З Майдану пішов… район на ноги піднімати
Перше враження: «свободівець» Тютюнник швидко замінив «майданні» лозунги на відповідальність за долю району. Тепер у його діяльності переважає боротьба за розвиток економіку рідного краю, а з політики бере лише те, що допомагає досягати в тій економіці бажаних результатів. Незмінними залишаються головні ідеали і цінності Майдану. Притаманна молодому керівнику державної установи й така важлива людська цінність, про яку недавно вдалося вичитати в творчому доробку бобровицького аматора поетичного слова Григорія Лишка: «Стань вище стогону й ниття: не падай духом де попало».
Голова району хвалиться, що йому вдалося поєднати в команді молоде завзяття і європейське бачення з досвідом і мудрістю. Разом швидко розібралися з причинами заборгованості за енергоносії і по зарплаті, «загадковою» роботою структур Державного казначейства, іншими питаннями, які гальмували розвиток району. Перший вагомий результат: на початку цього місяця повністю позбулися заборгованості за газ та інші енергоносії, «прорвало» і в заборгованості по зарплаті.
- Навіть у цій складній ситуації ми й на день не забували про допомогу нашій армії, - наголосив голову РДА. – Спочатку працювали «на загал», а потім відпрацювали схему адресної допомоги воїнам, що призвані з Прилуцького району. І відразу відчули, як своїми вагомими подарунками не менш вагомо піднімали дух наших захисників.
Задоволений керівник району й тим, що відгукнулося багато добровольців по збору і відправлення допомоги армії. Натомість немає жодного прикладу, щоб хтось з теперішніх «революціонерів» проявив ініціативу модернізувати чи відкрити нове підприємство, яке могло б стати і новим спонсором Українського війська. Бо якщо для волонтерства не розширяти базу, то й сам доброчинний рух може зайти в тупик.
Іван Тютюнник , можна сказати, вийшов з політичного Майдану, де переважала партійно-патріотична риторика, революційні заклики, аж до збройного повстання. І в рідному Прилуцькому районі займався втіленням в життя ідеології і цілей «Свободи». Міг би й далі цим займатися, та він погодився на значно важчу роботу – безпосередньо піднімати рідний район до європейських стандартів.
- Тут політика вже відходить на задній план, бо вона може допомагати, а може й шкодити, - резюмує активний «свободівець». – Допомагає передусім тим, що належність до парламентської партії європейського спрямування примушує тримати високо «планку» досягнень в роботі. А шкодить – коли кожний крок доводиться звіряти з політичною лінією Лідерів партії. У «Свободі» такого немає.
І чим далі працює Тютюнник на новій посаді, тим більше зростає довіра до своєї «філософії». Бо он і команда Ладинської колишньої пожмашини «закачала рукава», й інвестиції знайшлися, і нові ринки збуту продукції, і сама нова додаткова продукція – техніка для сільгоспвиробників. В Обичеві сільський голова теж «притягнув» інвестиції і завоював довіру інвесторів, створив комунальне підприємство, запровадив «без бюрократичну» систему реєстрації нових приватних підприємств. У це село їздять на роботу навіть з Прилук.
Міська і районна влади провели «круглий стіл» про створення в Прилуках ринку вихідного дня, де своєю продукцією, передусім сільськогосподарською, торгуватимуть самі виробники. Проти цієї ідеї виступили «перекупщики» і «барахольники», та їх меншість.
Колись хтось сказав, що чим далі в ліс, тим більше там дров. Так і в економіці: чим більше в неї заглиблюєшся, тим більше розкривається перспектива її розвитку.
Ще одне мудре вчення пращурів дійшло до наших днів: під лежачий камінь вода не біжить. Та так виходить останнім часом, що «лежачим камінням» не хочуть бути передусім наші горлопани-політики і їхній «обслуговуючий персонал». Вони умудряються заробляти навіть на бронежилетах і харчах для наших солдатів, крикливо «примазуються» до волонтерського руху, як п’явки присмоктуються до бюджету… А щоб отак, як Іван Тютюнник, звалити на себе ношу з розвитку рідного району, – знаходяться одиниці.
Це я про тих, хто йде у владу працювати. Бо тих, хто купує посаду за хабара, - таких повно. Їм хоча б на один день… Як його використати на свою користь – вони знають, ще й політичним вереском очі людям замилять. Такі й досі з Майдану не йдуть, вони не для Плуга виховані…
Григорій Войток
