Борзнянська громада: від дефіциту до перевиконання
Борзнянську громаду можна без перебільшення сміливо ставити в приклад ефективності. Громада, якій, окрім іншого, у спадок від колишнього району дісталися немалі борги по освіті та медицині, зуміла не лише впоратись із 14-мільйонною бюджетною недостачею, але й завершити рік з профіцитом у 5,5 мільйона гривень! 2021 рік не став для Борзни роком проїдання, а навпаки – вдалося втілити в життя низку проектів розвитку та наповнити бюджет додатковими надходженнями. Ба навіть більше – у громаду заходять інвестори, які готові створювати сотні додаткових робочих місць і платити податки за місцем фактичної діяльності. Про підсумки минулого і перспективи прийдешнього року – наша розмова з головою Борзнянської міської територіальної громади Ларисою Осадчук.
– Ларисо Анатоліївно, коли ми з Вами вперше спілкувались, у Вас були побоювання щодо фінансової спроможності.
– Дійсно, коли ми починали бюджетний рік, не вистачало близько 14 мільйонів гривень. Це велика сума при бюджеті в 125 мільйонів, з яких до 70 мільйонів – власні надходження. Втім, бюджет ми виконали повністю і без заборгованості. До того ж знайшли гроші на співфінансування державних проектів. Так, 2,6 мільйона гривень пішло на співфінансування будівництва стадіону. Ми також співфінансували у частці 50 на 50 програму «Шкільний автобус». Багато вдалося провести і ремонтних робіт. У Оленівській школі, наприклад, був повністю пошкоджений дах над спортзалом, там ми зробили перекриття. Але робили економно, своїми бригадами, без зайвих витрат на підрядників. Ми також переробили грубки в усіх ФАПах, тож зараз все відповідає нормам пожежної безпеки. На 1,25 мільйона гривень провели ремонт доріг по Борзні. Цього року плануємо працювати над дорогами по селах громади, які, відверто кажучи, в поганому стані. Як бачите, за рік нам вдалося багато чого зробити, ще й закінчити його з перевиконанням у 5,5 мільйона гривень.
– Як вдалося справитись із бюджетним дефіцитом?
– Ми вивели з «тіньового» ринку землю, яку обробляли без сплати податків. З порядними інвесторами підписали нові угоди, підвищивши орендну ставку до 12 відсотків від нормативно-грошової оцінки землі. Це при тому, що у багатьох були угоди під чотири відсотки річних. Це неприпустимо, тому у минулому році на останній сесії ми прийняли наступне рішення по «невитребовці»: якщо орендар у добровільному порядку відмовляється підіймати орендну ставку до 12 відсотків, то питання розірвання з ним договорів буде вирішуватись через суд. Нас таке не влаштовує. Або платіть, як належить, або знайдуться ті, хто зробить це за вас. Багато хто не платив податок із майна. Ми зробили так, що тепер платять всі. Тобто ми вивели все, що було в «тіні».
– Оті чотири відсотки – це спадок від райдержадміністрацій?
– Так, це спадок від них. Я згадувала про невитребувані паї, а є ще земля, яка перебуває в оренді у підприємств. Такої землі в громаді багато. Уявіть собі: у нас близько 200 гектарів найкращої ріллі обробляється під чотири відсотки річних. Ще раз хочу наголосити, що це ненормально. У зв’язку з цим плануємо на найближчій сесії ухвалити рішення і звертатись до інвесторів із листами, щоб вони підписали договори на максимальну орендну ставку. Інакше будемо розривати договори через суд і виставляти землю на аукціон тим, хто готовий заплатити за її оренду найвищу ціну.
– Виходячи з багаторічного досвіду, я можу припустити, що здача землі під низькі відсотки в довготривалу оренду – це певна схема роботи корумпованих чиновників і непорядних орендарів. Чи не так?
Центральна садиба громади
– Я не готова говорити про корупцію, бо не була присутня при укладанні цих договорів, але треба знати, що це – основний фінансовий ресурс регіону. Так, деякі договори підписані під чотири відсотки до 2025 року. Це свідчить щонайменше про недалекоглядність керівників, які здавали землю під такий низький відсоток. Борзнянський район завжди був дотаційним, і, крім землі, в нас особливо нічого не було, то чому керівник, який сидів у цьому кабінеті (голова РДА, -Авт.), не думав про те, щоб підняти район на вищий щабель і перестати бути дотаційним?
– Питання, звісно, риторичне. Ларисо Анатоліївно, Ви говорили, що погасили не ваші борги по медицині та освіті й вийшли на розвиток. Вище Ви згадували про співфінансування деяких проектів. Наскільки я знаю, це не всі проекти, які були реалізовані у 2021 році.
– Це частина проектів. Я вдячна нашому народному депутату за те, що він домігся виділення коштів, і ми добудували дах на будинку культури. Якби перед отими страшними буревіями ми не закріпили фронтон, який до цього стояв, як картковий будинок, то дах би просто увесь поїхав і стояв або на площі, або на якійсь іншій будівлі. На ці потреби нардеп залучив 2,2 мільйона гривень соцеконому. Власне, початкова вартість проекту складала 2,5 мільйона гривень, але після переговорів підрядник опустив ціну до 2,367 тисяч гривень, тож громада добавила своїх 167 тисяч гривень. За ці кошти ми добудували дах і туди ж включили заміну вікон.
Ще 700 тисяч гривень нардеп залучив, профінансувавши проект на школу. Він буде реалізуватись у 2022 році в рамках програми «Великого будівництва» – на 40 мільйонів гривень. Передбачається заміна даху, водовідведення, проведення енергоощадних заходів, вода, каналізація, хол і благоустрій подвір’я. Коли цей проект розглядали в області, то зазначали, що зараз він є найкращим проектом по школах, який є на Чернігівщині.
– А чим закінчилась історія зі стадіоном? Нагадаю для читачів, які не в курсі, що там були проблеми після введення його в експлуатацію. З вуст високопосадовців навіть звучало, що громада надала бездарний проект.
– Це дійсно цікава історія. По-перше, сам проект замовляла не громада, а райдержадміністрація. Історія неприємна, і вини там нашої немає. З цього приводу весною будемо проводити громадські слухання. Наразі стадіон вкритий снігом, і реальну ситуацію ми не можемо побачити, а народний депутат ініціюватиме присутність на слуханнях проектанта, представника управління капітального будівництва Чернігівської ОДА, технагляду та громадськості. Ми маємо побачити реальну ситуацію і знайти шляхи її вирішення.
– Повертаючись до фінансів, хотів запитати: минулого року потужне агропідприємство ТОВ «Плиски Агро» через непорозуміння з керівництвом Плисківської громади перереєструвалось у Борзні. Чи були надходження від них до бюджету?
– Минулого року надходжень від господарства не було, вони платили податок на доходи фізичних осіб в бюджет Плисок, тому перевиконання у нас не за рахунок появи нового інвестора, хоча цьогоріч у нас вже від них пішли перші податки. Як тільки перші 160 тисяч гривень ПДФО «впали» на рахунок громади, я одразу ж подякувала власнику господарства Валерію Новицькому. Моя думка така, що з порядними інвесторами завжди приємно працювати. Чим багатший інвестор, якщо він порядний, тим багатшою буде й громада. Тому їм я можу побажати тільки успіхів, розширення, процвітання, створення нових робочих місць. Очікується, що цього року від них до бюджету надійде близько трьох мільйонів гривень ПДФО. Ці кошти, звісно ж, підуть на розвиток Борзнянської громади.
– Хотілося б торкнутись тем освіти та спорту. Бачимо, зокрема, що багато уваги присвячено гімназії імені Пантелеймона Куліша, а як щодо решти?
– У нас вже готовий проект на харчоблок дитячого садочка. Що стосується шкіл, то ми зробили висновок, що однієї опорної школи в Борзні недостатньо. Я хочу зробити ще одну опорну школу в Шаповалівці – там гарний колектив, світла школа, чудове подвір’я, багато дітей. Сьогодні вже працюємо там над харчоблоком та пожежним захистом.
Для мене як керівниці громади надзвичайно важливою темою є спорт. Ми готові співфінансувати будівництво спортивних майданчиків: чим більше їх буде, тим краще. От, приміром, зараз в області заходить чудова програма співфінансування спортмайданчиків. Орієнтовна вартість одного спортмайданчика складатиме близько 450 тисяч гривень, з яких 10% – це співфінансування громади. Я готова виділяти кошти, щоб такий майданчик був у кожному селі. Діти повинні займатись спортом, а не ходити в сумнівні заклади, курити та пити. Я готова вкладати в спорт стільки, скільки потрібно. Як говорила заступниця голови облради Ніна Лемеш, Борзнянська громада – єдина, де так фінансується і підтримується спорт. У нас, між іншим, є програма, за якою понад 500 тисяч передбачено на розвиток спорту. Це не межа, бо багато заходів ми дофінансовуємо. Крім того, я працюю з усіма інвесторами, які долучаються до підтримки спорту. От у нас є інвестор, який ще не зайшов, але планує зайти і побудувати свинокомплекс європейського зразка – він підтримує наших важкоатлетів. Це учасники міжнародних чемпіонатів, вони їздять за кордон. Зрозуміло, що громада не може оплатити такі поїздки, тож допомагає інвестор. Минулого року Савицький дуже суттєво допоміг нашій футбольній федерації – вклав в неї більше 150 тисяч гривень.
– До речі, про свинокомплекс. Що це дасть громаді?
– По-перше, саме будівництво. Я проситиму, щоб на нескладні будівельні роботи залучали місцевих. По-друге, запропоную, щоб підприємство було оформлене в громаді. Знову ж таки – це ПДФО, яке надходитиме до громади. Важливо, що робочі місця почнуться з будівництва, і наші люди працюватимуть тут. Ще одна гарна новина – у нас у цьому році запрацював цегельний завод. Пішли перші податки. На підприємстві планується створення до 150 робочих місць. На сьогодні в них є ринок збуту, сировина і є технології. Буквально березень-квітень – і піде перша продукція. Як бачите, інвестиції в нашу громаду йдуть і це прекрасно.
– В чому секрет, що в такий час до вас заходять інвестиції?
– Насамперед це відсутність «схем» і задоволеність всіх сторін. Для мене найперше – це наповнюваність бюджету громади, а робочі місця – це вже наповнюваність.
– Ларисо Анатоліївно, у Вашій громаді залишилась районна лікарня, а в межах району, як відомо, утворено п’ять громад, в яких живуть люди, що завжди отримували медичну допомогу в Борзні. Наскільки складно з медициною?
– Лікарню ми взяли з боргами. Важкий був бюджетний рік, важкі були питання, пов’язані із подорожчанням енергоносіїв, нелегко було спілкуватись із громадами, але, дякувати Богу, ми знайшли конструктив і ресурси. У лікарні є власні надходження, а ми намагаємось всі комунальні послуги та витрати по енергоносіях брати на себе. Якщо будуть програми по енергозбереженню, мені хотілося б долучити до цих заходів і лікарню. Особливо в плачевному стані перебуває інфекційне відділення, а воно найперше в області приймало «ковідних» хворих.
Наразі великі витрати йдуть на опалення лікарні, майже удвічі більше від запланованого. Опалюємо її газом, але вже зроблено ремонт і плануємо опалювати твердим паливом. Економія відчутна – замість 3,5 тисяч гривень за гігакалорію – до двох тисяч гривень. Ми б уже давно перевели лікарню, але заважає бюрократична тяганина. В наступний опалювальний сезон ми точно перейдемо на тверде паливо.
– І наостанок: якою хочете бачити громаду?
– Насамперед спроможною та здоровою. Хочу бачити людей, забезпечених роботою, особливо прикро, коли молоді сім’ї не живуть разом і розділені вимушеними заробітками. Я хочу, щоб у нашій громаді було найякісніше медичне обслуговування, найякісніше навчання. У нас дуже сильний педагогічний колектив, дуже розумні діти, які займають призові місця на обласних та Всеукраїнських олімпіадах. У нас є всі можливості для розвитку. Хотілося б, щоб на площі була не тільки сучасна ялинка, але й сучасна площа. А найголовніше – щоб Борзна не ставала селом, а мала рівень міста. Що стосується наших сіл, то ми будемо до останнього утримувати ФАПи. Ми не скотимось до середньовіччя і не залишимо своїх людей без доступного медичного обслуговування.
Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора
