«Чернігівський звір»: між християнським образом і язичницьким символом
Науково-богословський диспут стосовно зображення загальновідомого чернігівського барельєфу ХІІ століття, відомого в колі знавців як «чернігівський звір», котрий знайшли археологи в Борисоглібському соборі Чернігова - одному з найдревніших соборів Київської Русі – заслуговує на новий виток. Цей «звір» справедливо став символом Чернігова, одначе пам’ятник в місті йому так і не встановили. І все – через «релігійні» війни. До цього часу існувала версія про те, що барельєф зображує язичницьке божество Семаргл. Одначе ніхто так і не пояснив, як язичницьке божество могло потрапити до одного з центральних християнських храмів не лише Чернігівського князівства, але й всієї Київської Русі. Існує альтернативна думка: на капітелі (верхній колоні) собору – зображення Апостола-євангеліста Марка!
Символи святих Апостолів
Дивний звір з головою лева та крилами був віднайдений у Борисоглібському соборі Чернігова 1948 року під час археологічних розкопок. Тоді ж радянський археолог Володимир Богусевич висловив гіпотезу про те, що «звір» з християнського храму є нічим іншим, як зображенням давньоруського язичницького бога Семаргла. Одначе виразно пояснити, як «язичницьке божество» могло потрапити до одного з центральних християнських храмів Чернігівського князівства, він так і не спромігся, вдавшись до чергових припущень.
З часом інші радянські історики та краєзнавці, підхопивши гіпотезу Богусевича, стали поширювати її у своїх працях як усталену «догму» і довершений факт, 
підкріплюючи її гіпотезами ще одного радянського археолога Рибакова. Це припущення настільки укорінилося в громадській думці, що навіть після розпаду атеїстичного СРСР викликало в Чернігові справжні «релігійні» війни. Через фанатизм ортодоксального духовенства пам’ятник символу Чернігова так і не встановили, хоча і намагалися. Противники і прихильники встановлення пам’ятника досі вважають зображення «звіра» язичницьким Семарглом. А чи може бути інакше?
Директор міжнародного інституту афонської спадщини в Україні Сергій Шумило переконаний, що чернігівське духовенство, яке апріорі мало б знати сенс християнських символів середньовічної архітектури та іконографії, проявило у цьому питанні кричущу необізнаність.
На переконання богослова, руками духовенства в Чернігові було заборонено встановлювати пам’ятник Апостолу Марку – автору одного з Євангелій.
«В християнській іконографії здавна символом святого Апостола Марка є тварина з головою лева та з крилами, – пояснює Сергій Шумило. – Царська тварина, символ могутності й сили. Крилатий лев, що майорить над Всесвітом, сповіщаючи Славу Господню, запозичений з Одкровення святого Іоанна Богослова, якому було видіння чотирьох тварин, що стережуть чотири кути Трону Господнього і чотири межі Раю, таких собі Господніх стражів (охоронців) входу до Раю».
Саме так, за словами богослова, у вигляді тварини з головою лева і з крилами, святого Апостола Марка зображують на багатьох іконах і досі.
«На деяких зображеннях така фантастична істота нагадує дракона з головою тварини, як у Північній церкві монастиря Ліпса (908 р.) в Константинополі чи у Борисоглібському соборі Чернігова, – пояснює директор міжнародного інституту афонської спадщини в Україні. – Самі дракони так само досить часто присутні у візантійській християнській іконографії, а на Афоні вони традиційно зображуються з хрестом на верхній частині іконостасу».
За словами Сергія Шумила, окрім Лева святого Марка на іконах часто зображують Апостола Іоанна у вигляді орла, Апостола Луку – у вигляді бика з крилами, а Апостола Матвія – у вигляді людини з крилами (янгола).
«Цей символізм християнської ікони має своїми витоками алегорії Священного Писання, – пояснює богослов. – Як сказано у книзі Пророка Ієзекиїля: «Подоба облич їх – обличчя людини і обличчя лева з правої сторони у всіх чотирьох; а з лівої сторони обличчя тельця у всіх чотирьох і обличчя орла у всіх чотирьох» (Ієз. 1,4, – l,5; l,10.). В Одкровенні Іоанна Богослова ці чотири істоти стоять навколо Трону Господнього: «І перша тварина подібна до лева, а друга подібна до теляти, а третя тварина мала обличчя, як людина, і четверта тварина подібна до орла, що летить» (Одкр. 4,7)».
Отож уже на світанку християнства Отцями Церкви ці крилаті апокаліптичні тварини були витлумачені як символи чотирьох євангелістів: Марка став символізувати лев, Луку – тілець, Іоанна – орел, а Матвія – ангел. І кожен з них має крила.
«Вперше тлумачення апокаліптичних тварин у вигляді Апостолів подав ще у ІІ столітті Св. Іриней Ліонський (130-202 рр.). Вже на початку IV століття Святий Ієронім Стридонський (342-420 рр.), творець Вульгати, детально обґрунтував образ Апостола Марка у вигляді крилатого лева за допомогою відповідних місць з Євангелій, – каже Сергій Шумило. – Зокрема для св. Марка Ієронім обрав початок його Євангелія: «Голос волаючого в пустелі: «готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому» (Мк. 1,3).» – при цьому гучний «кричущий» глас в пустелі ранньохристиянські теологи
пов'язували з гарчанням розлюченого лева», – резюмує зв’язковий України з Афоном.
Саме так, у вигляді крилатого лева, що гарчить, на думку теолога, принаймні з IV століття, прийнято зображувати св. Апостола Марка на іконах, гравюрах до Святого Письма, антимінсах, Царських вратах, скульптурах та колонах храмів.
«Чернігівський звір» не є язичницьким Семарглом
Сергій Шумило висловлює версію, що до Чернігова Лев Апостола Марка міг потрапити, найімовірніше, з Візантії або Болгарії, після Хрещення Київської Русі.
«У тому, що він з XII століття прикрашав західний портал чернігівського Борисоглібського собору, немає нічого дивного, – каже дослідник. – До речі, поруч із ним зображений ще один християнський символ – орел, який на християнських іконах символізує ще одного святителя Апостола-Євангеліста Іоанна, – продовжує богослов. – Це лише вчергове підтверджує, що ми, швидше за все, маємо справу саме з християнськими символами Святих Апостолів-Євангелістів».
Цікаво, що на капітелі з чернігівської Іллінської церкви XII століття так само присутнє зображення лева. Присутнє зображення крилатих тварин, схожих на лева та орла, й у плетиві інших творів мистецтва давнього Чернігова. Так, вони є на уламку давньоруської ювелірної форми, знайденої у 2015 році під час розкопок чернігівського княжого Дитинця (керівник археологічної експедиції Олена Черненко). Проте «чернігівський лев» з Борисоглібського собору має й певні відмінності, зокрема від «західноєвропейських побратимів». Як і у Північній церкві монастиря Ліпса (908 р.) в Константинополі, «чернігівський лев», окрім крил птаха, має тіло рептилії, яке дещо нагадує дракона. Як зазначав Сергій Шумило, зображення драконів досить часто зустрічаються у візантійській християнській іконографії, а на Афоні їх традиційно зображують з хрестом на верхній частині іконостасу.
Отож, на думку дослідника, символом Чернігова, як і італійської Венеції, швейцарського Лосталло, французького Жумегара та інших європейських міст, може бути стародавній християнський символ – Лев святого Апостола Марка.
«У Венеції кожен мешканець міста пишається своїм символом і святим покровителем, а в Чернігові через незнання власної духовної спадщини і наслідки комуністично-атеїстичного минулого, чомусь вважають його «язичницьким богом Семарглом», – обурюється дослідник. – Найкумедніше з того, що деякі сучасні неоязичники навіть почали вклонятися символу св. Апостола Марка як своєму язичницькому божеству, – посміхається Сергій Шумило. – Я вважаю, що барельєфи з Борисоглібського собору – як крилата тварина з головою лева (образ Апостола Марка), так і орел, який в християнському іконописі символізує Апостола Іоанна – цілком можуть бути символами Чернігова. Орел Апостола Іоанна нічим не поступається крилатому леву-дракону. Власне, саме цей орел, імовірно, і є давнім гербом Чернігова».
Директор міжнародного інституту афонської спадщини в Україні переконаний, що християнські ієрархи ХІІ століття, яких присилали на Русь з Візантії, не могли допустити в одному з головних єпархіальних центрів Київської Русі зображення у християнському храмі язичницького ідола. Тому витоки «чернігівського звіра» треба шукати саме в християнській символіці та християнському мистецтві Візантії і Балкан.
«Можна сперечатись, чи є «чернігівський звір» зображенням дракона з головою лева, чи символізує він Апостола-Євангеліста Марка, але однозначно він не має жодного відношення до літописного «язичницького бога Семаргла»», – резюмує Сергій Шумило.
«Химерні звірі» в давньоруському мистецтві
Археолог, кандидат історичних наук, куратор безлічі розкопок Олена Черненко в дечому погоджується з дослідником.
«На одному з різьблених блоків Борисоглібського собору дійсно було зображено лева, тільки це зображення гірше збереглось. Його експонують окремо, тому про лева не так широко відомо, – каже науковець. – Втім, за іконографією можна визначити, що зображено саме лева – характерна трактовка гриви, тіла, лап. Однак постать «звіра», яку ми всі так жваво обговорюємо, все ж таки має іншу іконографію. Хоча у будь-якому випадку це – не персонаж язичницького культу», – погоджується з Сергієм Шумилом археолог.
Продовжуючи тему місцевої навколоісторичної та навколокультурологічної дискусії, Олена Черненко зауважує: «Кам’яний блок із зображеннями звіра та птаха у плетиві був знайдений у 1948 році в Борисоглібському соборі у Чернігові. Археолог Богусевич доводив, що звір на камені – язичницький бог-звіроптах Семаргл. Втім, враховуючи західноєвропейські (ломбардські) аналоги білокам’яному різьбленню Борисоглібського собору, сучасні дослідники вважають «чернігівське страхіття» драконом. Дракони у середньовічних західноєвропейських «Бестіаріях» (від лат. bestia, «звір») дійсно до нього подібні – із такою ж собачою головою, тілом змія, двома лапами та довгим закрученим хвостом (вважалось, що сила дракона саме у хвості). У християнській символіці дракон, змій є уособленням Зла, але піднесений догори має протилежне значення. У Середньовіччі він асоціювався з Мідним Змієм Моісея (Чис. 21:9) та Вознесінням (Ин. 3:14-15). Саме у цій якості даний образ міг бути використаним в ХІІ ст. у архітектурному декорі чернігівського Борисоглібського собору».
За словами науковця, зображення дракона та птаха у плетиві зустрічається і в інших творах мистецтва давнього Чернігова. Так, вони є на уламку давньоруської ювелірної форми, знайденої у 2015 році під час розкопок чернігівської фортеці-дитинця.
«Можна додати ще одного звіра – зображення на срібному колті (жіноча прикраса) зі скарбу кінця ХІІ – початку ХІІІ століть, знайденого у 1923 році під час розкопок в Чернігові, – продовжує науковець. – Нині ця річ зберігається у Чернігівському обласному історичному музеї імені В.В. Тарновського. Ще один химерний «чернігівський звір» – з овечою головою, тілом лева та хвостом скорпіона. Зображений він на кахлі ХVІІ століття, який знайшли під час археологічних досліджень по вул. Кирпоноса у 2002 році. Нині на цьому місці розташований будинок, а у ХVІІ столітті там був гончарний виробничий комплекс. Розкопками, що передували сучасному будівництву, відкрито рештки двох горнів, неподалік знайдено пристосування для виробництва та готову продукцію, що не була у вжитку. Кахля нині зберігається в Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського».
З приводу версій богослова та науковця власну думку висловили і представники духовенства.
Настоятель храму Св. Архистратига Михаїла протоієрей Андрій Власенко: «Не варто забувати, що ранні християни взяли до своєї іконографічної системи чимало язичницьких персонажів – Орфея, Психею, Ніку, орлів, феніксів тощо. Тому чітко відокремити чисто християнську символіку неможливо. Та й не потрібно, бо всі первісно язичницькі артефакти, перетоплені в горнилі християнства – християнські за визначенням».
Відтак, «чернігівського звіра» не варто боятися. Разом із тим, на думку Сергія Шумила, Орел Апостола Іоанна нічим не поступається крилатому леву-дракону. Власне, саме цей орел і є гербом Чернігова.
Віталій НАЗАРЕНКО
