Бажання є, блокують можливості
На Борзнянщині місцеві селяни демонструють винятковий приклад самоорганізації. Постійні набіги заїжджих циган, котрі не нехтують грабунками стареньких і немічних, надокучливі п’янички та дрібні злодюжки з місцевих, а заразом і неспроможність правоохоронців захистити простий люд, спонукали активних чоловіків з Берестовця до створення громадського формування. Назву обрали відповідну – «Берест Захист». Головне завдання – власними силами навести лад у рідному селі. І хоча питання безпеки – одне з основних, та все ж об’єднання взялося за моніторинг і подальше розв’язання найнагальніших проблем – аж до реалізації інфраструктурних проектів. Утім, благі наміри селян виявилися нецікавими місцевим чинушам. Сільський голова та його найближче оточення навідріз відмовилися підтримувати низову ініціативу берестовчан. Активісти переконані, що неспроста…
Селу Берестовець може позаздрити ледь не кожний другий населений пункт у районі. Адже бюджет у більше, ніж мільйон гривень, для села з кількістю мешканців в одну тисячу чоловік, є доволі пристойним.
«За такі гроші тут Швейцарію побудувати можна», – кепкують місцеві селяни.
Заїжджаючи до населеного пункту, починаєш розуміти: до Швейцарії Берестовцю далеченько. Чого варті одні лише дороги. Роками важка техніка орендарів добивала те, що залишилося лежати на землі як спадок «тих часів». Однак, у сільській раді того, здається, не помічають. Захаращене кладовище, замулені ставки, стихійні сміттєзвалища по всьому селу – все це справляє гнітюче враження тотальної розрухи.
Активні селяни вирішили: час виправляти ситуацію! Остаточне рішення про самоорганізацію берестовчани ухвалили після кількох випадків зухвалих крадіжок і бездіяльності місцевого дільничного. Організували та зареєстрували громадську організацію «Берест Захист». Здобули і першу перемогу. Селянам вдалося захистити від потрапляння в приватні руки стариці річки Смолянка та прилеглого до неї ставка. Підписи під зверненням до депутатського корпусу Берестовецької сільської ради поставили більше двохсот селян.
«Тиск громади змусив підприємця, який подавав документи на розробку території, відмовитися від задуманого і забрати заяву», – пояснює голова ГО «Берест Захист» Олександр Отрошенко.
Олександр Дмитрович – один із тих, хто ініціював утворення в селі громадської організації. Погодьтесь, не характерне явище для сучасної України.
Допомагав йому з реєстрацією документів його земляк-мореплавець Микола Шкарупа.
«Дивлячись на прогресуючу розруху в рідному селі, ми вирішили, що так не повинно бути, – коментує Микола Степанович. – Окреслили список першочергових завдань, за які можемо взятися, і пішли зі своїми ініціативами до сільської ради».
Активісти розробили для депутатів власний проект і навіть розписали його кошторис. А для того, щоб у сільських обранців не виникло сумнівів щодо прозорості фінансування, запропонували всім складом увійти в лави їхнього громадського утворення і вже самим впливати на поточні процеси.
«У першу чергу ми попросили надати у користування ставок біля річки Смолянка та старе русло річки, – розповідає Олександр Отрошенко. – Це дало би можливість почати розчистку берегів від дерев, що затонули. А головне – зберегти за громадою водойми, які не чистили понад тридцять років».
Активісти підозрюють, що ставки не чистять зумисне – аби потім за першої ж ліпшої нагоди віддати їх в оренду з правом подальшої приватизації. Відтак, доступ до водойм простим селянам буде закритий.
«Надане в користування громадській організації майно, земля, водойми тощо ніколи не перейдуть у приватні руки і залишаться за громадою», – аргументує власну позицію Микола Шкарупа.
Пропозиції активістів сільські чиновники сприйняли досить мляво. Спочатку вони обіцяли вирішити питання розчистки берегів водойм від сміття на сесії, а потім і взагалі відмовили.
«Воно і не дивно, – каже Микола Шкарупа. – Кілька років тому ставок бралися почистити за смішну суму – 10 тисяч гривень, але дивним чином підприємець не порозумівся з сільським головою».
Та бути місцевим водоймам окультуреними не судилося. Так само не судилося активним селянам бути почутими керівництвом сільської ради.
Не треба Берестовцю ні охорона громадського порядку, ні контроль за латентними правопорушниками, ані забезпечення хворих безкоштовною доставкою до лікарні, ані активний відпочинок та розвиток спорту. Немає коли сільському голові Михайлу Прощенку думати над утриманням кладовища, організацією вивезення сміття, впорядкуванням сміттєзвалищ, освітленням вулиць, ремонтом доріг тощо.
«Дохазяйнувалися до того, що ввечері на вулицю страшно вийти», – скаржиться вчитель іноземних мов Наталія Дудка.
Місцеві кажуть: добре, якщо в Берестовці хоча б десята частина села освітлюється...
Соціальні ініціативи активістів не сподобалися багатьом, а особливо сільському голові. Воно і не дивно. Виявляється, що левова частка бюджету села йде на зарплати та преміювання місцевих чиновників, більшість серед яких – свояки сільського голови Михайла Прощенка.
«Серед досягнень сільської ради – косметичний ремонт фасаду будинку культури за понад сто тисяч гривень, – обурюється Микола Шкарупа. – Та й то, мабуть, тільки через те, що директором установи працює дружина сільського голови. Зате преміювати себе щомісячно чиновники не забувають. За які такі досягнення сільський голова отримує премії, хто оцінює його роботу та роботу всього виконкому?».
А й справді, неважко уявити, яким би було село, якби щороку на благоустрій села виділяли хоча б половину з того, що є. А це – понад 500 тисяч гривень. Без перебільшення, багато сільських голів району можуть тільки мріяти про такий бюджет. Та люди очікують від керівників не мрій і не пустопорожніх обіцянок, а продуктивної роботи. З громадою і на благо громади!
Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора
