Чорну душу й милом не відмиєш
На перший погляд, воно б то й нічого, нехай людина живе собі й із чорною душею – такою вона народилася, тому саме батькам, як показує життя, і пожинати «чорні» плоди свого чада заради науки для інших. У багатьох випадках здійснюється й народна засторога: житимеш паскудою – тебе тюрма не мине. От тільки ця категорія нелюдів руйнує життя багатьом людям, які ніколи не роблять того, що потрібно приховувати й відбріхуватись перед співвітчизниками, друзями, сусідами, односельцями.
Але місцеві ідіоти замахнулися були на чорний злочин: паралізувати, а то й повністю зупинити роботу бюджетоутворюючого аграрного виробництва, найбільшого в громаді роботодавця. Підколодне гадюччя згадало повадки своїх пращурів – слуг сталіністів, і всілося строчити доноси на мене в серйозні інстанції, мовляв, Яковишин заправляє ворожу техніку пальним, надає окупантам іншу допомогу. І настільки вони осліпли від придуманої брехні, що не помітили, скільки шкоди завдали окупанти нашому господарству.
Доноси від сучасних сталіністів ретельно перевірили спецслужби і не знайшли жодного факту співпраці Яковишина з ворогами. Інакше не могло й бути, моє життя і життя майже півторатисячного колективу проходить в тяжкій праці й на видноті всієї Бобровицької громади, спільно будували й загородження від окупантів: завдяки нашим працівникам і при допомозі нашої техніки всі шляхи були перекриті. Тож і в першу воєнну весну, а потім і протягом усіх днів війни наше підприємство як працювало, так і працює успішно на благо Вітчизни, її Збройних Сил, громади, наших трудівників. Від нашої праці державна скарбниця регулярно поповнюється багатомільйонними податками. Проте ретельно перевірена правда і наші великі внески в оборону країни не влаштовують «патріотичних перевертнів» з гадючою отрутою. Щоб нашкодити нам, а отже – й воюючій державі, вони вигадують нові скандальні новини. Ще й під яким приводом!!! Для цього скористалися феєричною, для багатьох несподіваною історією із закриттям політичної партії «Наш Край», що наробила неабиякого переполоху «нагорі», а найбільше – в політичних елітах та бізнесових колах, які приклали руку до створення та фінансування партії. Хоча давно стало очевидним, рішення про заборону «Нашого краю» ухвалювала колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду, а позовні вимоги заявляли у Міністерстві юстиції. У справі фігурують і документи СБУ, в яких містяться докази підривної діяльності членів вищевказаної партії. Втім, наявність численних державних зрадників в середовищі «Нашого Краю» не заважає деяким її представникам поширювати чутки про те, що до ліквідації Всеукраїнського політичного проекту з тисячами депутатів різних рівнів причетний скромний аграрій з Чернігівщини – генеральний директор ТОВ «Земля і Воля» Леонід Яковишин.
Не усвідомлю, що мені робити: танцювати з радості від того, що не сповна розуму придурки з «Нашого краю» підняли мене, споконвічного хлібороба, до рівня такої могутності, що можу запросто розвалити такого партійного гіганта. До речі, за кордон повтікала й партійна еліта, а собачу вину вішають на мене.
Стільки тих собак уже числиться на мені, порахувати важко, та й немає в мене часу займатися аналізом і підрахунками тих продажних, безліч разів перефарбованих пацієнтів політичного дурдому, які час-від-часу втікають звідтіля, щоб у колі політичних повій придумати нову брехню на мене. Хоча в них є на кого вішати всіх собак, передусім маю на увазі нардепа Бориса Приходька. Що про нього пишуть вітчизняні й зарубіжні ЗМІ – можна б від сорому згоріти. А от моєї публікації про цього «захисника» народу ви не побачите. Натомість він є головним натхненником для продажних блогерів і провінційних журналістів на розпускання пліток про мене. Подейкують, що саме його лакеї займаються, а точніше ніколи не припиняли, лити бруд в мій бік – у бік аграрника, який забезпечує роботою понад одну тисячу бобровичан і є одним із найбільших платників податків Чернігівщини.
Не так давно один із відомих в області інформаційних ресурсів, який пов’язують із Борисом Приходьком – ТОВ «ЧеЛайн Медіа Груп» – розгорнув кампанію з дискредитації мене. В одному із сюжетів анонім без прізвища, звання та назви військової частини розповідав про те, що, мовляв, генеральний директор «Землі і Волі» відмовився виконувати мобілізаційне завдання на початку широкомасштабного вторгнення і надавати техніку господарства ЗСУ. Насправді ж ця історія виглядала зовсім інакше, бо тоді на територію гаража заїхали озброєні люди, якими командував колишній Бобровицький воєнком Олег Олешко, чоловік помічниці нардепа Бориса Приходька Тетяни Олешко. Озброєним чоловікам у формі не відмовили у наданні техніки, а запропонували скласти опис вилученого майна, як того вимагає Закон, однак ті відмовились. Що було далі, всі бачили: наставили на мене автомат і погрожували вбивством, одного з працівників підприємства вдарили ногою в живіт і також наставили дуло автомата. Все це відбувалося при численних свідках і під запис камер відеоспостереження. Ці докази прикріпили до справи проти Олега Олешка, яка, незважаючи на спроби її «поховати» бобровицькими суддями-мільйонерами, і досі перебуває в суді та є перспективною. У командуванні Сухопутних військ ЗСУ вчинок Олега Олешка оцінили як не гідний українського офіцера.
Всі ці факти очевидні, їм дана відповідна оцінка військовими прокурорами, триває розгляд судової справи, заробили судове провадження й лідери партії «Наш край». Назвіть в усьому цьому бодай якусь негативну роль Яковишина. Зате роль фігурантів судової справи про заборону партії дуже довго описувати і прізвища називати. Та й сама партія соромиться їх називати, для них простіше звалити все на Яковишина. Знали б ці політичні недоумкуваті казнокради, скільки пацієнтів спецдурдомів уже пережив Яковишин! Скільки звинувачень пущено котам під хвіст! Бо така їхня юридично-судова ціна. Адже творять ці брехливо-паскудні звинувачення ті ідіоти, про яких у народі кажуть: Коли Бог розуму не дав, тоді не старайся й довгим язиком молоти, щоб не заробити горя для себе . В народі давно помічено, що довгий язик – то покарання.
Це я нагадую й Павлу Солодовнику, редактору Приходькового «ЧеЛайна», який у соцмережі вихваляється про якусь перемогу над позовом Яковишина до Олешка, вчинок якого названий не гідним українського офіцера. І сказав це не я, а полковник штабу Командування Сухопутних військ. А ще запрошую Павла приїхати в Бобровицю і поспілкуватися з батьками справжніх захисників, які на початку вторгнення окупантів бігали зі зброєю в руках не за Яковишиним, а палили живу силу ворога в Старій Басані, підбивали бронетранспортери у Новому Бикові. Вони загинули в нерівному бою. З ким порівняти їхню мужність – самі виберете. А ще задумайтесь над своєю журналістикою. Якщо є діти – що їм розкажете? Що відважно обгиджували Яковишина з трудовим колективом, наслідуючи приклад «патріотів» 37-го? Про їхню долю – самі почитаєте.
І на завершення. Голова Миколаївської ОДА Віталій Кім у офіційній інформації написав, що в області 800 підприємств не працює, а 680 – виїхали. Ще він утомився від авторів скандальної писанини, тому хоче залишитися в тіні. Пане Солодовнику, ви теж цього добиваєтесь на Чернігівщині? Як це називається – історія дасть вам належну оцінку. Може, й серйозніші органи Вас оцінять.
Леонід ЯКОВИШИН, Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля», кандидат економічних наук
