Зоозахисниці «повстали» проти отрути для… щурів
«Дуже актуальну тему», за словами ведучої «круглого столу» в дискусійному клубі «Експертна думка», належало обговорити його учасникам. А саме – «масове і безконтрольне використання отрутохімікатів». Мова насамперед про вищезгадану отруту для щурів – фосфід цинку. Що ж, дивне твердження про актуальність, коли, не роздумуючи, можна назвати з півсотні незрівнянно актуальніших. Але про все по порядку…
Наболіле…
Лякати гостей почала Наталія Мойсеєнко – донедавна голова громадської організації «Зоошанс», а нині зоозахисник і громадський діяч (так вона представляється). «Не могу не начать с отравления бездомных животных, – підкреслила вона. – В последние годы эта тема стала печально популярна».
Річ у тім, що в Чернігові, начебто від якоїсь отрути, здохли кілька безпритульних собак. Однодумці Наталії Мойсеєнко у слізних репортажах деяких місцевих видань поспішали коментувати ті випадки. То казали, що, мовляв, якісь зооненависники розкидають отруєну їжу-приманку для милих песиків, то звинувачували комунальні служби.
Захисниця собак показала маленький пакетик. Каже, мовляв, ось саме сьогодні зайшла на ринок і придбала це страхіття. До того ж, вільно! Її лишень ненав’язливо попередили, що слід бути обережною. Звинувативши міліцію в бездіяльності (мовляв, отруювачів не ловлять), зоозахисниця оголосила: слід заборонити продаж отрути для щурів.
...і «другорядне»
Лише після численних слів про нелегке життя блудних псів доповідачка неначе згадала про інші заготовлені аргументи.
Це діти. Малі діти. Людські. Вони ж бо можуть підняти отруту, якщо нею хтось надумає «розкидатися»! Дійсно, діти – вони такі: можуть багато чого підняти. Ось тільки… Ви коли-небудь у житті бачили на вулиці… фосфід цинку?!... Натомість безумовно бачили (і бачите!) собачі «сліди», які можуть підняти малі діти? Це як?
«В масштабах города мы видим факты отравления людей, факты отравления животных», – єдине, що сказала Мойсеєнко про начебто отруєння людей. І жодним чином не уточнила, що ж то за «факти отруєння людей» і хто такі «мы», котрі їх бачили.
Зрештою, коли справа нарешті дійшла до запитань журналістів, Мойсеєнко обмовилася про «факти» страждань людей від отрути для щурів: «Такая статистика не ведётся».
Хто вона така – «громадськість»?
Це все сказано про препарат, котрий вільно продавався завжди. І так званого «занепокоєння громадськості» від того якось не було чути ані в радянські часи, ні в «незалежні».
Лише з розгортанням діяльності зоозахисниць, як ось Наталія Мойсеєнко, вільний продаж щурячої отрути «занепокоїв громадськість». А, може, це тому, що Мойсеєнко дозволяє собі говорити від імені усієї громадськості?
«Галактика в небезпеці!» – так сучасна молодь жартує про які-небудь роздмухані жахи.
«Не верю!»
Ось так слухаю громадську діячку Мойсеєнко, а в голові постійно крутиться вигук режисера Станіславського: «Не верю!». Згадалася й «режисура» Остапа Бендера, коли той вчив Вороб’янінова просити милостиню: «Еще раз. Жалостнее!».
Не вірю, тому що знаю передісторію.
Передісторія
Передісторію чернігівського руху захисту безпритульних собак (від дрібних дворняжок до псів, що навіть мені вище коліна) найкраще «розкрив» ще 2010 року тодішній начальник Управління ЖКГ Чернгівської міськради Вадим Антошин.
«Напоминаю Вам историю, когда на почве личной вендетты за дворняжку, которую «Комунтранс» отловил в неположенном месте... была развернута могучая информационная кампания... – казав Антошин. – Наши работники стали объектом преследования, натурально. И люди просто-напросто отказались от этой работы, потому что под угрозу стала их безопасность... Был запрет на реализацию дитилина. И за прошлый год не было отловлено ни одного животного».
А передісторія теперішньої інформкампанії за заборону отрути від щурів розкрита самою Мойсеєнко на початку зустрічі: отруєння безпритульних псів.
Річ у тім, півдесятка років у Чернігові не працює служба відлову. Тож нині мами й діти далеко не всюди можуть вільно пройти «туристичним» містом. І в дворах багатоповерхівок з дитиною спокійно не погуляєш.
«Плата» за заборону
Аби «вирвати» із зоозахисниці порівняння цін на «Крысин» і альтернативні препарати, довелося постаратися…
– А якщо не буде цієї «страшної» отрути у вільному продажі, чим наші читачі зможуть потруїти щурів, мишок?
– На сьогодні є десятки препаратів хронічної дії…
– У скільки разів дорожчі?
– …котрі достатньо ефективні. Санстанція рекомендує цілий перелік препаратів, які є у продажу. Я маю лист Міністерства аграрної політики… – зоозахисниця зачитала уривок про «біологічні бактеріальні препарати», які можуть діяти вибірково.
– Ціни. Якщо можна – ціни.
– На 5-6 гривень дорожче. Для вас це принципово?
– Для мене, мабуть, ні.
– А для кого це може бути принципово?
– Для наших передплатників, читачів з їхніми мінімальними пенсіями.
– Ви вважаєте, що це принципова різниця, враховуючи небезпеку…
– Ви за скільки цей пакетик придбали? – запитую про порцію отрути зі щуром на етикетці, яку щойно демонструвала Мойсеєнко.
– За чотири гривні.
– Отже, в разі заборони труїти щурів буде щонайменше вдвічі дорожче. Дякую.
«Спеціалізація» така!
Ось такою передісторією та спеціалізацією Наталії Мойсеєнко (забезпечення безпеки безпритульних псів) і пояснюється розгортання медіа-кампанії за заборону дешевої отрути від щурів.
Заради зграї блудних псів «громадська» діячка готова жертвувати будь-чим: і мільйонами фермерів, і бюджетними мільйонами, і гривнями пенсіонерів, і грішми жителів багатоповерхівок на дератизацію підвалів…
Коли йшла мова про обробку сільгоспугідь від мишок, зоозахисниця стверджувала, що сотня видів тварин і птахів потерпають від отрут на основі фосфіду цинку. А 30 видів (начебто саме через такі отрути) внесені до Червоної книги.
Що ж, давайте вирішувати таку проблему. Нехай працюють відповідні фахівці (замість стурбованої «громадськості»). А законодавчі органи нехай приймають свої рішення на основі висновків спеціалістів.
Сергій СТУК, тижневик „Чернігівщина”
