, верстатників. Я не можу дивитися, як хлопці в школах під час трудового навчання беруть до рук голку й вишивають... А так воно і є. Навіть у нашому селі. Бо майстерні шкільні позакривали, навіть спеціаліста, який би працював з дітьми, нема. Тож хлопці й дівчата разом вишивають, випікають тістечка... Воно-то наче й нічого поганого. Але чоловік має лишатися чоловіком. Вправно орудувати молотком, викруткою, пилками... Вивчати слюсарну справу, деревообробку... Я дуже сподіваюся на те, що з появою міжресурсних навчальних центрів до нас повернуться учні. Ми разом відновимо ті професії, які нині на вагу золота. Треба правильно доносити старшокласникам, які нині потреби ринку праці, а не замилювати очі, як престижно вчитися в тому чи іншому виші. А далі що?.. Я не проти інститутів і університетів, але, крім банкірів, державі потрібні будівельники, механіки і трактористи».
Міністерство освіти і науки затвердило Положення «Про міжшкільний ресурсний центр» (МРЦ), що набуло чинності 13 лютого 2019 року.
Планується, що співпраця між МРЦ та школами відбуватиметься шляхом укладення двосторонніх цивільно-правових угод. Школа зможе передавати центру педагогічне навантаження з певних предметів, а він забезпечуватиме відповідний обсяг оволодіння матеріалом.
Олександр Хомич сподівається, що місцева влада не проігнорує такі важливі, на його думку, можливості на шляху до розбудови сучасної освіти. І на базі Новобиківського міжшкільного навчально-виробничого комбінату функціонуватиме ресурсний центр, який допоможе поглиблено вивчати потрібні дисципліни.
Новобиківський ЗЗСО нараховує 186 учнів. Ошатна будівля здатна прийняти більше. Тому цей заклад – головний претендент на опорну школу. Про міжшкільні ресурсні центри тут чули, але достеменно не знають, на які зміни чекати.
«Шість годин на тиждень наші старшокласники навчаються у комбінаті. Вони із задоволенням туди йдуть. Але, на жаль, щороку все більше дітей поринають у самостійне життя після дев’ятого класу, бо бояться ЗНО, – пояснює директор Тетяна Шакаліда. – У 11-му класі у нас одинадцять учнів, а в 10-му – дванадцять. Якщо ресурсні центри працюватимуть з дев’ятикласниками – це, на мою думку, дасть кращий результат. Для будь-якої реформи в освіті головне, щоб були діти...».
Тетяна Валентинівна не приховує, що під час трудового навчання хлопці в їхній школі шиють, вишивають. Але великої проблеми у цьому не вбачає. Бо дітей у старших класах дуже мало і ділити їх на дві групи нема потреби, вважає пані директор.
«У нас дійсно дві майстерні пустують: столярна і по металу. Обладнання є, а от матеріалів і спеціаліста, який би займався з хлопцями, нема, – говорить освітянка. – Багато що залежить від фінансування. Якщо міжшкільні ресурсні центри будуть справно фінансуватися, то позитив у цьому напрямку я вбачаю, а якщо це тільки на папері, то нехай краще історію, мову вчать, бо попереду незалежне оцінювання. І його результати – це перепустка у майбутнє для наших школярів».
Старшокласники Пісківського ЗЗСО про ресурсні центри ще не знають, але одразу асоціюють їх зі звичними комбінатами. Хлопці прийшли до єдиної думки, що позашкільне навчання має бути. Це, мовляв, всебічний розвиток. Адже у кожної людини – своє особливе призначення. Дівчата зізнаються, що їм не вистачає вибору професій, які б вони могли опанувати. Хтось із них хотів би гарно шити, а комусь цікава дизайнерська справа. Парадокс, але ці напрямки закрили через небажання школярів опановувати згадані професії. Так запевнили в комбінаті.
«Треба більше рекламувати, писати про ці міжшкільні ресурсні центри, бо обізнаності, поінформованості нема. Я переконана, що лише одиниці про нього чули. Навчання у міжшкільному комбінаті – це те, до чого ми звикли, але з роками кількість професій, які можна обрати, все менше. От якби були якісь захоплюючі лабораторії, сучасні майстерні й класи, можливо б тоді діти були більш зацікавлені. До всього має бути продуманий до дрібниць підхід», – наголосила Валентина Миколаївна.
... Хтось покликаний бути видатним лікарем і рятувати життя, комусь до снаги працювати вчителем, а є ті, чия місія – створювати машини й зводити будинки. Переконана, що набагато почесніше стати першокласним зварником чи верстатником, аніж поганим лікарем. Отож, вибір завжди за вами...
Сніжана БОЖОК, фото автора
