Захистити президента Зеленського від депутатського поглуму здатний лише народ?
Тоді й команда має формуватися з народу, а не з «95 кварталу»
Серцем відчуваю, що новообраний президент Володимир Зеленський не настільки наївний і довірливий, щоб так легко міг повірити продажним лідерам депутатських фракцій. Чому ж тоді не захистив себе і дав привід збанкрутілим політичним повіям мерзенно зубоскалити над «недосвідченим» президентом? Чи, може, ближнє оточення його «заколихало»?
Бо он, скажімо, чого варта заява голови Адміністрації Президента, «тертого» між політиками й олігархами Андрія Богдана: « … депутати обманули Зеленського на нараді стосовно змін до виборчого закону. За ніч вони різко поміняли думку»?
Подібну непередбачуваність я б не пробачив фахівцю навіть нашого виробничого колективу, а тут ідеться про управління великою європейською країною. Ще й такою, де буйним цвітом розквітає корупція, казнокрадство, правова й управлінська ідіотія. Народ повірив Володимиру Зеленському і обрав його в президенти, щоб він очолив боротьбу із страшним злом, за підняття добробуту всьому народу, за процвітання України, а не для розмазування долонею нюнь під носом, бо хтось там його обдурив. Команда Зеленського що, не знала, з ким і з якими викликами матиме справу?
Моя пропозиція стосовно формування команди нового президента «з народу» може здатися теж наївною, але вона ґрунтується й на «приземлених» фактах: якими тільки гарними брехнями й подачками не задурювала команда Порошенка виборців, але народ не купився на це. А «кварталівці» купилися? І скільки ще разів наступатимуть на «малинові» граблі?
Розумію, що нинішня 
Ні, я не ратую за те, щоб команда Зеленського затіяла переслідування політичних опонентів. Я за вивчення досвіду, як можна так швидко і казково збагачуватися на депутатську зарплату? Варто б проаналізувати й те, після прийняття яких законів розбухають банківські рахунки наших обранців, з’являються в них коштовні речі, нові автівки і житлові площі у їхніх родичів? Такий рентген – норма для цивілізованого суспільства.
Якось уже писав, що післямайданне скликання парламенту не прийняло жодного закону для підняття добробуту рядових виборців. Не зупинило вакханалії в економіці і судочинстві, не забезпечило виконання конституційних гарантій для громадян України. Перелік того, що не зробила Верховна Рада восьмого скликання, можна продовжувати й продовжувати. Зате, коли треба продемонструвати свою ідіотію перед новообраним президентом, починають верещать, як недорізані свині, про своє верховенство над главою держави. Мовляв, в Україні парламентсько-президентська форма правління.
Стосовно ж відповідальності за такий ганебний стан в країні – винні всі, тільки не народні обранці. Тож і закликаю нового президента почати анонсований ним аудит саме з діяльності депутатів взагалі, і членів правлячої депутатської фракції зокрема. Адже під куполом не лише приймають недолугі закони, а й дерибанять наші народні гроші. Там беруть початок багато корупційних схем. Та й масу іншого кримінально-цікавого можна «накопати» у кублі «представників народу».
Всю ту правду повинні знати й виборці, особливо перед новими дочасними виборами. Щоб розгледіти за потоком нової гарної брехні справжню цінність обранців. І вкотре не наступати на одні й ті ж граблі, не купуватися на їхню щедру благодійність.
Протягом 28 років незалежності якось так виходило, що кожного дня засинали з надіями на краще майбутнє, а просиналися – і ніби нічого такого не відбулося, навпаки – часто з розчаруваннями.
Влучно про це сказала Ліна Костенко: «У нас на кожну проблему можна лягти й заснути. Прокинутись через сто років, а вона та сама». Бо як раніше, так і тепер український народ сподівається, що хтось прийде у нашу хату й наведе в ній порядок.
Перед українським суспільством постав новий виклик: не дати новій надії піднести нам ще страшніше розчарування, ніж мали від попередників. Щоб цього не трапилося, потрібно не спочивати на лаврах перемоги над Порошенком. Та й не довершена ця перемога. Команда Петра Олексійовича вкотре вже партію перейменувала: із іменної БПП «Солідарність» на «Європейську солідарність». І не дивно. Актив рошенівської партії давно вже живе у європейсько-шоколадних достатках, тепер вирішили тісніше згуртуватися, щоб не втратити награбоване за п’ять років правління в умовах війни.
Останні вибори показали, що народ почав серйозно прозрівати, але не настільки, щоб і наші «любі» депутати усвідомили: отой їхній демарш на позачерговому засіданні парламенту можуть повторити виборці стосовно їх самих у день голосування 21 липня. Бо парламентарії продемонстрували свою зверхність не лише перед новообраним президентом, а й перед 13,5 мільйона виборців, що проголосували не тільки проти Порошенка, а й проти парламентської влади.
Серед «демаршників», безумовно, немало тих, хто буде пробиватися до нового скликання. Запам’ятаймо їхній «кидок» стосовно президента, а ще світлою головою проаналізуймо, скільки разів вони «кидали» нас, виборців.
Виборчий уже провалили своїм демаршем. Хто це зробив – напишімо кожен для себе їхній поіменний список, добавляючи до нього «демаршників» стосовно й інших названих вище законів та постанов. Виборці повинні знати «народних» героїв, щоб вчинити з ними так, як вчинили з Порошенком.
До речі, якось чув від одного знайомого, мовляв, Петра Порошенка зіпсували великі гроші, тому й не вийшло з нього державного діяча, справді відданого Україні і її народу. Але існує й така мудрість: гроші ніколи не псували людину, цим займається її світогляд, що формує водночас і рівень совісті, або і взагалі її відсутність.
А й справді – з яким світоглядом і з яким рівнем совісті керують «патріотичні» лідери нашою країною? Скажімо, президент Порошенко з ганебним результатом програв вибори, але гордовито заявляє, що залишається у великій політиці і буде робити для народу те, що не зробив за роки президентства.
Лідер фракції «Народний фронт» Максим Бурбак теж гордовито прорік, що в наступному скликанні парламенту відстоюватимуть той курс країни, який відстоювали протягом п’яти останніх років. Цікаво, чи й «куля в лоб» приєднається до цього відстоювання?
У голови парламенту Парубія взагалі войовничий світогляд: 
Ідіотичні світогляди щедро підживлюються історичними фактами, штучно героїзованими. Так, згаданий вище Парубій порівняв ініціативу команди Зеленського стосовно проведення референдуму про примирення з Росією, з діяльністю отамана військ УНР Симона Петлюри, який, мовляв, не пропонував подібного референдуму, а боровся з Росією, воював за Україну.
Питається: і яку Україну відвоював Петлюра? Куди він втік з України? Часом, не долю отамана Петлюри пророкує собі отаман не створеного партизанського війська Парубій?
Про подібних ура-патріотичних керманичів написав відомий публіцист Олександр Прелюк: «Хто б знав, що ти дурень, якби не був відомою людиною».
Боюся, що до такої категорії керманичів можуть потрапити й окремі члени нової президентської команди. Днями на телеекрані почув одного такого претендента – Микиту Потураєва. Він завзято доводив, що всю владу в Україні треба передати молодим менеджерам, які не жили в радянській системі. Аргументував це тим, що в їхній команді є 25-річні, які заробляють мільйони на сучасних технологіях. Тож таким – і зелене світло.
Справді, є країни, які за рахунок «айтішних» технологій піднімають вітчизняну економіку до висот. Але тими країнами управляють аж ніяк не 25-річні. Заява ж Потураєва більше схожа на нову кадрову моду нової президентської команди.
Згадаймо з історії: на початку незалежності була мода на демократів, передусім на тих, хто зазнав гонінь за радянської системи. Хоч хто з них проявив себе ефективним керманичем чи політиком, коли потрапляв у владні кабінети або опинявся в лідерах певної партії? Чи якусь розумну реформу вони запровадили й довели до успішного фіналу?
З обранням президентом Віктора Ющенка зародилася мода на кадри з числа помаранчевих майданівців і «любих друзів». Фінал – всім відомий.
При Вікторі Януковичу до влади прийшли донецькі і молоді казнокради. 
Багато молодих з вулиці прийшло у нинішній парламент. Ну і де бажані результати від їхньої діяльності? І в наше профільне міністерство посадили молоду жіночку. Головне її досягнення – розповідає журналістам, як розвивається аграрна економіка у різних країнах світу.
На фоні цих кадрових мод придивімось до керівників кращих економік світу. Знайдіть там 25-річних. Чи американці дурніші за радника Зеленського Потураєва, що обрали на президента 70-річного Трампа? Німеччиною з 2005 року керує 65-річна Ангела Меркель – до речі, жила при німецькій соціалістичній системі. У Прибалтиці лідери теж з радянської системи.
Дивує й непокоїть мене й те, що молодий Зеленський починає наслідувати й іншу моду – язиколяпну війну Порошенка з Росією. Хто назве мені реальні перемоги на цьому фронті? Натомість і Зеленський недавно просив США посилити санкції проти Росії.
На яких ідіотів розраховане таке прохання? Хто повірити, що керівник наймогутнішої держави тільки те й робить, що чекає на якісь прохання від Порошенка, а тепер від Зеленського. 
Тож хочу нагадати нашому молодому президенту Володимиру Зеленському: на чужих помилках легше вчитися. Якщо він цього не усвідомить, тоді, боюся, довелося українському суспільству знову згадувати Леоніда Глібова: «Нічого Ослові дорікати… Лучче б розуму спитати у того, хто його найняв».
Леонід ЯКОВИШИН, Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля, кандидат економічних наук, публіцист
