А рідним телефонував, щоб не переживали, він – у тилу…
У вівторок зранку в центрі Переяслав-Хмельницькому відспівали похоронну панахиду по офіцеру Андрію Морузі, а похоронили його в рідній Браниці Бобровицького району на Чернігівщині.
У зону АТО він пішов в числі перших, залишивши в Переяслав-Хмельницькому заплакану дружину і гордих за батька синів – студента Женю і випускника школи Ваню. 
Та найбільше заспокоював маму Наталію Михайлівну, що головує в рідній Браниці. Адже в армію мав піти й другий її син.
Офіцера запасу Андрія Моругу призвали, як тоді казали, на 45 діб перепідготовки, а насправді він «застряв» у зоні АТО майже на чотири місяці. І все телефонував рідним, що служить за кілька десятків кілометрів від лінії вогню. Це повторював їм і при зустрічі, коли приїжджав до сина на випускний вечір.
Тепер пригадують, що вже тоді проглядалася на його зовні бадьорому обличчі глибоко прихована тривога. Подумали, може, через те, що замполіт Моруга займався й питаннями придбання бронежилетів та іншої захисної амуніції для солдат за свої гроші і гроші друзів. Отже, видно, не все благополучно було в 
армії з матеріальним забезпеченням. Та офіцер про це не «поширювався», він просто дбав про своїх підлеглих. І його старанням врятований від куль не один солдат. А сам загинув від смертельного осколка в шию.
З неофіційної інформації, Андрію Морузі не обов’язково було їхати в тій колоні, ще і в першій автомашині. А він поїхав, і перший потрапив під мінометний обстріл терористів.
Докладніше про похорон Героя, уродженця Браниці, розповімо в наступних випусках інформаційної стрічки нашого порталу.
