ВЛАДА І ГРОМАДА
Душа хоче допомагати людям, а закон – ні
– Їдеш у Чернігів якесь питання вирішувати, та поки за 4 години доберешся, особливо влітку, то вже нічого не хочеш, – говорить Юрій Величко. – Буває, приїдеш, а твоє питання будуть вирішувати тільки по обіді, незважаючи на те, що ти з такого віддаленого району. Ніколи питання найвіддаленіших районів не розглядають у першу чергу. Хоча більшість можна вирішити дуже швидко, за годину-дві, але для цього 8 годин слід провести у дорозі: встаєш о 4-й ранку і тільки о 10-й вечора додому повертаєшся.
– Від Талалаївки до Сум значно ближче: 140 км проти 240. Чи не було у Вас думок, щоб у рамках територіального об’єднання громад просити приєднання до Сумської області?
– Реформування проводиться тільки в межах області, хоча Сумщина всього за кілька кілометрів від нас і з точки зору відстаней нам було б набагато зручніше. До райцентру Ромни від Талалаївки не більше 40 км. Але ж хто віддасть золоту жилу нафти іншій області?
– Які у Вас до центральної влади побажання щодо реформування?
– Якщо буде йти децентралізація, то нам буде дещо простіше працювати. Так, Чернігів ближче не стане, але він рідше нам буде потрібен.
Портове місто
– Якби людина збиралася у Чернігівську область на постійне проживання, чим би Ви її зацікавили, щоб вона обрала саме Талалаївку?
– У нас є залізниця, а це велике діло. Щоправда, вибір напрямків зараз не такий великий, яким був ще рік-півтора тому. До початку конфлікту з Росією з нашого залізничного вокзалу можна було виїхати багато куди: Москва, Мінськ, Одеса, Сімферополь, Санкт-Петербург, Дніпропетровськ тощо. Зараз усі міжнародні поїзди скасовані, лишили нам тільки українські «Бахмач – Кременчук» і «Бахмач – Ромни».
У нас природа хороша, повітря чисте: Чорнобиля тут у нас не було, обійшлося. Щодо роботи, то у нас є нафтопромисел, тобто можна більш-менш непогано працевлаштуватися. Близько 600 мешканців Талалаївки та прилеглих сіл працюють на свердловинах «Укрнафти»: добувають нафту та газ, які потім відправляють на завод у Гнідинці (Варвинський район). Найпоширеніші посади оператора, водія, бурильника та помічника бурильника. Середній заробіток близько 4 тисяч.
– Це добрі гроші для Талалаївки?
– Грошей завжди не вистачає, але ж 4 тисячі – не мінімальна зарплата у 1200 гривень. Хоча з нинішніми цінами й тарифами і 4 тисячі не гроші.
– Що від нафтопромислу отримує бюджет селищної ради?
– Нічого. Навіть податок з доходів фізичних осіб від нас у район забрали. Від «Укрнафти» ми отримуємо тільки різну допомогу – технікою тощо.
– Центр Талалаївки вкритий зграями ворон: літають, кричать, спорожняються. У Вас завжди так?
– Ворони – наша проблема. Тут у нас поруч є елеватор, тож всі ворони злітаються. Вивести їх ніяк не можемо. Планували купити пристрій, що транслює крик сокола і цим відлякує ворон, але не вдалося – дорогий він для нас: 1500 гривень, а таких зайвих коштів у нас немає. Отож, продовжуємо слухати та відчувати себе ніби мешканцями портового міста.
Тихіше трави
– Поясніть походження назви «Талалаївка».
– У часи монголо-татарського ярма ворог проходив через наші краї: з Дмитрівки (село за 23 км від райцентру. – Авт.) йшов у Прилуки і далі. На місті нинішньої Талалаївки нічого не було, тільки трава, яка тихо шуміла від подиху вітру. Ось монголо-татари й назвали місцевість Талалаївка, бо «талала» їхньою мовою – тиха трава.
– Яка демографічна ситуація у Талалаївці?
– Як і всюди, кількість населення у нас скорочується. У 1970-х роках у Талалаївці мешкало близько 29 тисяч людей, а зараз у всьому районі близько 14 тисяч. У самій Талалаївці нині понад 5,1 тисячі чоловік.
Щодо темпів скорочення, то, скажімо, минулого місяця у Талалаївці було 15 поховань, а народилося малюків – 5. За минулий рік померли 169 чоловік, а народилося дітей – 45.
Брак повноважень
– Що треба пообіцяти виборцям, щоб стати мером Талалаївки?
– Пообіцяти можна багато, але було б правильним, щоб ти міг це зробити. Наговорити людям можна всякого: і сміттєзвалище зробити, і переробний заводик поставити, але де кошти візьмеш? По сміттєзвалищу тільки на одну кошторисну документацію більше мільйона треба…
– Важко Вам було звикнути до відповідальності, яка лягає на плечі мера?
– Думаєте, у мене була мала відповідальність, коли я у міськгазі працював? Газопроводи, балони і таке інше. А з людьми я працював постійно, тому з цього приводу проблем не було. Я усвідомлюю, що за все, що б не сталося у Талалаївці, відповідати мені, але у нас тут і райдержадміністрація, і райрада… Хотілося б покращення законодавчої бази, більш чітких та широких повноважень.
– Що слід змінити, щоб Ваша робота стала ефективнішою?
– Законодавство. Люди приходять, просять допомогти, а ми не можемо: немає у нас повноважень, щоб багато на що впливати. Розумієте, душа хоче людині допомогти, а законодавство не дозволяє. Сподіваємося, що з децентралізацією влади повноважень у нас побільшає і ми більше зможемо допомагати людям.
Скажімо, земля поза межами селищної ради, розпоряджатися якою ми не можемо. Розподіл дивний: земля розміщена на території селищної ради, але вважається такою, що знаходиться за межами селищної ради. Нею розпоряджається земельне агентство у Чернігові. Що ще? Нафтові питання, податок з доходів фізичних осіб, який у нас забрали, а це – понад 2 млн гривень. Бюджет розвитку – хороше діло, але його у нас теж забрали.
Залізна вода
– Чому вирішили стати селищним головою?
– Так вийшло: запропонували. Голосів у 200 переміг колишнього селищного голову Миколу Пилипенка. Чи важко працювати? На нервах постійно – не буває, щоб усе гладко було.
– Чи буває, що люди зустрічають на вулиці і кажуть: «А ну, ходімо, покажемо Вам, що у нас у під’їзді коїться»?
– Бувають іноді конфліктні ситуації, але намагаємося за можливості вирішувати.
– Чи побільшало у Вас друзів, коли стали мером?
– Зірку влади я не схопив, це точно. Ображатися деякі люди стали на мене більше, бо думають, якщо мер, то може зробити все, а це зовсім не так. Комусь не допоміг – ось і образа.
– Якщо вирішите балотуватися на найближчих виборах, що відповісте людям на запитання: «Що зробив за попередні 5 років?»
– Вуличне освітлення покращили (встановили 300 ліхтарів), тротуари зробили, дороги підлагодили. Також пробурили свердловину, але поки не вистачає коштів, щоб побудувати та запустити й забезпечити населення та школу, лікарню, дитсадок якісною питною водою. Це важливо через те, що зараз питна вода у Талалаївці має дуже великий вміст заліза. Це пов’язано з добуванням нафти й газу.
Рівняючись на Верховну Раду
– Як відбувається співпраця з депутатським корпусом?
– Сесії, комісії – працюємо.
– Є у вашій селищній раді опозиція?
– Стараюся так працювати, щоб без опозиції. Нехай у Верховній Раді опозиція, бо там 450 депутатів, а у нас їх всього 25. Всяке буває на сесії: надивляться наші депутати засідань Верховної Ради і самі поскандалити хочуть. Проте я намагаюся налаштувати всіх працювати без оглядки на політичні кольори. Та й добре, що у нас багато депутатів обралися як безпартійні, бо інакше напевне б розпочалася дільба за політичною належністю.
Бабусина пільга
– Ваш син навчається у школі. Скажіть, мер здає гроші на ремонт класу, на перекриття шкільного даху тощо?
– Цим у мене дружина займається. Звісно, платить за все, що треба.
– Чи були у Вас ситуації, коли просять на ремонт школи, а Ви знаєте, що кошти на це виділялися з бюджету?
– Такого не могло бути, бо наша школа фінансується з районного бюджету.
– Ваша зарплата (ставка 2500 гривень), напевне, менша, аніж у оператора, котрий працює в «Укрнафті». Чи були у Вас з цього приводу конфлікти у родині? Скажімо, дружина казала, що міг би татко змінити роботу і заробляти більше.
– У нас так склалося, що ні вона не цікавиться моїм заробітком, ні я її.
– Дорога для мерської зарплати комуналка у Талалаївці?
– Точно відчути не можу, бо разом з нашою родиною проживає моя мама, вона 1931-го року народження, тому у нас пільга 50%. Так, нові платіжки дещо лякають, але ті, що прийдуть восени, лякатимуть набагато більше. Їх люди не потягнуть.
Довідка
Величко Юрій Євгенович народився 1963 року у селищі Талалаївка. Закінчив Роменський сільгосптехнікум та Сумський аграрний університет, спеціальність – інженер-механік. Строкову службу проходив у місті Броди Львівської області. Працював майстром у Талалаївському районному газовому господарстві Бахмацького УГГ ВАТ «Чернігівгаз».
Ігор СТАХ, фото автора
