Зрада на зраді їде – наша дійсність і біда
Що побудували, під розвалинами того й опинились
В тому, що олігархічно-корупційна влада Януковича розвалиться, сумніву не було, але в те, що це так швидко відбудеться, - і в сні не снилося. Навпаки, була інформація, як тепер кажуть, з достовірних джерел, що Янукович у найближчі роки нізащо не віддасть влади, його команда вже заготовила на 
президентські вибори по 400 гривень для кожного виборця і конкретні соціальні програми. Наскільки це достовірно – можна тільки гадати, а от що ці фінансові ресурси будуть розкрадатись за спиною Януковича, тут і дитині зрозуміло. Була надія, що це може й розвалити його команду, в якій гроші давно стали понад усе. Тепер бачу, що головну роль у кончині зажерливої команди відіграла … зрада.
У народі давно підмічено, що той, хто зрадив один раз, не зупиниться й перед другим разом. Я не говорю про зміну якихось ідеологічних чи наукових поглядів. В українських «великих» політиків є один погляд – особиста вигода, підкріплена великими грошима. Хіба що десь притаївся виняток.
Хочу дещо нагадати і риторично запитати: коли вишикувалась черга народних депутатів із заявами про вихід з фракції Партії регіонів? Самі вони пояснюють, мовляв, пролилась кров… Не кажуть тільки, чому допустили до цього? Чому ще 1 грудня не відправили свій уряд у відставку? Чому не чутний був їхній протест перед і після другої кровавої акції? Тобто, спочатку зраджували своїх виборців, потім юрбою побігли від Януковича. Правда, депутат від 
Чернігівщини Рудьковський вискочив був із своєю заявою про вихід з провладної фракції ще на початку грудня, але відразу ж включив «задній хід». Сміливим став, коли вочевидь побачив кінець влади Януковича. Ще й крикнув на всю сесійну залу, що він вдруге подав заяву. Мабуть, мав на увазі ту першу заяву, якунаписав водночас з Богословською? Мужнішою за Миколу виявилась жінка. Хоча вона теж не вперше повернула носа за вітром. Навіть, буває, «застуджує» того «носа»: так активно воювала з Тимошенко, а тепер доведеться з нею цілуватися. Ще один наш відомий депутат Куровський, як той дід з комедії 
«Весілля в Малинівці», в черговий раз поміняв свою політичну «шапку» теж коли революція взяла верх.
А тепер давайте задумаймося, навіщо нам такі депутати, такий парламент, що не зміг запобігти кровопролиття в центрі нашої столиці? До того ще й зрадливий і наскрізь корупційний. Як на мене, жоден з 450-ти не має права називатися народним депутатом. Всі вони цілі, здорові, при владі, з мішками грошей, ще й з «підсосом» від замовників на політичні ігри. Разом з президентською владою більше року активно лементували про євроінтеграцію, і тільки в останню хвилину нарешті розгледіли, що Янукович всіх дурив, як дітей. Тоді й про народ згадали, та він і сам побачив, що на депутатів і політичних Лідерів надії немає, треба брати ситуацію в свої руки, відстоювати європейський курс, заодно звалити й режим Януковича . За цю мрію більше сотні людей загинуло, тисячі покалічено. Вічна пам'ять героям і швидшого видужування пораненим! Це говорю я і весь наш колектив. Подібними гаслами спокутують свою вину й ті, хто повинен був виконати це завдання без смертей і страждань поранених. У Європі другого такого, так людською кров’ю облитого, парламенту немає. Дай Боже, щоб хоч зраз наші обранці не перегризлись між собою (є вже прояви) і навели лад в країні, не допустили нової крові!
Та народу треба й далі бути на сторожі. Чи поспішать вони запровадити євро стандарти в українському суспільстві? Бо тоді доведеться багато чим, в тому числі і частиною влади, з народом поділитись. Кричати про євроінтеграцію з трибуни опозиції – одна справа, а коли при владі – зовсім інша.
Політичною зрадою пронизане наш суспільство зверху донизу. Для аргументації наведу найсвіжіший приклад. У суботу відбулась позачергова сесія 
Бобровицької районної ради, що розглянула політичну ситуацію в Україні, де були присутні й депутати від нашого господарства. Вони розповіли, як «розпускали соплі» депутати від Партії регіонів Фенюк і Довгопол, плакались, що їх ледь не під катуванням втягли у фракцію «злочинної партії». І мені пригадалося, як після останніх місцевих виборів я особисто агітував персонально їх, щоб проголосували на виборах голови районної ради за кандидатуру депутата від «Батьківщини» Олександра Шапченка. Вони навідріз відмовились. Вирішальну роль відіграли депутати від нашого господарства, віддали за Шапченка голоси і кілька «регіоналів» та два представники «Нашої України». 
Таким чином, Олександр Дмитрович став, здається, єдиним в області за режиму Януковича головою районної ради від «Батьківщини». Від цієї опозиційної політичної партії обрані депутатами моя «права рука» Валентина Чернякова і ще 9 працівників нашого господарства, а також депутат обласної ради, мій 
перший заступник Василь Нестерук. Але ні він, ні Чернякова, ні інші депутати не перейшли у фракцію провладної партії. Думаєте, не було спроб їх туди «перетягнути», не було розмов на цю тему?
Не стану кривити душею, я не фанат лідерів біло сердечної політичної сили, навпаки, маю серйозні претензії до колишнього прем’єра Тимошенко за допущені помилки в питаннях сільського господарства, за слабість в боротьбі з корупцією, за дорогий газ, але я проти й узурпації Януковичем державної і політичної влади.
Здається, проти цього горлопанять тепер і новоявлені революціонери районного масштабу. Перед сесією вони навіть листівки розкидали, в яких звинувачують Яковишина, що «підтримує партію регіонів». Цікаво, де вони були, коли Яковишин з своїми людьми формували районну раду на чолі з головою від опозиційної партії? Може протестували, кричали, що Партія регіонів «ламає до коліна» тих же Фенюка, Довгопола та ряд інших? В яке вонюче місце втягнули свої «гострі» язики?
Таке зрадливо-фальшиве, продажно-трусливе політичне явище – доленосна проблема нашого суспільства, що зруйнувала не одну державно-політичну команду, в тому числі й «монолітно-всесильну» Януковича, а ще раніше – СРСР розвалила, не дозволяє будувати щось нове, світле, справді демократичне і заможне. На те явище не звертають увагу при формуванні і вихованні першочергового в будь якій державі – кадрів, які ще Сталін визнав, що вони вирішують все. Кадри Януковича зрадили його, і він ще гірший – зрадив і покинув їх. Та повернемося до району.
Коли я радив нашим працівникам балотуватися в депутати від «Батьківщини», крім названої вище причини (не допустити монополії влади і політики), була ще одна – формування списків кандидатів у депутати від Партії регіонів. У першій п’ятірці до районної ради побачив таких кандидатів, що дивуватися – легко буде сказано. І моє відчуття,про яке ще тоді писав у газеті, цілком справдилось: яке обличчя районної партійної організації, така її й доля – вже немає й тієї організації.
Кадрова помилка повторилась потім на парламентських виборах. Наведу лише один приклад по нашій області, але він характерний для всієї України. Керівники області і обласної організації Партії регіонів під руки вели до перемого Рудьковького і Куровського. Де тепер вони? Як швидко забули, хто допоміг їм стати депутатами?
Це нагадую не стільки як докір, а як застереження на майбутнє. Бо бачу на теперішньому районному Майдані й тих, хто вже був при владі (свого Лідера зраджували, як і він їх), не гірше за «регіоналів» земельку хватали, свій голос у районній раді за гроші продавали, мають довгий шлейф інших «заслуг» перед районом і всім суспільством. Коли прос…ли владу, десь пересиділи, тепер примазуються до нової революції, щоб знову посісти якесь «хлібне» місце. Таку нову владу чекає доля попередніх команд. Це не мій прогноз, це історія каже.
Нащадки більшовиків-антихристів за Бога ховаються
Згадана вище листівка, роздрукована сучасними революціонерами, без підпису, але із зазначенням, що з ними Бог. Хоч за характером закликів до боротьби списана з листівок колишніх більшовиків-антихристів, що руйнували все до «основанія», а новий щасливий світ так і не побудували, тільки десятки мільйонів співвітчизників знищили.
Кого ж бачать бобровицькі сучасні революціонери ворогом номер один? Виявляється, Яковишина з його ТОВ «Земля і воля». А чим є для району ТОВ «Земля і воля»? Почну з податків. За 2013 рік наше господарство перерахувало: 15 мільйонів 300 тисяч гривень єдиного внеску до Пенсійного фонду, більше 10 мільйонів податку з доходів фізичних осіб (із зарплати працюючих), майже півтора мільйона з оплати за земельні паї, 160 тисяч гривень фіксованого сільськогосподарського податку, ряд інших дрібніших сум. Знайдіть у районі не такі, а хоча б наближені, внески до державного кошика. І це при тому, що ми обробляємо менше третини орних земель району.
Господарство надає роботу більше тисячі людей, котрі регулярно одержують одну з найвищих зарплат серед сільгосппідприємств області, незабаром виплатимо і додаткову винагороду. Одержані прибутки ми не на Кіпрі ховаємо, а тільки в розвиток виробництва щорічно вкладаємо більше ста мільйонів гривень. Не забуваємо й про соціальний захист працюючих та інших жителів району. Або пошукайте в області, щоб хтось будував безкоштовне житло для працівників. 
А ми будуємо, тільки за останні три роки 30 родин наших трудівників одержали квартири з усіма побутовими зручностями. У цьому році здамо 25 таких квартир.
Бобровицькі «майданіці» пишуть у листівці, що наше господарство розбиває дороги. Давайте тоді весь транспорт зупинимо і викинемо більше тисячі працівників на вулицю. Ну бобровицькі можуть знайти роботу в Києві, хоча й там не дуже розженешся, а куди подітись працівникам із сіл? А де взяти району оті майже 30 мільйонів гривень різних податків, що ми за рік перераховуємо? Може революціонери все те організують?
Крім того, тільки в минулому році держава одержала більше чотирьох мільйонів гривень від суми, що ми заплатили за пальне. Це – цільовий податок на ремонт доріг. 
Додатково відремонтували за власні кошти 14 кілометрів асфальтівки до Кобижчі і по селу, ще 4 кілометри до Мирного. По цих та інших дорогах їздить не тільки наш транспорт, і вантажопідйомність іншого транспорту буває більша, ніж нашого.
Щоб скоротити вантажні перевезення по Бобровиці, будуємо залізничну вітку. Хто ще в області і навіть по Україні веде таке дороге будівництво? Хоча ті кошти можна було б, скажімо, загнати в офшори для особистих цілей. А ми будуємо для зменшення тракторного гуркоту по Бобровиці і створення нових робочих місць. Але є одна перепона – щоб увести в експлуатацію ту залізничну вітку, треба віддати за різні дозволи 200 тисяч доларів хабарів. Кажуть, не можете відразу заплатити, платіть помісячно. А ще археологи вимагали 1 мільйон 200 тисяч гривень, щоб вони пересвідчились, чи немає чогось цінного для історії там, де за кілька кроків проходить залізниця Київ – Москва і все давно вже перекопано кілька разів . Потім цю суму зменшили вдвічі… За сертифікацію складів придумали нову таксу, згідно з якою повинні заплатити … 250 тисяч доларів хабара… Раніше такого здирництва ніколи не було…
У мене голова обертом іде тільки від називання «поборів», якими нас обкладають, додатково від обов’язкових внесків за дозволи і ліцензії. Якби не це, на скільки можна було б підняти зарплату працюючим?!
Бобровицькі «борці» з корумпованим режимом Януковича почали горлопанити вже тоді, коли той режим упав. А я ще в 2011 році писав у обласних газетах і столичних «Сільських вістях», що «Чому українські можновладці страшніші за сомалійських піратів?», про «свиней під дубом української економіки». Пізніше в своїх публікаціях на конкретних прикладах показував злочинну політику уряду Азарова до села, про деребан землі, недолугу кадрову політику. У минулому році, знову ж на конкретних прикладах, розписав «кухню» хабарницьких схем, вказував на їх автора – Клименка.
Це так я «підтримував Януковича і його команду». Знову ж, де був протесаний голос теперішніх бобровицьких мітингарів? Хто взагалі в районі його чув, поки існувала влада Януковича? Навіть спійманих за руку місцевих хабарників не помітили. Тепер герої? Владу їм подавай. Багатство Яковишина їм очі мулить. Ті, що ходять з барабаном по Бобровиці, повинні тепер їздити на кращих машинах, ніж Яковишин?
На Бобровицькому Майдані бачили одного чоловіка, який знає ціну гривні, заробленої на землі. Це – фермер Виноград. Він теж їздить на престижній автомашині, і не одну має. 
Нехай розкаже своїм «барабанщикам», скільки треба «пахати» руками й головою, щоб мати таку машину. «Революціонери» ж хочуть нічого не робити, тільки горлопанити і милостиню збирати. Та ще таких, як Яковишин, «потрусити»? Я ж не даром кажу, що то нащадки більшовиків, дія в дію їх наслідують. Відразу попереджаю, що нічого в них не вийде. Бо якщо на площу прийде наш тисячний колектив, невідомо куди бігтимуть ті революціонери. Я визнаю тільки конкретні обґрунтовані претензії, а не «бред сумашедшого». У нашому господарстві одна з найвищих по області оплата за земельний пай, а на думку «революціонерів», це «обдирання людей»….
Мені вже майже 75. Я міг би давно продати своє корпоративне право на товариство «Земля і воля», причому за значно більшу суму, ніж продали чотири наших «великих» господарів. І спокійно зараз ніжився б десь у райських місцях, подалі від режиму Януковича і барабанів нових революціонерів.Не приховую, приїжджали покупці. Але я бачу, що жоден з претендентів на нового господаря «Землі і волі» не дбатиме так, як дбаю я з командою, за розвиток виробництва, соціальну відповідальність, наповнення бюджету. Не збереже й цілість колективу. Бо то нова генерація землевласників, яка сформувалась не на землі, а в дикому бізнесі. Поцікавтеся, наскільки зайняте місцеве населення в агрохолдингах? Чому й досі вони кукурудзу не змолотили? Скільки податків платять? Може, й «майданівцям» варто б цим поцікавитись? Але вони вибрали для своєї боротьби наше господарство, яке краще працює в цьому плані. Вони що, хочуть повернутися до розкуркулення, що колись проводили їхні прадіди, такі ж активісти, як тепер вони?
А що це за нова демократія, коли майданом вимагають звільнити з роботи начальника міліції Ігоря Пузікова? По ньому що, проведене якесь службове розслідування? Чи, може,він в когось стріляв, чи хоча б ганявся безпідставно за мирним мітингарем? Може, вже живемо за законами Майдана, без ніякої Конституції? А трапиться зараз, не доведи Господи, якась злочинна подія, хто організовуватиме особовий склад на її розкриття, на недопущення інших злочинів? До того ж, уже є нове керівництво міліцейського міністерства, йому й вирішувати кадрові питання. Це стосується й прокурора. Видно, комусь хочеться хоч на кілька годин анархії? Не вийде. ТОВ «Земля воля» разом з міліцією, ще до рішення позачергової сесії районної ради, створило загони самооборони.
Ну і стосовно вимог про звільнення Захарченка з посади голови РДА. І тут запізнилися бобровицькі мітингарі. Я ще влітку радив йому залишити ту владу, яка забрала в голови РДА всі права, зате обов’язками обклала, навіть примушувала шукати гроші на утримання партійної організації. Де йому їх узяти? Я й копійки не дав. А машину з самого початку виділив, бо голова РДА взагалі був без транспорту. Такий він місцевий олігарх.
Захарченко таки «дотягнув» рік, а на початку цього - подав заяву на звільнення, вона десь залежалась в губернатора. Тепер без проблем звільниться.
І все ж кадрове питання в районі дещо непокоїть. Думаю, виборці скажуть своє слово на наступних виборах, що не за горами.
Леонід Яковишин
Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»
