Діти Чернігівщини допомагають ЗСУ


 

Повномасштабне вторгнення РФ торкнулося кожного маленького українця та українки. Однак багато хто з них не тільки вірить у перемогу, а й долучається до її наближення своїми вчинками. Малеча та підлітки Чернігівщини продають різні речі або їжу, встановлюють блокпости та застосовують власні таланти, щоб зібрати кошти на потреби українських захисників.

 

Увесь світ захоплюється тим, як українці згуртувалися, аби дати відсіч ворогу. Ми здивували турків, зібравши за кілька днів гроші на «Байрактари», приголомшили світ, масово пішовши у військкомати у перші дні повномасштабного вторгнення задля оборони своєї країни. Здивували тим, як даємо відсіч одній із найбільших армій світу. Більше того, ми щодня дивуємо одне одного – жертовністю, щедрістю і бажанням наблизити кінець росії і спільну перемогу!

І найбільш зворушливим у цьому є те, що навіть українські діти не стоять осторонь, і своїми маленькими внесками допомагають захищати Україну. Бо їм тут жити, і вже зараз вони борються за це право, як можуть.

Одинадцятирічна Вероніка Вакуленко власноруч плете і продає вироби з бісеру. За свої роботи дівчина вже вторгувала понад 1000 грн, які віддала на придбання плитоноски для наших захисників. Увесь час бойових дій під Черніговом Вероніка з батьками і бабусею була в місті. Дівчинка чула вибухи і постріли, бачила, що лишилося від її рідної школи № 18, після нальоту російської авіації. Тому зараз її найбільша мрія – про перемогу. Тому допомагає нашим військовим як може.

«Десь рік тому Вероніка почала плести з бісеру різні фігурки, браслети, але потім якось закинула це заняття, – розповідає бабуся Вероніки Наталя Вакуленко. – Та декілька місяців тому побачила сюжет про дівчинку з Києва, яка граючи в шахи з перехожими, назбирала понад 20 тисяч гривень, які потім передала до фонду Сергія Притули на ЗСУ. Вероніка вирішила, що буде плести вироби з бісеру і продавати їх».

Першими її виробами були маленькі рожеві слоники, які можна використовувати як брелок на ключі. Один виріб Вероніки коштує 20 гривень.

«Першим покупцем була її хрещена і наша сусідка, – розповідає бабуся. – Потім мама взяла на роботу її слоників і браслетики, потім тато. Зараз вже й замовлення є, саме на рожевих слоненят. Своєї справи Вероніка не думає полишати, навіть навпаки – хоче зробити ще більше, щоб більше назбирати коштів на потреби наших хлопців».

Восьмирічний Сергій Мороз із Чернігова збирає гроші для ЗСУ, співаючи для перехожих на Валу. У його репертуарі – виключно українські пісні, їх юний талант вивчив уже майже два десятки. Ідею зі співом і збором коштів Сергій придумав сам, а батьки, як можуть, допомагають і підтримують його. Так, за два тижні хлопчик зібрав 64 тисячі гривень, які передав у фонд Сергія Притули. Ці гроші підуть на ремонт трофейного російського танка, який передадуть ЗСУ, щоб нищити окупантів. Сергійко каже, що співатиме доти, доки ми не переможемо в цій війні.

Восьмирічна Софія з Чернігова продає компот в Чернігові на «Привокзальному ринку», щоб придбати для військових дощовики. Таким чином дівчинка хоче подякувати ЗСУ за захист.

Вперше дівчинка вийшла продавати компот на початку липня і за день назбирала 1500 гривень. Цього вистачило на два дощовики, які вона вже передала військовим.

Фіксованої ціни за стаканчик немає, люди дають гроші, хто скільки може або хоче. До речі, батько Софії нині теж захищає територіальну цілісність України.

Маленькі хлопчики з мікрорайону Масани зробили блокпост і збирають кошти на потреби ЗСУ. Звичайна гра перетворилася на відчутну допомогу. За два дні роботи діти назбирали майже три тисячі гривень, які вони передали чернігівській волонтерці. Усі зібрані кошти пішли на купівлю палаток та плитоносок для першої окремої танкової бригади.

«Спочатку хлопчики просто гралися, зробили свій блокпост, зупиняли машини і просили повторити слова «паляниця», «залізниця», «полуниця», – розповідає мама одного з хлопців Оксана Мізерна. – І одного дня їм дали гроші. Після цього випадку хлопчики зробили скриньку з написом на потреби ЗСУ і поставили на своєму блокпосту. Вони ні в кого не вимагають гроші, коли зупиняють машин, якщо хтось дає, то дякують. Всі зібрані гроші хлопчики віддають волонтерці Альоні, яка збирає на допомогу першій танковій бригаді».

Хлопці продовжують таку волонтерську діяльність і не збираються зупинятися, поки ми не переможемо. Адже кожен з них відчув на собі, що таке війна. І вони намагаються всіма способами, якими можуть, допомагати нашим військовим гнати ворога з рідної землі».

І це лише невелика кількість тих дітей, які допомагають нашим військовим. А скільки ще дітей, які, як можуть, наближають нашу перемогу! Хіба ми можемо програти з таким підростаючим поколінням?

 

Марія ПУЧИНЕЦЬ, фото з мережі

Розроблено ТОВ "СОТА ЛАБС"