Духовний фронт у Бобровиці тримається, бо його героїчно захищають славні воїни на бойовому фронті
Це засвідчив і регіональний Фестиваль-конкурс «KOZAK FEST», що проходив у Бобровицькому міському будинку культури. І ведучий заходу наголосив: «Саме нашим славним воїнам ми завдячуємо можливістю проводити наш благодійний захід. Не можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддає своє життя задля щастя інших».
На конкурсне свято творчості і таланту з’їхалися представники самодіяльних творчих колективів не лише Бобровицької громади, а й Бахмацької, Кіптівської та Носівської ОТГ. Оцінювали виступи конкурсантів члени фахового журі: Катерина Калініченко (голова журі) – заслужений працівник культури, керівник народних аматорських колективів міського будинку культури; Світлана Павленко – старший викладач-методист вищої категорії Ніжинського коледжу культури і мистецтв ім.. Марії Заньковецької; Анна Ревицька – старший викладач-методист, керівник хореографічного колективу «Енерджі флоу» Бобровицького центру дитячої творчості; Інга Рудько – керівник народного аматорського молодіжного вокального ансамблю «Заграва» та квартету «Магура» міського будинку культури. Допомогу у фінансуванні призового фонду для учасників конкурсу надала Бобровицька міська рада.
У фестивалі взяли участь колективи та окремі виконавці трьох вікових категорій.
Відкрив фестиваль учасник під номером один з Бахмача – народний аматорський колектив «Собор» народною піснею «Сонце низенько». Слухачі оцінили це виконання бурхливими оплесками, а журі присудило перше місце. Та довелося почути й інше: мовляв, фестиваль передбачав виконання творів передусім патріотичного змісту, а ідея цієї пісні – уславлення кохання. Але ще Іван Котляревський вловив у народній пісні ширший зміст, уклавши його в уста головного героя п’єси «Наталка Полтавка» Петра. І в пісні хлопець звав дівчину «моє серденько», а вона його – «мій голубчик». А що трапилось після того, як він побував за рікою? «Дівчина про те почула, лягла на землю, навік заснула».
Від такої жіночої долі застерігав Тарас Шевченко: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями, бо москалі чужі люди, буде лихо з вами. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине, Піде в свою Московщину, а дівчина гине». Чи був хлопець із пісні москалем – не співається, як і те, за якою рікою він побував і повторив долю оспіваної Кобзарем Катерини, а в її образі – й усієї України.
Видно, не дослухалися наші предки, та й старші сучасники до інших пророчих слів Кобзаря: «Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, заплаче серденько».
Тож і тепер у юних учасників фестивалю таксамо плакало серденько і зверталося до неба: «Боже, зупини війну! Бо думки й благання миру щемлять аж до болю». І практично у всіх пісенних та розмовних жанрах йшлося про страшну війну, будь вона проклята. Втім, хореографічний колектив «Ярославна» задав й іншу патріотичну тему в танці «Слава нашим ЗСУ».
Продовжив тему патріотичної хореографії Богдан Корогод із села Прогрес Кіптівської громади піснею «Гуляли» з репертуару Козака Сіромахи. А юні співачки з Бригинців Анастасія Калюжна та Ангеліна Подерня всіх запросили: «Заспіваймо пісню за Україну», за її незалежність, за волю, за допомогу, так потрібну рідній землі.
Цю тему майстерно продовжив Саїд Золотарьов із Носівки піснею «Я люблю Україну». Оваціями в залі оцінили глядачі спів юного патріота, а журі нагородило його дипломом і пам’ятним подарунком за перше місце.
До речі, народна мудрість гласить: «Любов до Вітчизни – не тільки в клятві, гарних піснях та віршах». Здавна для справжньої любові потрібна одна з головних складових: володіння істиною. А глаголити істину здатні передусім вуста дитини, які ще не навчилися брехати й народ дурити. На превеликий жаль, відомий український байкар Леонід Глібов дослідив і нам передав: «Кому вона потрібна, така дитина, вустами якої глаголить істина?»
На духовному фронті в Бобровиці в ході проведення творчого фестивалю-конкурсу істину про ситуацію в країні глаголили діти, чим, видно було, діставали й до сердець дорослих. От тільки чому раніше дитяча правда не проймала душі й мозки дорослих вождів українських і «братніх» російських? Тепер маємо те, що маємо. 
Твір із трагічними наслідками Володимира Головецького «Мамо, я убитий в Ірпіні» прочитала Софія Тарасовська з Наумівки. Словами сина з неба вона звернулася до мами загиблого воїна, щоб приїхала до нього, він лежить скраю в братській могилі, й додому вже ніколи не повернеться, а так хочеться побачитись… Подібне трапляється і в москалів, будь вони неладні…
Від імені нареченої воїна Анна Гришина з Носівки звернулася до коханого дівчини піснею «Не залишай», клянеться йому, що чекатиме живим, благає, щоб не залишав її саму на цим світі.
Самобутня поетеса з Марківців Юлія Сребницька прочитала авторський вірш «Сидить солдат», якому дуже хочеться, щоб якнайскоріше знищені окупанти поросли полином на не завойованій ними українській землі.
Це бажання солдата доповнила Карина Дешура із села Новий Шлях Кіптівської ТГ піснею «Незламна», наголосивши в ній, що це наша земля, на якій живуть незламні люди. І на них не впаде зоря – співала Єва Супрун з Бобровиці.
А Юлія Жданенко з Прогресу виконала пісню «До дому» про те, як скоро закінчиться війна, розвіється дим і канонада, тоді вона з рідними поїде відпочивати в Крим.
Мрії Юлії доповнила 
Яна Петренко з Бобровиці піснею «Хай мрії збуваються». Та віра в Перемогу протягом усього фестивалю перепліталася з воєнними реаліями, про які нагадала Анна Пасєчник піснею 
«Тривога», коли люди знову не сплять, а в очі їх і бійців на фронті кулі летять, коли доводиться день і ніч стояти.
Про те, що навіть у цей страшний воєнний час життя триває на переораній землі не тільки плугами, а й ракетами, снарядами й мінами, розповіли яскравою хореографією місцеві колективи 
«Ярославна», «Спалах», «Па-де-данс». І назви їхніх танцювальних постановок досить повчальні навіть для дорослих: «Долю не обирають», «Я витримаю біль», «Разом ми сила».
Гурт юних козаків з села Прогрес нагадав славну сторінку історії, заспівавши «Нумо, козачата».
Свою майстерність показали бобровицькі бандуристи викладачів Валентини Ювженко і Олени Назаренко.
Закінчив конкурсну програму Ігор Ярмоленко з Кобижчі своїм віршем «Перемога» з трагічно-болючим запитанням: «Навіщо ця війна?»
Заступниця міського голови Юлія Петренко і начальниця відділу культури Людмила Луценко подякували всім учасникам за участь в регіональному фестивалі-конкурсі, який є часточкою великої данини, пошани нашим героям, всім тим, хто захищає спокій та мир на вільній території України.
Всі учасники фестивалю одержали спеціальні відзнаки. Гран-прі й пам’ятний подарунок журі присудило Тетяні Соболєвій з Бахмача за пісню «Ми з України» і хореографічному колективу «Ярославна» (керівник Оксана Терещенко) з Бобровиці за танець «Слава нашим ЗСУ».
На благодійному фестивалі зібрано 14 тисяч 690 гривень для допомоги Збройним Силам України. Всього на Духовному благодійному фронті Бобровицької громади за два роки війни зібрано для допомоги рідним воїнам-захисникам не один мільйон гривень, а ще сотні тонн продуктів та різної воєнної амуніції, запчастин до техніки та саморобних приладів воєнного призначення тощо.
Григорій ВОЙТОК
