Вершкове масло українського виробництва Європі не потрібне. Росії – теж…
Які є виходи з такої ситуації? Відповісти на це запитання попросили радника голови Чернігівської обласної ради, першого інвестора і акціонера Куликівського молокозаводу Арсена Дідура, котрий за дорученням голови обласної ради Миколи Звєрєва займається проблемами наближення нашої молочної продукції до євро стандартів.
- Наше вершкове масло не хочуть продавати в країнах Європи не через те, що воно якоїсь низької якості, - пояснює організатор молочного виробництва. – Просто там не споживають масло 72,5-процентної жирності в чистому вигляді. Це – ще СРСР-кий стандарт, що й досі поширений у країнах СНД. Поганий він чи хороший – нам судити. А,скажімо, великий виробник молочної продукції Нова Зеландія випускає 99% молочні жири. Популярне й 82-процентне тваринне масло, але воно обов’язково з добавками рослинних жирів. Ми теж вимушені будемо переходити на ці стандарти, щоб зайняти свою нішу на європейському ринку. Швидко це не відбудеться, а Росія, де люди охоче споживають масло в чистому вигляді, закрила перед нами двері. Бачу поки-що єдиний вихід: Аграрний фонд повинен викупити у вітчизняних виробників масло вершкове для потреб армії та інших державних і регіональних структур.
На думку Арсена Дідура, дещо краще підготувалися до вибриків Росії вітчизняні виробники твердих сирів. Сусідні споживачі цієї продукції, як кажуть у селах, «варили воду» і в минулі роки, що змусило шукати нові ринки збуту. Торік експорт до Росії скоротився до 50 відсотків за рахунок Молдови і країн Кавказу та Середньої Азії.
Окремі заводи значно зменшили виробництво твердих сирів, натомість збільшили обсяги кисломолочної продукції і цільного та обезжиреного сухого молока. Молочну продукцію в сухому вигляді охоче брали свого часу країни Африки й Азії, про які знову згадали і взялися за відновлення торгівельних зв’язків.
- Переорієнтування у видах продукції і ринках збуту потребує додаткових затрат, отже й зростання собівартості продукції, - пояснює далі Арсен Володимирович. – Піднімати ціни на молочку – далі нікуди, бо тоді її не розкуповуватиме збіднілий останнім часом наш споживач. І в світі існує неабияка конкуренція. Тому заводи вимушені «заморозити» закупівельні ціни на молоко, що неодмінно призведе до подальшого скорочення поголів’я корів.
На останній проблемі досвідчений виробничник зупинився детальніше. У сировині для молочної переробної галузі значне місце посідає молоко, закуплене в індивідуальних господарствах, з дуже різноманітною якістю, навіть, трапляється, із слідами антибіотиків. Виготовлена готова продукція з такого молока «не вписується» в європейські стандарти. Тобто, вітчизняні переробними повинні відмовитись від цієї сировини. А як же бути селянам? Для багатьох з них молоко – єдине джерело свіжої копійки…
- І в цьому випадку не обійтися без участі держави, - наголошує співрозмовник. – Необхідно створювати в селах нові робочі місця або, навіть, передбачати в бюджеті дотації тим господарям, які вимушені будуть відмовлятися від своїх корівок-годувальниць. Передусім у тих селах, що віддалені від сільськогосподарських ринків. Інакше – неминуче соціальне загострення. З іншого боку, необхідно прискорити і розширити курс на розвиток великого молочного товарного виробництва. Перші такі комплекси вже є, а щоб їх було більше – необхідні не здирницькі кредити або хоча б цивілізовані, не хабарницькі умови для входження внутрішніх і зовнішніх інвестицій.
Арсен Володимирович розуміє, що своїми пропозиціями він не «відкриває другу Америку», але й виходу іншого немає на шляху до євроінтеграції.
Вітчизняна молочна галузь поставлена на грань зникнення, що потягне за собою додаткове безробіття, подальше вимирання сіл і невеликих міст, де молокозаводи – головні бюджетоутворюючі підприємства. У такому ж стані м’ясне виробництво. Скоро й цукру свого не буде. І перетвориться колись багатогалузева аграрна Україна на виробника зерна кукурудзи і соняшника.
На даний час в державній казні немає грошей для підтримки аграрного виробництва. Але з Києва лунають пропозиції, щоб ще й пільги забрати від сільгоспвиробників, зокрема перевести їх на загальну схему оподаткування. Може, цим і одержать в державному бюджеті якесь тимчасове збільшення, але скількох стабільних платників податків розорять?
- Голова обласної ради Микола Звєрєв від імені депутатів направив звернення у Верховну Раду з вимогою, щоб народні обранці не голосували за «вбивчі» для сільгоспвиробників закони, - похвалився голова аграрної комісії обласної ради Арсен Дідур. – Бо і вони, і урядовці, з одного боку, ратують за вступ у Євросоюз, а з іншого – продовжують чиргикати на старому возі. Хто нас таких там чекає? І хто прибіжить до нас рятувати наші села?
Арсен Дідур - уродженець Запоріжжя», житель Києва - в 1998 році оживив непрацюючий Куликівський завод замінника цільного молока і вивів його в число кращих переробних підприємств області. Тобто, проблеми цієї галузі знає з середини, знає ціну вітчизняного виробництва для району, області й держави. Не знає тільки, чому не хочуть знати про це ті, від кого багато в чому залежить розвиток того вітчизняного виробництва?
Розмову вів Григорій Войток