Безіменні, що померли від голоду. Їх поминає пенсіонерка Мотрона Коновал з Щаснівки.
У страшному 1933-му їй виповнилось було 8 років. Вік, коли не все ще усвідомлюєш, але вже маєш ясну пам'ять, яка й закарбувала в дитячій голівці на все подальше життя обличчя померлого від голоду невідомого хлопчика. Із старшеньким братиком вони забрели були у їхнє село. Лежачих діток під двором першою помітила Мотрона. Вона з побоюванням наблизилась до них і не могла второпати, чому вони майже не ворушаться, але очі відкривають, губами намагаються щось сказати, тільки слів не чутно. Дівчинка покликала маму, та відразу навколішки впала біля пришельців і гірко заплакала. Потім винесла з хати склянку молока і стала почергово підносити її до напівмертвих дитячих вуст, при цьому не переставала обливатися слізьми. Вслід за нею заплакала й дівчинка, навіть не розуміючи, чому мати ридає над чужими дітьми.
Обох і на ночівлю прилаштували, ще й повечеряти дали – по ложці каші із зерен чечевиці. Старшенький з’їв, а меншенький лише один ковток зробив і очі заплющив від безсилля. На ранок він не прокинувся. Батько Мотрони Федот Потапович відніс мертве дитинча на кладовище і похоронив. Коли повертався назад, одна жінка показала йому на тіло невідомого чоловіка, що без признаку життя лежало в посохлому бур’яні. Довелось і цього небіжчика волокти на кладовище.
Вдома розповів дружині Насті, чому затримався на похованні. А та вже приготовила поминальний обід по невідомому хлопчику: борщ з жовтої лободи і пшеничну кашу з «недоторканого» фунту зерна, що чоловік заробив у районі. Пом’янули родиною обох чужих небіжчиків.
Ті поминки Мотрона Федотівна запам’ятала на все життя і періодично наслідує матір. Ось і на 80-ту річницю від «чорного» дня згадала з рідними безіменних, що забрели в їхнє село і тут померли від голоду.
Її родина пережила голодовку, оскільки мала корову. Пощастило й сусідам, від яких місцеві колгоспні активісти теж не забрали годувальниць. Уже згодом почула, що в інших селах було значно гірше, недаремно й голодні біженці з’являлися.
Для довгожительки Щаснівки Мотрони Федотівни Коновал голодомор 30-х запам’ятався чужими покійниками, голодом убієнними, і гіркою кашею із зерен чечевиці. А ще – християнським вчинком її батьків. Царство їм усім небесне!
