Вже третього бійця оплакала Бобровиччина
У районі, як і по всій Україні, котиться третя хвиля мобілізації. Її організатори вимушені констатувати, що патріотичні пориви мобілізованих і їхніх родин помітно знизились, порівнюючи з тими, що були при першій мобілізації. Причини, як кажуть у народі, лежать на поверхні: у суспільстві просіявся сумнів, чи правильно керують армійські командири наспіх призваними воїнами? Привід для таких сумнів створюють повідомлення у ЗМІ і правдиві розповіді самих учасників АТО.
- Я власними руками розірвав би того командира, що надав наказ бійцям вилазити з прикриттів і відступати, коли по позиціях вівся залповий вогонь, - зі сльозами на очах 
Для Сергія (сам сказав) сусід Юра був ріднішим за рідного брата, вони росли, ніби в одній родині, разом гралися в різні дитячі та юнацькі ігри, ходили на ферму допомагати матерям порати худобу.
- Він був таким трудолюбом з дитинства, що навіть деякі ігри придумував, щоб були корисними і для домашнього господарства, - продовжував згадувати Сергій Магульний. – Бувало, зв’яже в «поїзд» троє санчат, щоб покатати менших сестричок, а потім використовував цей «санний транспорт» для заготівлі дров. За зиму навозив покинутого в лісосмугах і окраїнах лісу стільки сухостою, що як на тракторному причепі.
Коли оголосили в березні першу мобілізую, Юрій в числі перших пішов до війська, певний час служив у Гончарівську, потім частину їхньої танкової бригади перекинули в «гарячу» точку. Як їхня колона «напоролася» на засідку терористів – можна тільки гадати. Та й далеко не перший такий випадок. Воюють, ніби на території чужої держави.
Недавно по телебаченню прозвучала інформація, що в Українській армії бійців менше, ніж їхніх командирів, а за кількістю генералів «на душу населенні» - в числі лідерів світу. Натомість, не на війні, а в так званій антитерористичній операції загинуло вже більше як півтисячі наших воїнів. А скільки за неофіційною статистикою? І гинуть здебільшого мобілізовані, не навчені для боротьби з терористами вчорашні будівельники, промисловці, підприємці… А де ж «доблесні» спеціальні загони – чекістські, міліцейські і армійські? Якщо вони погано підготовлені чи не патріотичні, то їхні ряди мають поповнити ті, хто довів правоохоронну і військову еліту до такого стану і з чиєї мовчазної згоди. Як колись влучно сказали народні мудреці: не вмієш працювати головою, тож працюй руками. Чому за провали в АТО повинні відповідати своїм життям люди мирних професій?
Колись уже писалось, що в древній Київській Русі князі особисто очолювали військо при воєнних походах і обороні міст, разом з воїнами перемозі радувалися або й голови клали. А тепер сучасні «воєводи» – тільки гарно говорять, в тому числі й про кулю в лоб, звісно, - не в свій.
Коли чоловіки взялися за вірьовки, щоб опустити труну в яму, на все кладовище пролунав крик матері убитого солдата з проханням до односельців - пробачити її сину, якщо він, може, когось колись образив. Відповіддю горьованій матері стало багатоголосе ридання. На той світ пішла людина, характеристику якої сусід Сергій вмістив у одне речення: « Юра був для мене рідніший за рідного брата!». Пухом йому земля і вічна пам'ять!
Григорій Загребля
