Духовне виховання – монополія релігій?
Фактично перетворилася на диспут презентація у Чернігові проекту «Морально-духовна складова в системі освіти Чернігівщини». Проект реалізують громадські організації (ГО) на гроші, виділені з обласного бюджету. Ставлячи риторичне запитання: чи справляються сім’я та система освіти зі своїми обов’язками у вихованні дитини, вони натомність значною мірою пропонують… релігію.
Представила проект президент ГО «Академія розвитку» Наталія Надирова. На її думку, система освіти має реформуватися. І в контексті цієї думки вона навела слова Шалва Амонашвілі про те, що всі класичні педагогічні вчення засновані не на науці, а на вірі, ідеалі, ідеї.
Заковика в тім, що поняття мораль і духовність кожен розуміє по-своєму. Це підтверджують і результати анкетування жителів Чернігова, Прилук, Ніжина, результати якого представила пані Надирова. Для більшості опитаних духовність – це сукупність моральних цінностей (46%), а ледь більше третини людей прирівнюють це поняття до віри в бога (майже 38%). Водночас, схоже, автори проекту теж надто ототожнюють духовність з вірою у всевишнього.
– У нашому місті є єврейська загальноосвітня школа, але немає християнської. Це якийсь нонсенс, – зазначила, зокрема, Наталія Надирова.
За словами пані Білан, з дітьми спільно працюють вихователь і священик, доповнюючи один одного. Кореспондентам розповіли, як приклад, що діти після такого виховання не сваряться через стільчики. Хто ж не погодиться, що це добре? Але ж, даруйте, визріває запитання про готовність до жорстокого дорослого майбутнього і здатність постояти за себе. Та й мова не лише про далеке майбутнє.
– Даруйте, але я шокована: дошкільна освіта, час, коли дитина починає пізнавати світ, це зводиться до Біблії? – запитала одна з кореспондентів.
– У нас визначено один день на тиждень, коли відбуваються заняття такої тематики. Всього лиш 20 хвилин. До того ж релігійні свята, котрі відзначають і вдома, і в садочку, спонукають до розширення цієї форми роботи, – пояснила Валентина Білан.
– Ріже слух ця назва – «Янгол». Адже, якщо дитина буде янголом, то в дитячому середовищі її будуть щодня «тузити» й усіляко ображати, – висловлюю сумнів.
– Назва «Янгол» говорить про те, як нас Господь оберігає і любить, – відповіла пані Білан, фактично підтвердивши закладені в запитанні побоювання.
– Виходить, що з бюджету фінансується виховання в руслі певної релігії. А як же відокремлення церкви від держави, закладене у Конституції? – знову звучить запитання і від «Чернігівщини».
– Розробка тематичних даних проводиться силами вихователів, а щодо релігійної літератури чи музичних творів, то їх забезпечують священики, які працюють з дітьми, – відповіла Валентина Білан.
– Ми живемо в християнській державі. У Конституції зазначено, що вона приймається, усвідомлюючи відповідальність перед Богом. І під час присяги Президент кладе руку на Біблію, – додала Наталія Надирова, демонструючи готовність до такого запитання.
– Хто фінансує діяльність ваших громадських організацій та може фінансувати в майбутньому? – запитую у присутніх представників трьох ГО, аби з’ясувати, чи не втручаються у виховання наших дітей які-небудь дядечки з-за кордону.
– «Академія розвитку» існує з 2006 року і з того часу не було ніякого фінансування. Ми працюємо, як волонтери. Так само й мої присутні колеги, – відповіла пані Надирова. – Можливо, це наша необізнаність у складанні проектів, бо ми знаємо, що деякі громадські організації працюють коштом грантодавців. Нині це перші проекти, які фінансуються з бюджету – «маленькі кошти» на круглі столи, листівки тощо.
Отже, якщо «звідти», з-за кордону згодні будуть дати – наші ГО візьмуть. Заковика в чому? Або разом з грішми можуть даються і вказівки, або ж гроші дають саме тим, хто і без підказок працює в «потрібному» руслі.
– Чи не занадто поняття духовності ототожнюється з релігіями? А якщо групу дітей пристойна людина виведе на день до лісу, це не буде духовне виховання?
– Буде! – рішуче відповіла Наталія Надирова. – Адже Бог – всюди.
Що ж, дійсно, Бог і в лісі – не заперечиш! Щоправда, мова напевно має піти про… язичницького бога лісу?
До речі, виявилося, що ніхто з присутніх спеціалістів та представників ГО не знайомий зі статтею Олега Верещагіна «Воспитание воина». Незважаючи на гучну назву (як же без цього?), йдеться про виховання хлопчиків. З 2007 року робота Верещагіна, на жаль, стає все більш актуальною у слов’янському світі.
Словом, панове батьки, або дитину виховуєте Ви, або ж це зроблять… інші. Якщо не бажаєте віддавати дитину на поталу дії вулиці чи західного кіно, якщо Вас не влаштовує в ролі вихователя шкільна система або своєрідне відродження виховання церквою, то дітей виховувати слід самим, своїм прикладом.
Іван КОВТУН, фото автора
